Жданівка
Жда́нівка — місто (з 1966 року) в Україні, у Горлівському районі Донецької області. Адміністративний центр Жданівської міської громади. Розташоване в центральній частині області.
Жданівка | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Храм Успіння Божої Матері | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Донецька область | ||||||||
Район | Горлівський район | ||||||||
Громада | Жданівська міська громада | ||||||||
Код КАТОТТГ: | UA14060090010040660 | ||||||||
Засноване | 1924 | ||||||||
Статус міста | з 1966 року | ||||||||
Населення | ▼ 11 867 (01.01.2022)[1] | ||||||||
Площа | 2 км² | ||||||||
Густота населення | 6099 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 86391—86396 | ||||||||
Телефонний код | +380-6250 | ||||||||
Координати | 48°08′15″ пн. ш. 38°15′39″ сх. д. / 48.13750° пн. ш. 38.26083° сх. д.Координати: 48°08′15″ пн. ш. 38°15′39″ сх. д. / 48.13750° пн. ш. 38.26083° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 223 м | ||||||||
Назва мешканців | жданівча́нин, жданівча́нка, жданівча́ни | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Нижньокринка | ||||||||
До станції | 8 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 37,9 км | ||||||||
- залізницею | 58 км | ||||||||
- автошляхами | 43,2 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 608 км | ||||||||
- залізницею | 879 км | ||||||||
- автошляхами | 729 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 86391, Донецька обл., м. Жданівка, вул. Кравченка, 3 | ||||||||
Вебсторінка | Жданівська міськрада | ||||||||
Міський голова | Литвинов Сергій Миколайович | ||||||||
Жданівка у Вікісховищі
|
Географія
ред.Розташоване на південному схилі головного вододілу Донбасу, за 8 км від залізничної станції Нижньокринка, на автодорозі Донецьк — Міллерово. В околицях міста беруть початок річки Вільхівка та Громова.
Сусідні населені пункти: на півночі межує з містами Єнакієве, Бунге; на північному заході з селом Розівка; на північному сході з селами Славне, Шевченко (Малоорлівська сільрада), Малоорлівка; на заході з селищем Новомосковське; на сході з селом Шевченко (Розівська сільрада) та містом Хрестівка; на південному заході з селищем Нижня Кринка; на південному сході з селищем Вільхівка; на півдні з селищем Молодий Шахтар.
Історія
ред.Засноване в 1924 р. До 1966 р. — селище Ново-Жданівка. З 1966 р. — місто з сучасною назвою. У 1954 р. тут закладені сучасні шахти.
В 2014 році Нижня Кринка потрапила у зону бойових дій в ході російсько-української війни.
16 серпня 2014 року місто було звільнене від проросійських терористів[2], під час бою загинув старший солдат 25-ї бригади Едуард Гуцул.
17 серпня 2014 року в районі Нижньої Кринки та Жданівки при проведенні пошуково-ударних дій внаслідок обстрілу з БМ-21 «Град» загинули 11 солдат та офіцерів 25-ї повітрянодесантної бригади Збройних сил України на чолі з капітаном Вадимом Ричковим.
21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли.
Загальні відомості
ред.Займає територію 2 км², із них 72 % під забудовою. На одного жителя припадає 20 м² зелених насаджень. Середня температура січня −7,2 °C, липня +22 °C. За рік випадає 500 мм опадів.
Населення на 5 грудня 2001 р. склало 13,7 тис. осіб, на початок 2004 р. — 13,2 тис. осіб. Понад 70 % зайняте в народному господарстві та працюють в промисловості. Основні підприємства — шахти.
У місті діє храм Успіння Божої Матері, створюється жіночий монастир.
В адміністративному плані Жданівці підпорядковані селища міського типу Вільхівка, 1 сільський населений пункт.
Населення
ред.За даними перепису 2001 року населення міста становило 13266 осіб.[3].
Національний склад
ред.Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[4]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 48.35% |
росіяни | 47.44% |
білоруси | 1.40% |
татари | 0.61% |
вірмени | 0.60% |
сакартвельці | 0.23% |
молдовани | 0.21% |
греки | 0.19% |
азербайджанці | 0.17% |
інші/не вказали | 0.80% |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 11681 | 88,05% |
українська | 1451 | 10,94% |
вірменська | 46 | 0,35% |
білоруська | 39 | 0,29% |
молдовська | 5 | 0,04% |
польська | 3 | 0,02% |
грецька | 2 | 0,02% |
інші/не вказали | 39 | 0,29% |
Усього | 13266 | 100% |
Відомі особистості
ред.В поселенні народилась:
- Кахідзе Алевтина Томазівна (* 1973) — українська художниця.
Пам'ятки
ред.У місті на обліку перебуває одна пам'ятка історії:
№ пп | Охорон. номер | Найменування пам'ятки | Місцезнаходження пам'ятки | Рік встановлення | Автор | Рішення |
---|---|---|---|---|---|---|
1. | 646 | Братська могила радянських воїнів Південного фронту. | Жданівська м/р, м. Жданівка, вул. Леніна. | 1970 р. | - | 5.09.1973 р. № 475 |
Примітки
ред.- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Українська армія звільнила місто Жданівку на Донеччині, - Порошенко. Еспресо TV. 16 серпня 2014. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Посилання
ред.- Інформаційний портал Донеччини [Архівовано 19 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Пам'ятки Донецької області [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
Джерела
ред.- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |