Відкрити головне меню

То́сномісто1963, перша згадка в 1500) у Росії, адміністративний центр Тосненського району Ленінградської області.

Місто
Тосно
Тосно

Тосно.Переход.JPG

Прапор Coat of Arms of Tosnod
Прапор Герб

Координати 59°33′ пн. ш. 30°54′ сх. д.H G O

Країна Росія Росія
Регіон Ленінградська область
Муніципальний район Тосненський
Дата заснування 1500
Перша згадка 1500
Місто з 1963
Висота центру 37 м
Населення 36 238  (2010)
Катойконім тосненці, тосненець, тосненка
Міста-побратими Обухів, Полоцьк, Рогачов, Суоярві
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 81361
Поштовий індекс 187000-187003
Код ЗКАТУ 41466
GeoNames 481964
Офіційний сайт tosnocity.ru
Тосно. Карта розташування: Росія
Тосно
Тосно
Тосно (Росія)
Тосно. Карта розташування: Ленінградська область
Тосно
Тосно
Тосно (Ленінградська область)

Населення — 36,2 тис. мешканців (2010).

Місто розташовано на березі річки Тосна (сточище Неви), за 54 км на південний схід від Санкт-Петербургу. Доїхати до нього можна електропоїздами з Московського вокзалу, а також на комерційному автобусі К-610 від станції метро «Зоряна».

Назва міста пов'язана з його розташування на р. Тосна (ліва притока Неви). Рання форма гідроніма Тьсна від балтійського Tusna (з давньопруської мови tusan «тихий»).

ІсторіяРедагувати

  • 1500 рік — «Тосна Матуево на реце на Тосной» з проживаючими у ній двома господарями Бориском і Мартинком Матюковими село згадується в Новгородській писемній книзі. Входило до складу Водської пятини Новгородської феодальної республіки.
  • 1714 рік — по указу Петра I у село були переселені селяни із центральних областей Росії. Засновані Тосненський Ям та Ямська слобода.
  • 1717 рік — будівництво церкви Казанської ікони Божої Матері.
  • В 1840-х роках для будівництва залізниці «Санкт-ПетербургМосква» у село були зігнані тисячі кріпаків.
  • 1860 рік — відкриття церковно-приходської школи.
  • 1892 рік — станція Тосно перетворена на залізничний вузол.
  • 1930 рік — село Тосно стає адміністративним центром організованого Тосненського району.
  • 1931 рік — початок електрифікації селища.
  • З 29 серпня 1941 року до 26 січня 1944 року — окуповане гітлерівцями під час Німецько-радянської війни. У ході воєнних дій село було повністю знищене, населення району забрано німцями. Після війни село відновлено.
  • 1962 рік — створено місцеве радіомовлення.
  • 1963 рік — указом Президіуму Верховної Ради Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки селище перетворено на місто обласного підпорядкування.

Нині Тосно — великий залізничний вузол за 53 км на південь від Санкт-Петербургу, в об'їзд міста також проходить автомобільна магістраль Санкт-Петербург — Москва.

НаселенняРедагувати

1897[1] 1926[2] 1939[3] 1945 1949 1959[4] 1970[5] 1979[6] 1989[7] 2002[8] 2010[9]
2798 4896 10170 4764 9200 15138 19564 24062 32459 38683 36238

Засоби масової інформаціїРедагувати

Незалежна районна суспільно-політична газета «Тосненский Вестник» виходить щотижня, по середам і суботам. Розповсюджується як через роздріб (мережа кіосків «ТосноПечати»), так і за передплатою.

ЕкономікаРедагувати

У місті діють три підприємства зі 100 % іноземним капіталом:

  • Завод «Тосно-Эра» (Henkel);
  • Завод Caterpillar;
  • Завод сантехніки іспанської компанії Roca Group;

Також працюють такі промислові підприємства:

  • Завод полімерних виробів компанії «Леноблгаз»;
  • завод «Тепловое оборудование»;
  • «Завод Стройдеталь» та ін.

За 2007 рік підприємствами району відвантажено промислової продукції на суму 12,7 млрд рублів.

Памя'тки, соціальна сфера, спортРедагувати

  • 1995 — відкрита Тосненська картинна галерея.
  • 1998 — відкрився історико-краєзнавчий музей.

В Тосно знаходиться декілька пам'ятників («невідомому солдату», «жертвам радіаційних катастроф») і меморіальних дошок (кам'яний літопис).

Є екскурсійне бюро і змога організувати мисливські тури.

З 2004 року в Тосно й Тосненському районі щорічно проходить аматорське авторалі «Ралі Тосно» — один із центральних автоперегонів у Ленінградській області автоспортсменів-аматорів.

В 2009 році відкрито басейн «Лазурний».

ПриміткиРедагувати

  1. Населённые места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н.А. Тройницкого. — Спб., 1905, с. 197.
  2. Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L’U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Северный район. Ленинградско-Карельский район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928, с. 107.
  3. РГАЭ, ф. 1562, оп. 336, д. 1248, лл. 83-96.
  4. Перепис населення СРСР 1959 року. Архів оригіналу за 23 серпень 2011. Процитовано 17 січень 2011. 
  5. Перепис населення СРСР 1970 року. Архів оригіналу за 6 січень 2012. Процитовано 17 січень 2011. 
  6. Перепис населення СРСР 1979 року. Архів оригіналу за 12 вересень 2011. Процитовано 17 січень 2011. 
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення РСФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю
  8. Чисельність населення Росії, федеральних округів, суб'єктів Російської Федерації, районів, міських поселень, сільських населених пунктів - райцентрів і сільських населених пунктів з населенням 3 тисячі і більше чоловік
  9. Чисельність постійного населення Російської Федерації за містами, селищами міського типу і районам на 1 січня 2010 року. Архів оригіналу за 1 лютий 2012. Процитовано 17 січень 2011. 

ПосиланняРедагувати