Марокко — аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною та обробною промисловістю. Транспорт: автомобільний, морський, залізничний[2] , повітряний. У Марокко є 17 морських портів, в тому числі 8 великих: Касабланка, Сафі, Мохаммедія, Надор, Танжер, Агадір, Махдія, Джорф-Ласфар. Найважливіший аеропорт знаходиться в Касабланці. Крім нього Марокко має в своєму розпорядженні ще десять великих аеропортів, з яких п'ять мають міжнародне значення.

Економіка Марокко
Морський порт Танжер с висоти пташиного польоту
Валюта 1 Марокканський дирхам = 100 сантимів
Фінансовий рік Календарний рік
Організації ВТО, АС
Статистика
ВВП $298,6 млрд. (2017)
Зростання ВВП 4,1 % (2017)
ВВП на душу населення $8,600 (2017)
ВВП за секторами сільське господарство: 14 %, промисловість 29,5 % послуги: 56,5 % (2017)
Інфляція (ІСЦ) 0,8 % (2017)
Населення
поза межею бідності
15 % (2007)
Індекс Джіні 32 (2014)
Робоча сила 12  млн. (2017)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство: 50 % промисловість: 1,9 % та послуги: 48,1 % (2014)
Безробіття 10,2 % (2017)
Галузі виробництва автомобільні частини, видобуток та переробка фосфатів, аерокосмічна галузь, харчова промисловість, шкіряні вироби, текстиль, будівництво, енергетика, туризм
Зовнішня діяльність
Експорт $21,48 млрд. (2017)
Експортні товари одяг та текстиль, автомобілі, електричні компоненти, неорганічні хімічні речовини, транзистори, сировина, добрива (включаючи фосфати), нафтопродукти, цитрусові, овочі, риба (2017)
Партнери Іспанія Іспанія 23,2 %
Франція Франція 22,6 %
Італія Італія 4,5 %
США США 4,2 % (2017)
Імпорт $39,64 млрд. (2017)
Імпортні товари сира нафта, текстиль, телекомунікаційне обладнання, пшениця, газ та електроенергія, транзистори, пластмаси
Партнери Іспанія Іспанія 16,7 %
Франція Франція 12,2 %
КНР КНР 9,2 %
США США 6,9 %
Німеччина Німеччина 6 %
Італія Італія 5,9 %
Туреччина Туреччина 4,5 % (2017)
Державні фінанси
Борг $51,48 млрд. (2017)
Доходи $22,81 млрд. (2017)
Витрати $26,75 млрд. (2017)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]
Графік Світового банку, що показує збільшення грошових переказів
Потяг y місті Рабат

Історія ред.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 38,5 млрд Темп зростання ВВП — 6,5 %. ВВП на душу населення — $1388. Прямі закордонні інвестиції — $ 291 млн. Імпорт — $ 11,9 млрд (г.ч. Франція — 20,0 %, Іспанія — 9,0 %, Сауд. Аравія — 6,9 %, США — 6,5 %, Італія — 6,1 %). Експорт — $ 7,9 млрд (г.ч. Франція — 26,0 %; Іспанія — 10,0 %; Індія — 8,3 %; Італія — 6,4 %; Японія — 5,5 %). Осн. вантажі перевозяться мор. транспортом. Це — фосфати (54 % перевезень) і нафтопродукти (15,6 %).

Частка в ВВП (1991,%): сільське господарство — 18; промисловість — 19,6; в тому числі гірничодобувна — 2,2. Частка обробної промисловості у валовому внутрішньому продукті (ВВП) з 1970-х по 1990-і роки збільшилася з 16,5 % до 19 %. Обсяги експорту з 1980 по 1995 зросли з 2,42 до 6,68 млрд дол. Разом з тим з 1991 по 1997 витрати на утримання урядового апарату збільшилися по відношенню до ВВП з 15,6 % до 17,9 %. Оскільки протягом 1990-х років темпи економічного зростання відставали від темпів приросту населення, реальний ВВП в перерахунку на душу населення майже не змінювався (1043 дол. в 1991 і 919 дол. в 1997).

Сільське господарство ред.

Сільське господарство як і раніше залишається вразливим перед посухою, площа придатних для сільського господарства земель становить 12 % (9 млн га). За п'ятнадцять років, що пройшли з 1980, країна пережила п'ять посушливих сезонів (зокрема — у 1995). На початку 1990-х років на частку Франції припадало 30 % загальної суми іноземних інвестицій (400 млн дол.). В сільськогосподарському виробництві, що дає 25 % експортної продукції, зайнято бл. 40 % працездатного населення країни. Водночас це становить бл. 90 % працездатного сільського населення, яке обробляє 70 % орних земель. В 1981—1992 загальний обсяг сільськогосподарського виробництва подвоївся, але його частка в ВВП неухильно меншала (15 % в 1992). Чотири п'ятих посівних площ займають пшениця, ячмінь, бобова і цукровий буряк. У 1980-х роках сучасний агропромисловий сектор почав широкомасштабне виробництво курячого м'яса і яєць. Інтенсивного характеру набуло скотарство. Розвинуте рибальство. Країна займає провідне місце в Африці по вилову сардин, восьминогів і тунця.

Починаючи з 1960-х років, з ініціативи Короля Хасана II була прийнята програма по будівництву водосховищ і розвитку водних ресурсів дозволила забезпечити питною водою населення а також сільське господарство та інші сектори економіки зберігши при цьому водні ресурси країни.[3] Завдяки цій політиці, в 2014-2015 році королівство має понад 139 великих водосховищ із загальною потужністю понад 17,6 млрд кубічних метрів і більше ста дрібних гребель. В середньому в рік вводитися в дію по 2-3 великих водосховищ. Будівництво здійснюється в основному місцевими підрядниками.[4]

Промисловість ред.

Велика частина багатогалузевого промислового сектора Марокко була створена в 1950-і роки. Заходи по лібералізації інвестиційної політики, зміни в міжнародному торговому законодавстві і приватизація державних підприємств сприяли з середини 1980-х років притоку інвестицій, але загалом місцевий промисловий сектор все ще слабо розвинений і базується на сімейному бізнесі. У результаті лібералізації і приватизації значна сума зовнішньої заборгованості значно скоротилася і в 1995 становила 15,2 млрд дол.

Марокканська промисловість орієнтується головним чином на випуск експортної продукції (переважно текстилю і шкіряних виробів) в країни ЄС. Основна промислова база країни зосереджена в прибережному районі Касабланка — Кенітра. Є підприємства по консервуванню м'яса і риби, рафінуванню цукру, борошномельні заводи. Автоскладальне виробництво в Касабланці працює на імпортних вузлах і деталях. Автомобільні компанії Renault, Fiat і Peugeot збирають в Марокко легкові автомобілі, Ford, Volvo, Mercedes, Hino і Isuzu — вантажні машини, різні компанії ведуть збирання автобусів. У Касабланці функціонує значне число фармацевтичних компаній. Близько 25 % промислових робітників зайняті на підприємствах текстильної галузі, понад 80 % продукції текстильних фабрик йде на експорт, головним чином в країни ЄС. Виробництво фосфорної кислоти і потрійного суперфосфату (для хімічних добрив) здійснюється в районі Сафі і Джорф-Ласфар на підприємствах державної компанії Office Chérifien des Phosphates, яка бере участь також в розробці і експорті фосфатів. У 1984 в середземноморському порту Надор став до ладу сталепрокатний стан.

У Марокко розвивається металургійна галузь. Тут працює великий виробник Sonasid, який входить до групи ArcelorMittal − один із провідних виробників довгомірної продукції і сортового прокату в Північній Африці. На 2009 р. сукупна потужність підприємств «Sonasid» становить 950 тис. т сортового прокату на рік, компанія забезпечує близько третини внутрішнього сталевого попиту.

Енергетика ред.

Електроенергія в Марокко виробляється на ТЕС і ГЕС. У 1992 на ТЕС, що працюють на імпортних вугіллі і нафті, а також частково на місцевому вугіллі, було вироблено 9,5 млрд кВт·год. електроенергії. Обсяг електроенергії, що виробляється на ГЕС, перебуває в прямій залежності від кількості опадів і становить 1/8-1/10 загального обсягу продуктивності ТЕС.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. Le premier train à grande vitesse (TGV) en Afrique sera Marocain. Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 12 грудня 2010.
  3. Maroc, la mobilisation des eaux de surface par les barrages (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2012. Процитовано 14 січня 2017.
  4. BILAN DE LA POLITIQUE DE L’EAU AU MAROC (fr) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2016. Процитовано 14 січня 2017.

Посилання ред.

Джерела ред.