Жилін Євген Володимирович
Євген Володимирович Жилін | |
---|---|
Народився |
6 січня 1976 Харків, Українська РСР, СРСР |
Помер |
19 вересня 2016 (40 років) Горки-2, Одинцовський район, Московська область, Росія |
Громадянство (підданство) |
![]() ![]() |
Національність | росіянин |
Діяльність | підприємець, громадський діяч, Q4212962, юрист |
Відомий завдяки | лідер Антимайдану |
Alma mater | Харківський національний університет внутрішніх справ |
Науковий ступінь | кандидат юридичних наук |
У шлюбі з | Короткова Г. В. |
Діти | Валерія, Катерина, Варвара |
Сторінка в Інтернеті | zhilin.com.ua(рос.) |
Євген Володимирович Жилін (6 січня 1976, Харків — 19 вересня 2016, Горки-2, Московська область, Росія[1]) — український колабораціоніст з Росією. Був власником харківського бійцівського клубу та проросійської громадської організації «Оплот»[2][3][4]. 21 лютого 2014 р. після обстрілу мітингувальників Харківського Євромайдану виїхав з України, був оголошений МВС в кримінальний розшук[5][6][7]. Розслідування діяльності Жиліна є однією з вимог учасників Євромайдану до нової влади[5][6]. За версією російських ЗМІ вбитий невідомим у Москві в поселенні Горки-2 в елітному кафе «Ветерок» пострілом у голову,[8][9] проте, за думкою деяких депутатів, таким чином відбулось інсценування смерті цінного для ФСБ агента[10][11].
БіографіяРедагувати
Народився в Харкові. Батьки Жилін В. Т. і Жиліна О. Б. переїхали до Харкова з Бєлгородської області (Росія), їхні батьки теж росіяни[2].
1993—1997 рр. — навчався у Харківському університеті внутрішніх справ на факультеті економічної безпеки[2][3].
Перша офіційна робота на харківському танкову заводі ім. Малишева помічником слюсаря[2][12]. По закінченню ВУЗа працював в УБОЗ на посаді оперативного працівника[2]. Після чого перевівся до СБУ[2].
По ув'язненню відновився в УБОЗ, де пропрацював ще 2 роки і у 2010 р. (у віці 34 роки) вийшов на пенсію за вислугою років[2][3].
У березні 2013 Жилін у Харкові планував оголосити збір коштів на пам'ятник Сталіну[13].
Ув'язнення та звинуваченняРедагувати
За словами голови Української Гельсінської спілка з прав людини Євгена Захарова справжня причина звільнення з правозахисних органів був арешт через звинувачення у подвійному вбивстві, справу закрили за відсутності доказів[14].
Під час Помаранчевої революції приблизно 3 роки відбував покарання у в'язниці через звинувачення у: замаху на секретаря Харківської міськради (Геннадія Кернеса), перевищені службових повноважень, незаконному застосуванні вибухівки та зброї[2][12]. Згодом, за словами Євгена Жиліна, головний свідок відмовився від попередніх свідчень і Жилін був виправданий[2][12]. Водночас Євген проходив свідком у справі розслідування отруєння В. Ющенка[12].
По тюремному ув'язнені, відновлення Євгена Жиліна на посаді співробітника МВС набуло розголосу після того як Василь Климентьєв в газеті «Новий стиль» опублікував відкритого листа на ім'я прокурора Харкова про неправомірність зачислення на службу МВС Є. Жиліна на підставі того що де-юре кримінальне провадження по ньому не закрите[15]. Згодом головний редактор «Новий стиль» В. Климентьєв зник безвісти[16], зник безвісти головний свідок у справі його зникнення[17], було проведені обшуки у квартирі адвоката Климентьєва, а також в редакції газети «Новий стиль» де були вилучені комп'ютери, після чого газета була змушена закритися. Правозахисники пов'язують смерть В. Климентьєва з Є. Жиліним[14].
З квітня 2014 р. Жилін та «Оплот» підозрюються в підпалюванні автомобілів, викрадені людей під час Євромайдану[18], зокрема Жилін входив до складу групи осіб, які викрали і тортурували Ігоря Луценка та Юрія Вербицького. Вербицький був закатований викрадачами до смерті[19]. У 2015 році Жилін звинувачувався в замаху на Арсена Авакова.[20]
Засновник та співвласникРедагувати
У 2010 році, після звільнення з правоохоронних органів, зареєстрував за одною адресою і під одною назвою «Оплот»: бійцівський клуб, спортивний клуб, універсам, благодійний фонд, аудиторську компанію, юридичну компанію, інформаційне агентство[12][14].
Наприкінці 2012 року ввійшов до складу засновників ТОВ «Харківспецнадра»[21]. Ця фірма державні тендери не вигравала, обмежуючись роллю переможеного[21]. Після появи Жиліна «Харківспецнадра» успішно завершила судову тяганину з фірмою «Таміра»[22], за яким жилінська компанія отримала три будівлі у Харкові[21]. До відчуження, за свідченням правозахисника Євгена Захарова, майно намагались захопити силовими методами особи під головуванням Геннадія Кернеса[14][21]. Тим часом свій достаток пояснює:[12]
« | Я вважаю, що всі гроші, які багаті люди заробляють, приходять до них просто так. Просто падають з неба! | » |
Жилін також створив ТОВ «Модельне агентство Аліни Архіпової» разом з «Місс Харкова-2010» Аліною Архіповою[21].
Сімейний станРедагувати
Одружений на Коротковій Г. В., діти: Валерія, Катерина, Варвара[3].
Бійцівський клуб і громадська організація «Оплот»Редагувати
«Оплот» — місцева харківська ГО заснована Є. Жиліним в 2010 році на базі бійцівського клубу для протидії героїзації ОУН-УПА[23][24].
Емблема «Оплоту» — носоріг на фоні карти Радянського Союзу[14]. Постійний склад «Оплоту» 350 осіб[14]. Щотижня в приміщенні клубу по вихідних проводять бої без правил[14]. За словами учасника клубу журналісту «Лєнти», приміщення отримали як подарунок від певних спортсменів[14].
Протистояння з об'єднанням «Правий сектор»Редагувати
28 лютого 2014 р. до харківського Майдану прибуло підкріплення у вигляді частини київської сотні Соціал-Національної Асамблеї та Патріота України, що входять до складу Правого сектору[25]. В 19:00 двісті учасників Правого сектору вирушили у напрямку будівлі бійцівського клубу «Оплот», заздалегідь попередивши про візит[25]. На підході, з боку іподрому, який розташований за будівлею клубу по активістах невідомі відкрили вогонь з пістолета ТТ, кулі ні в кого не влучили[24][25]. В клубі нікого не виявилось, окрім кількох осіб, які швидко залишили будівлю через чорний хід[25]. Лідер організації «Патріот України» Андрій Білецький заявив присутнім, що захоплене приміщення буде використовуватись як один із штабів революції[25].
Участь в АнтимайданіРедагувати
З «Оплотом» і Жиліним учасники Харківського Євромайдану пов'язують напади молодих людей спортивної зовнішності (тітушок) на активістів і пресу[6]. МВС офіційно підозрює Жиліна та «Оплот» у підпалі автомобілів активістів Євромайдану у Харкові та Києві, а також у викрадені людей[18], зокрема Юрія Вербицького[19].
У період Євромайдану був активістом Антимайдану у Харкові де «Оплот» разом з комуністами охороняли від знесення пам'ятник Леніну, та у Києві куди «Оплот» майже у повному складі виїхали у середині січня 2014 р.[21][23][26]:
- разом з членами бійцівського клубу «Оплот» затримував учасників Євромайдану, з нанесенням тілесних ушкоджень, і передавав їх міліції[12][14]
« | Я хочу, щоб злочинці розуміли, що я можу відламати їм одну ногу повністю і мені за це нічого не буде. | » |
- створювали групи швидкого реагування для штурму зайнятих євромайданівцями Адміністративни споруд[14];
- закликав Президента В. Януковича застосовувати більш жорстокі методи для придушення Євромайдану[12];
- 2014-01-03 — у спеціальному відео-звернені закликав спортсменів та в'язнів встати до боротьби проти Євромайдану[26];
- 2014-01-17 «Оплот» разом з організацією «За порядок» на Європейській площі блокували Автомайдан[27];
- 2014-01-19 — провокатори, які розпочали бійку з беркутом скандують гасла бійців «Оплоту», провокують натовп і б'ють солдат[28];
- 2014-02-22 Оплотовці в'їхали на двох автомобілях у натовп людей, що знаходився на площі Свободи в Харкові, побили їх і намагалися захопити техніку[29].
Жилін підтвердив наявність особистої травматичної зброї і не виключив її застосування у складі групи осіб[14].
Жилін підтвердив що інформацію отримують від правоохоронних органів, що виконують їхню роботу з метою залишити незаплямовану репутацію міліції і особисте підпорядкування волі очільнику Харкова Г. Кернеса[14]. Журналіст «Лєнти» засвідчує і більш неформальні стосунки з міліцією[14].
У лютому 2014 МВС почало кримінальне провадження за низкою статей Кримінального кодексу України, підозрюваним у якому виступає Євген Жилін; створена і направлена до Харкова спеціальна слідчо-оперативна група[6].
Правозахисник Є. Захаров констатує що влада Харкова під керівництвом Г. Кернеса та М. Добкіна фактично легітимізувала напади «тітушек» на місцевих опозиціонерів:[14]
« | Бандитська влада пішла на угоду з кримінальними кланами, і брутальність, яка тут тепер процвітає — ненормальна і огидна | » |
КредоРедагувати
Захищав історичну правду про Другу світову війну, зокрема Українську Повстанську Армію вважав ворогами, не визнаючи їхню боротьбу проти німецьких окупантів[2][13].
Готовив своє населення до можливої війни, готовий був боронити землі що належали Радянському Союзу і сподівався на їхнє возз'єднання[4].
Був активістом руху за звуження використання державного статусу української мови на користь російської[2].
Був прихильником принципів Партії Регіонів у частині того, що регіони повинні бути більш самостійними[2], і, зрештою, був переконаний, що розділення країни — неминучість[12]. Доля виявилася з іронією і відділення голови від тіла Жиліна відбулося раніше.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Лідера проросійського «Оплоту» Жиліна застрелили у РФ. BBC Україна. 19 вересня, 2016 рік.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Тертишна, Яна (2012-08-06). Євген Жилін: "Я переконаний, що частину грошей, які до мене приходять, я повинен віддавати іншим людям". Status Quo. Архів оригіналу за 2014-03-16. Процитовано 2014-03-16.
- ↑ а б в г Обо мне. Офіційний сайт Євгена Жиліна (російською). Архів оригіналу за 2014-02-20. Процитовано 2014-02-20.
- ↑ а б Аваков: проти Жиліна з "Оплоту" порушили справу. BBC Україна. 2014-02-24. Архів оригіналу за 2014-03-19. Процитовано 2014-03-19.
- ↑ а б Пилипець, Дмитро (2014-02-24). Мітинг в Харкові проходить мирно. Майданівці вимагають відставки Добкіна і Кернеса. Espreso.tv. Архів оригіналу за 2014-02-26. Процитовано 2014-03-17.
- ↑ а б в г Проти лідера «Оплоту» Жиліна порушили справу – Аваков. Радіо Свобода. 2014-02-24. Архів оригіналу за 2014-02-24. Процитовано 2014-03-16.
- ↑ Аваков, Арсен (2014-02-26). Жилін утік із України - МВС. Українська Правда. Архів оригіналу за 2014-03-17. Процитовано 2014-03-17.
- ↑ Оплот Антимайдана. lenta.ru/.
- ↑ У підмосковному ресторані убитий голова «Оплоту» Жилін, — російські ЗМІ. ukranews.com. Українські новини. 2016-09-19.
- ↑ Антон Геращенко (20.09.2016). Сообщают, что в подмосковном ресторане убили лидера печально известного харьковского «Оплота» «Евгения Жилина».. facebook.com.
- ↑ 112.ua. 19.09.2016 http://112.ua/obshchestvo/v-mvd-zhdut-iz-rf-podtverzhdeniya-smerti-zhilina-no-ne-isklyuchayut-versii-so-specoperaciey-fsb-339839.html Пропущений або порожній
|title=
(довідка). - ↑ а б в г д е ж и к Найем, Мустафа (2014-02-06). Лідер харківського "Оплоту" Євген Жилін: Мені не подобається, що тиснуть на мого президента. Українська правда (російською). Архів оригіналу за 2014-03-17. Процитовано 2014-03-17.
- ↑ а б Салімонович, Лариса (2013-03-15). У Харкові знову ініціюють встановлення пам’ятника червоному диктатору. Україна молода. Архів оригіналу за 2014-03-26. Процитовано 2014-03-26.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Азар, Ілья (2014-02-03). «Я вас победю и передам милиции». Лента.Ру (російською). Архів оригіналу за 2014-02-25. Процитовано 2014-02-25.
- ↑ Климентьєв, Володимир (2010-08-20). Прокурору Харьковской области Синчуку В.Л. Информационный запрос. Новий стиль (газета) (російською). Архів оригіналу за 2010-08-20. Процитовано 2014-04-12.
- ↑ Грищенко, Олексій (2010-06-16). Головний редактор харківської газети "Новий стиль" зник безвісти.Міліція порушила справу за статтею "вбивство". Status quo. Архів оригіналу за 14.04.2014. Процитовано 2014-04-14.
- ↑ Зник свідок у справі харківського журналіста Климентьєва. Уніан. 2010-09-01. Архів оригіналу за 2014-04-14. Процитовано 2014-04-14.
- ↑ а б МВС: бойовики Оплоту викрадали активістів Майдану і палили авто. ЛігаБізнесІнформ. 2014-04-03. Архів оригіналу за 2014-04-10. Процитовано 2014-04-11.
- ↑ а б Встановлена участь міліції у викраденні Луценка і Вербицького. ЛігаБізнесІнформ. 2014-04-03. Архів оригіналу за 2014-04-10. Процитовано 2014-04-11.
- ↑ Rbc.ua. Євген Жилін: подробиці вбивства лідера "Оплоту". РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-03-06.
- ↑ а б в г д е Гроші володарів харківських «тітушок». Наші Гроші. 2014-01-22. Архів оригіналу за 2014-03-16. Процитовано 2014-03-16.
- ↑ Господарський суд харківської області. Рішення іменем України. Єдиний державний реєстру судових рішень. 2013-01-29. Архів оригіналу за 2014-03-17. Процитовано 2014-03-17.
- ↑ а б Сілаєва, Анна (2014-03-16). Что произошло в Харькове?. BBC Russian (російською). Архів оригіналу за 2014-03-18. Процитовано 2014-03-28.
- ↑ а б Тимошенко, Денис (2014-02-28). У Харкові "Правий сектор" захопив приміщення бійцівського клубу "Оплот". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 2014-03-29. Процитовано 2014-03-29.
- ↑ а б в г д Тимошенко, Денис (2014-03-02). Бої за Харків: тактичні перемоги й поразки "Правого сектора". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 2014-03-28. Процитовано 2014-03-28.
- ↑ а б Миколаєва, Марина (2014-02-24). Почему именно Харьков поставляет "титушек"? История вопроса. ATN.ua (російською). Архів оригіналу за 2014-03-27. Процитовано 2014-03-27.
- ↑ Активістів Автомайдану у центрі Києва оточили невідомі. Радіо Свобода. 2014-01-17. Архів оригіналу за 2014-04-10. Процитовано 2014-04-10.
- ↑ Автомайдан: Провокатори на Грушевського - "тітушки" Кернеса. espreso.tv. 2014-01-19. Архів оригіналу за 2014-03-24. Процитовано 2014-03-24.
- ↑ Оплотовцы въехали на машинах в толпу людей на майдане - очевидцы. ATN.ua (російською). 2014-02-22. Архів оригіналу за 2014-03-22. Процитовано 2014-03-22.