Забайкальське козаче військо

Забайка́льське коза́че ві́йсько (рос. Забайкальское казачье войско) — одне з одинадцяти козачих військ Російської імперії XIX — XX століття. Розміщувалося в Забайкальській області. Військовий штаб — місто Чита. Існувало протягом 1851–1918 років. Патрон — святий Олексій. Брало участь в придушенні Іхетуаньського повстання (1899–1901), в російсько-японській (1904–1905 і Перший світовій війнах (1914–1918). Ліквідоване радянською владою в ході громадянської війни в Росії.

Забайкальське козаче військо
3. Урядник Забайкальського козачого війська
На службі	1851 — 1918
Країна	Російська імперія
Вид	козачі війська
Тип	сухопутні війська
Чисельність	14 500 вояків
Оборонець	Святий Олексій
Медіафайли на Вікісховищі

Історія

Заснування

Забайкальське козаче військо було утворене 17 березня 1851 наказом імператора Миколи I на території Забайкалля. Воно формувалося з частини сибірських козаків, бурятів, евенкійських військових формувань, російських та українських селян-колоністів. Військо складалося з 3 кінних полків і 3 піших бригад. До них входили 1-й, 2-й, 3-й російські полки, 4-й тунгуський (евенкійський) полк, 5-й і 6-й бурятські полки. Забайкальські козаки мусили здійснювали охорону кордону з Китаєм, а також нести внутрішню службу.

1858 року зі складу Забайкальського козачого війська було виокремлено Амурське козаче військо.

На чолі війська стояв наказний отаман, яким з 1871 року був військовий губернатор Забайкальської області з центром в Читі.

Першим наказним отаманом 23 жовтня 1871 став Павло Іванович Запольський. На початку XX століття забайкальські козаки виставляли в мирний час 1 гвардійську півсотню, 4 кінних полки і 2 батареї; у Першу світову війну виставили 1 гвардійську півсотню, 9 кінних полків, 4 батареї і 3 запасних сотні.

24 грудня 1890 року було встановлено день військового свята. Ним стало 30 березня (17 березня за старим стилем), день поминання святого Олексія.

Російсько-китайська війна

Забайкальські козаки брали участь у придушенні повстання боксерів в китайській династії Цін 1899–1901 років.

Російсько-японська війна

Павло Скоропадський, командир 5-ї сотні 2-го Читинського полку забайкальських козаків в російсько-японській війні.

Забайкальські козаки брали активну участь у російсько-японській війні 1904–1905 років. 18 січня 1904 року була створена Забайкальська козача дивізія, до складу якої увійшли:

• 2-й Аргунський полк;
• 2-й Верхньоудинський полк;
• 2-й Нерчинський полк;
• 2-й Читинський полк;
• 3-я батарея;
• 4-я батарея.

Перша світова війна

У 1916 козаче населення Забайкальського козачого війська становило 265 тисяч чоловік, на військовій службі знаходилося 14,5 тисяч. Воно брало участь в Перший світовій війні.

Під час Громадянськой війни в Росії отаманом забайкальських козаків було обрано Г. М. Семенова, який виступив проти Жовтневого перевороту і вів бойові дії проти більшовиків. Під його керівництвом у 1918 році діяло державне утворення Забайкальська республіка, а у 1920 — Російська Східна Окраїна.

У 1920 припинило існування у зв'язку з ліквідацією Радянською владою козацтва як військового стану.

Карта земель Забайкальського війська

Організація

• Наказний отаман Забайкальського козачого війська (голова дивізії і губернатор Забайкалля).
  • Військове чергування (військові справи)
  • Військове правління (господарські справи)
• Бригада → Полк → Сотня. Усього 6 бригад.
  • Аргунський перший козачий полк (центр Аргунська станиця)
  • Верхньоудинський перший козачий полк (центр Верхньоудинськ)
  • Читинський перший козачий полк (центр Чита)
  • Неречинський перший козачий полк (центр Неречинськ)

Керівники

• Корсаков Михайло Семенович, полковник, згодом — генерал-лейтенант (14 грудня 1855 — 21 січня 1871) — наказний отаман.
• Барабаш Яків Федорович, генерал-майор (1 січня 1885 — 1 січня 1886) — наказний отаман.
• Надаров Іван Павлович, генерал-лейтенант (9 травня 1901 — 1 травня 1903) — наказний отаман.
• Парчевський Павло Антонович, генерал-майор (3 лютого 1903 — 15 квітня 1905) — начальник штабу.
• Ебелов Михайло Ісайович, генерал-лейтенант (25 жовтня 1906 – 26 квітня 1908) — наказний отаман
• Алексеєв Анатолій Миколайович, полковник (5 січня 1911 — 2 квітня 1912) — начальник штабу.
• Кияшко Андрій Іванович, генерал-лейтенант (28 березня 1912 — 1 січня 1916) — наказний отаман.
• Шкинський Яків Федорович, генерал від інфантерії (7 жовтня 1915 — 31 березня 1917) — військовий наказний отаман.

Див. також

• Забайкальська республіка
• Російська Східна Окраїна
• Далекосхідна армія

Джерела та література

• Смирнов Н. Забайкальское казачество. — Москва: Вече, 2008.(рос.)
• Савельев Е. (исторические наброски). XXVII. Забайкальское казачье Войско // Племенной и общественный состав казачества. Донские областные ведомости — № 203/19.09.— 1913. — стр. 2-3-4 (рос.)
• Енциклопедія забайкалля. Забайкальське Козаче Військо
• Васильев А. П. Забайкальские казаки: исторический очерк. В 3 т. - Чита: Типография Войскового Хозяйственного Правления Забайкальского казачьего войска, Чита, 1916-1918 / Благовещенск, 2007. / Том 3 и приложение к нему. - 1918. - III + 348 с, 2 л. карт.
• Сибіряков Н. С. Кінець Забайкальського козачого війська // Минуле. М., 1990. Т. 1
• Смирнов Н. Н. Слово про забайкальських козаків. Волгоград, 1994
• Василевский В. И. Забайкальское казачье войско: краткий исторический очерк. — М.: Русское слово, 2000. — 64 с.
• Василевский В. И. Забайкальское казачье войско в годы революции и гражданской войны. — Чита, 2007 — 173 с.
• Василевский В. И., Перминов В. В. История Забайкальского казачьего войска (краткая хронология). — Чита, 2001.
• Квитка А. В.. Дневник забайкальского казачьего офицера. Русско-японская война 1904–1905. Ил. и фото авт. — СПб, 1908. — 431 с. // — Кучково поле, 2016. — 416 с. (Серия: Военные мемуары) — ISBN: 978-5-9950-0599-5
• Годовова Е. В. Повседневная жизнь российского казачества во второй половине ХIХ – начале ХХ вв. Дис. , 2019
• Токмаков В. С. История повседневной жизни казачества в период колонизации юга Дальнего Востока России во второй половине XIX – начале XX вв. Дис., 2020

Посилання

• Історія забайкальських козаків^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (яп.)
• Забайкальське козаче військо [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)