Відкрити головне меню

Економічні райони Франції

Економі́чні райо́ни Фра́нції.

Зміст

Паризький районРедагувати

Провідний район Франції.

Виділяється обробною промисловістю та інтенсивним сільським господарством, густою мережею шляхів сполучення. Цей район дає понад 27 % прибутків і є найбільшим центром робочих місць вищої кваліфікації і головних офісів компаній. Північний район — старий індустріальний район з різноманітною структурою, 1-й район з текстильної промисловості і текстильного машинобудування, виробництва обладнання для гірничої промисловості, 2-й район з виплавки чавуну, сталі і видобутку вугілля (після Східного району); національне значення має виробництво локомотивів і вагонів, сірчаної кислоти та ряду інших хімікатів, будматеріалів, паперу, взуття, цукру, пива. Розвинуте трикотажне і мереживне виробництво. Основна частина шахт, електростанцій, металургійних, хімічних і машинобудівних заводів розміщена на території вугільних басейнів (центри — Валансьєнн, Дуе, Денен). Зросло значення Дюнкерка — порту і промислового центру (нові великі металургійні, суднобудівні і нафтопереробні заводи).

Східний районРедагувати

Головна металургійна база Франції (Лотарингія). Важка промисловість сформувалася на основі використання місцевого залізняка, вугілля, калійної і кам'яної солі. Металургійні заводи розміщені в основному по берегах рр. Мозель, Орн, Фенч, Шьєр (рр. Тіонвіль, Лонгві, Айанж та інші). Вогези та Ельзас — головні райони бавовняної промисловості (близько 1/2 виробництва). Вогези — великий постачальник деревини і паперу. Найбільше місто району — Страсбурґ — столиця Ельзасу, порт і промисловий центр на Рейні. У промисловості Франш-Конте — автомобілебудування (заводи «Пежо» в Сошо — Монбельяр), виробництво годинників, виробів точної механіки (Безансон).

Ліонський районРедагувати

Промисловий район, 3-й у Франції за кількістю жителів і 2-й (після Паризького) за обсягами промислового виробництва.

Основні галузі промисловості: гідроенергетика, металургія (якісні і спеціальні сталі, алюміній — 1-е місце у Франції), машинобудування, хімія (особливо промисловість органічного синтезу в околицях Ліона, ґумові заводи Клермон-Феррана), текстильна (1/2 національного виробництва тканин з хімічного волокна), харчова, шкіряно-взуттєва, виробництво спортивного інвентаря. Курорти на базі мінеральних джерел (Віші, Евіан та інші); в Альпах — альпінізм і туризм, бази зимового спорту. Західний район — промислово-аграрний, з розвинутим тваринництвом. У долинах річок Луара і Шаранта багато садів і виноградників (виробництво коньяків у районі м. Коньяк). Видобуток уранового залізняку. Рибальство і переробка риби, устричний промисел. Промисловий потенціал району з кінця 50-х рр. помітно збільшився в результаті державно-монополістичної політики децентралізації і підйому аграрних районів.

Південно-Західний районРедагувати

Промислово-аграрний район, займає переважно Аквітанську низовину з прилеглими до неї схилами Піренеїв і південно-західною частиною Центрального масиву. Район має значні сировинні ресурси; 1-е у Франції місце за видобутком газу (Лак) і нафти (Парантіс), по лісозаготівлях (у Ландах). Розвинута авіаракетна промисловість (Тулуза, Бордо), окремі підприємства алюмінієвої, хімічної і харчової промисловості. У Піренеях, поблизу ГЕС, розміщені енергоємні галузі металургійної і хімічної промисловості. У ряді департаментів основна частина жителів зайнята в сільському господарстві. Середземноморський район — промислово-аграрний і курортний район. Інтенсивне високотоварне сільське господарство, що спеціалізується на виробництві винограду, овочів і фруктів, у горах — на вівчарстві. Розвинута харчова промисловість. Велике значення в економіці району мають курорти (Французька Рів'єра з центрами в Ніцці і Каннах, нові курорти на берегах Лангедока) і портово-промисловий комплекс Марселя (міста-супутники, порти — Бер, Лавера, Фоссюр і т. д.) з нафтопереробною, нафтохімічною, металургійною (Фос), судноремонтною, авіаційною, харчовою промисловістю.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати