Климентьєв Василь Петрович
| Василь Петрович Климентьєв | |
|---|---|
| Народився |
10 січня 1943 село Берека Первомайський району Харківської області, Україна |
| Помер | 11 серпня 2010 (67 років) |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Харків |
| Діяльність | журналіст |
| Знання мов | українська |
| Посада | головний редактор газети «Новий стиль» |
| Родичі | батько Петро Климентієв |
| У шлюбі з | Валентина Удовенко (цивільна дружина) |
| Зріст | 170—172 см |
Василь Петрович Климентьєв — український журналіст, головний редактор харківської газети «Новий стиль». Климентьєв зник безвісти 11 серпня 2010 року о 8:55, і його місцезнаходження досі невідоме[1]. Колеги вважають, що зникнення журналіста могло бути пов'язано з його професійною діяльністю.
Климентьєв позиціював себе як журналіст-розслідувач, який займається висвітленням тем, пов'язаних з корупцією в силових органах[1].
Розслідування зникнення ред.
26 серпня 2010 року Президент України Віктор Янукович взяв справу про розшук зниклого редактора під особистий контроль[2].
1 вересня після допиту зник безвісти свідок у справі розслідування зникнення Климентьєва[3][4].
2 вересня слідчі група з Полтави та спецпідрозділ Беркут провели обшук у квартирі адвоката Климетьєва — В. Ісмайлова з метою вилучити документи, пов'язані з кримінальною справою дворічної давнини[5][6]. Результатом обшуку було вилучення усіх документів і комп'ютерів[5][6]. Згодом В. Ісмайлов зник безвісти[7].
25 листопада Європарламент у резолюції щодо України закликав українську владу ретельно розслідувати зникнення журналіста[8].
20 січня 2011 року розшук свідка перекваліфіковано в розшук підозрюваного, двічі засуджений ексміліціонер в день зникнення запропонував передати Климентьєву певну інформацію[4].
У березні 2012 року МВС оголосило в розшук двох підозрюваних у викраденні Климентьєва — колишнього співробітника УБОЗ Андрія Козара та Дмитра Уварова[9]. У серпні 2012 року МВС оголосило про розкриття справи зникнення журналіста, а основним підозрюваним слідчі оголосили Андрія Козара, зауваживши, що він діяв зі спільником, ім'я якого оголошено не було[10]. У ході слідства замовники злочину не були встановлені[11].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Грищенко, Олексій (16 червня 2010). Головний редактор харківської газети "Новий стиль" зник безвісти.Міліція порушила справу за статтею "вбивство". Status quo. Архів оригіналу за 14.04.2014. Процитовано 14 квітня 2014.
- ↑ Президент України тримає під особистим контролем справу про розшук зниклого редактора харківської газети. Президент України. 20 серпня 2010. Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
- ↑
Зник свідок у справі харківського журналіста Климентьєва. Уніан. 1 вересня 2010. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.
за словами заступника головного редактора газети «Новый Стиль»
- ↑ а б Розшукуваний свідок у справі Климентьева - один із виконавців?. Уніан. 21 січня 2011. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 15 квітня 2014.
- ↑ а б Індюхова, Олександра (3 вересня 2010). Обшуки у квартирі адвоката зниклого журналіста. Німецька Хвиля. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ а б Войницький, Андрій (2 вересня 2010). Міліція проводить обшук у квартирі адвоката В. Климентьєва. Виявлено наркотики. Status Quo. Архів оригіналу за 15.04.2014. Процитовано 15 квітня 2014.
- ↑ Солонина, Євген (6 вересня 2010). Справа Климентьєва: свідки зникають, колеги ведуть власне розслідування. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014.
- ↑ Остапа, Світлана (29 січня 2010). Від Ґонґадзе до Климентьєва. Телекритика. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ Міліція назвала імена підозрюваних у причетності до зникнення журналіста Климентьєва. Український тиждень. 11 березня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Міліція заявляє про розкриття вбивства харківського журналіста Климентьєва. Український тиждень. 2 серпня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
- ↑ Лариса Салімонович (7 серпня 2012). Згубила професія?. Україна молода. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 5 листопада 2019.