Гай-Гаєвський Федір Іванович
Федір (Хведір) Іванович Жлудкин (Гай-Гаєвський) (1 серпня 1890, Київ — 30 жовтня 1962, Прага) — військовий, громадський і театральний діяч, повстанець, колекціонер, дитячий письменник, помічник режисера Кам'янець-Подільського державного театру (1920), помічник секретаря і секретар фінансової комісії Міністерства фінансів УНР (12.1920-1921), помічник начальника Культурно-освітнього відділу та завідувач друкарні 6-ї січової дивізії[2] в таборах Александрув-Куявський і Щипйорно, член Товариства українських інженерів (1930-ті), сотник Армії УНР.
| Гай-Гаєвський Федір Іванович | |
|---|---|
 Сотник | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1 серпня 1890 Київ, Російська імперія |
| Смерть | 30 жовтня 1962 (72 роки) Прага, Чехословаччина[1] |
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1919–1920 |
| Приналежність | УНР |
| Вид ЗС |  Армія УНР |
| Формування | Запорозький корпус |
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна |
Біографія
ред.Федір Іванович Жлудкин народився 1 серпня 1890 року в Києві. В Curriculum vitae він зазначає, що навчався в третій київській гімназії (1909 р.), вступив на механічний факультет Київської політехніки. Однак у 1912 році через смерть батька і скрутне фінансове становище залишив його та вступив на правничий факультет Київського університету та почав працювати канцеляристом «на Квартирно-Воїнському відділу Київської Мійської Управи». Згодом замав посади помічника діловода та завідувача відділів квартирно-військового та житлового. В 1914 році перейшов на службу до Київського Окружного Управління по кватирному задоволенню військ.
З 1915 року по грудень 1917 р. Федір Жлудкин був на фронті. Брав участь в українізації 6-го корпусу. У 1918 році брав участь у повстанні Куреня смерті та Вільному козацтві. З січня 1919 року воював у складі Синьої дивізії Армії УНР. У грудні 1919 року захворів на тиф і залишився в Кам'янці-Подільському, а в лютому 1920 року був звільнений з військової служби. У січні 1919 розлучився з дружиною, а 10 травня 1920 взяв шлюб із Неонілою Семенівною Гайчук, дочкою помічника столоначальника Подільської казенної палати.
З лютого по липень 1920 р. служив у Експедиції заготовки державних паперів як лічильник, доглядач, завідувач літографічної майстерні та помічник завідувача літографічного відділу. Після евакуації Експедиції служив у Кам'янець-Подільському державному театрі помічником режисера, а З грудня 1920 року — у Міністерстві фінансів УНР помічником секретаря та секретарем.
З липня 1921 року служив як культурно-освітній робітник 6-ї січової стрілецької дивізії. Працював у письменницькій секції Українського товариства «Мистецтво». Власник «чи не найбільшої на еміграції» збірки українських театральних п'єс. У 1930-х роках — співробітник газет і журналів для дітей, автор оповідань для дітей, упорядник дитячих казок різних народів. Публікувався у журналах «Малі друзі»[3], «Дзвіночок»[4][5], «Веселка»[6], «Краківські вісті»[7] та ін.
У березні 1931 року померла дружина Неоніла. Сам Федір Іванович помер 30 жовтня 1962 року в Празі, похований у м. Подєбради поруч з дружиною[8][9].
Примітки
ред.- ↑ а б Українська Вікіпедія — 2004.
- ↑ Голубнича-Шленчак Ю. В. Видавнича діяльність інтернованої армії УНР у таборах Польщі (1920 ─ 1924 рр.) // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. — 2016. — № 3-4. — С. 114-118.
- ↑ Гай-Гаєвський Ф. Яблунька // Малі друзі. — 1941. — Вип. 4 (квітень). — С. 85-86.
- ↑ Три брати (стара англійська казка) / переповів Гай-Гаєвський Ф. // Дзвіночок. — 1937. — Вип. 73 (листопад). — С. 7-8.
- ↑ Українська дитяча література 1930-х років у фондах Педагогічного музею України: Каталог-путівник / укладачі: В. О. Гайдей, О. П. Міхно; наук. консультант О. В. Сухомлинська. — Вінниця : Видавець ФОП Кушнір Ю. В, 2019. — P. 99-100. — («Бібліофонд Педагогічного Музею») — ISBN 978-617-7721-21-4.
- ↑ Гай-Гаєвський Ф. Вірні товариші // Веселка. — 1957. — Вип. 9 (37) (вересень). — С. 6-7.
- ↑ Курилишин К. М. Краківські вісті // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- ↑ Жлудкин (Гай-Гаєвський) Федір Іванович. https://www.db.geroika.org.ua/. Імена самостійної України. Процитовано 16 лютого 2023.
- ↑ Оксана Пеленська (21 січня 2017). Український некрополь у Чехії: забуті могили героїв. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо Свобода. Процитовано 16 лютого 2023.
Література
ред.- Коваль Р., Моренець В. „Подєбрадський полк“ Армії УНР. — Київ : Історичний клуб “Холодний Яр”, 2015. — Т. 1. — С. 235-236. — ISBN 978-966-2669-91-6.
- Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. — Львів: НТШ у Львові, 1993. — Т. 1. — С. 336.
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942, — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — С. 241.
- Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції. 1919—1939. Матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої. — Київ: в-во ім. О. Теліги, 1999. — С. 57.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 1072. — Арк. 74 — 75, 86—87 зв., 90 — 91, 95, 105, 125—125 зв.
