Елізабет Лука (рум. Elisabeta Luca, до шлюбу Бірман, за іншими джерелами — Бірнбаум[1][2]; нар.. 1 січня 1909пом. 1992) — румунська революціонерка єврейського походження, учасниця румунського комуністичного руху, доброволиця Інтернаціональних бригад, діячка французького Опору. Авторка кількох книг, твори якої були включені до програму обов'язкового читання[Вікіпедія:Авторитетні джерела][3].

Елізабет Лука
Народилася 1 січня 1909(1909-01-01) (115 років)
Бєльці, Бессарабська губернія, Російська імперія
Країна  Румунія
Діяльність політична діячка
Знання мов румунська
Партія Romanian Social Democratic Partyd
У шлюбі з Васіле Лука

Біографія ред.

У 1933 році, під час навчання в гімназії в Чернівцях, познайомилася з членом комуністичної партії Авраамом Вайсманом і почала брати участь в революційному русі. Заарештована за політичну діяльність 11 травня 1934 року, проте політичної поліції так і не вдалося дізнатися, що вона була членкинею чернівецького комітету партії. Після звільнення бере участь в організації секції «Червоної допомоги» і в 1935 році, за рекомендацією Ленути Тудораке, прийнята в Румунську комуністичну партію[4].

Знову заарештована 7 листопада 1935 року, звільнена у 1936 році і спрямована для партійної роботи під керівництвом Симона Бугича в Яссах. Ця робота переривається масовими облавами політичної поліції, яка заарештувала багатьох важливих членів РКП та політичним процесом "106", за допомогою якого уряд намагався покласти край комуністичній партії[4].

З допомогою брата, секретаря префекта, з Авраамом Вайсманом, з яким одружилася, отримує нові документи і ховається в Чехословаччині. Там вони вирішують приєднатися до Інтернаціональних бригад, щоб битися в громадянській війні в Іспанії. Для цього переїжджають в Базель і зв'язуються з Комуністичною партією Швейцарії, проте в Іспанію відправляють лише чоловіка — Елізабет Бірман залишається, щоб пройти додаткову військово-медичну підготовку в Швейцарії і Франції.

Прибувши в Іспанію, крім виконання безпосередніх функцій в управлінні медичної служби Альбасенте, Бірман пише статті та вірші для бюлетеня румунських добровольців і займається навчанням грамоті санітарного персоналу, а також стає секретаркою Петра Бориле. Із завершенням громадянської війни — живе у Франції, де бере участь у діяльності Опору проти режиму Віші, а в березні 1941 року з Марселя вирушає в Москву[5].

В СРСР працює в секції літератури іноземними мовами в Політіздаті, бере участь у діяльності румунської секції Комінтерну і стає секретаркою румунської політикині Анни Паукер[1]. Крім цього, працює на радіо «Вільна Румунія»[6], де знайомиться з Василе Лука, з яким одружується. У звільненій Румунії стає членкинею Комітету кінематографії і редакторкою офіційного партійного органу «Скынтеи»[7]; ці посади Бірман незабаром була змушена залишити в результаті внутрішньопартійної боротьби і антисемітської кампанії уряду Георгіу-Дежа.

Заарештована 16 серпня 1952 року за звинуваченням у «сіонізмі і участі в антипартійній групі Паукер-Лука-Джорджеску». Проти Елізабет Луки використовувалися показання отримані від заарештованого в Чернівцях у 1949 році Авраама Вайсмана, який звинуватив її і Василе Лука в прихильності сіонізму[1]. Звільнена в листопаді 1954 року і аж до реабілітації в 1968 році працювала на заводі[8]. Відновлена в партії без переривання партійного стажу, в 1971 році, за рішенням секретаріату ЦК РКП, їй була збільшена пенсія[9].

Книги ред.

  • Chipuri din secuime. Editura Federaţie Democrate a Femeilor din România, 1946
  • Legende Vechi, Legende Noui. Editura Scanteia, 1946

Примітки ред.

  1. а б в Robert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. — University of California Press, 2001. — P. 198.
  2. Євреї під псевдонімами-2. Давид ХАХАМ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 березня 2019. 
  3. Florentina Sâmihăian. Peste vremi sau sub vremi — eroii din manuale [Архівовано 28 травня 2013 у Wayback Machine.]. Dilema Veche. Nr. 454, 25-31 octombrie 2012
  4. а б Lavinia Betea. Elisabet Luca — o femeie pe frontul din Spania [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.]. Jurnalul National. 17 Mai 2005
  5. Lavinia Betea. Ancheta sotiei «tradatorului» Vasile Luca [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Jurnalul National. 17 mai 2005
  6. Lavinia Betea. Sovieticul Vasile Luca [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Jurnalul National. 15 Noi 2005
  7. Sidi Gross, Erhard R. Wiehn. Zeitzeugin sein: Geschichten aus Czernowitz und Israel. Hartung-Gorre, 2005, s. 71
  8. Robert Levy. Ana Pauker: the rise and fall of a Jewish Communist. University of California Press, 2001, p. 246
  9. Colegiul Central de Partid. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 31 березня 2019. 

Посилання ред.