Успенський Едуард Миколайович
Едуард Миколайович Успенський | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Эдуард Николаевич Успенский | ||||
Псевдонім | Э. Дзюров | |||
Народився | 22 грудня 1937[1][2][…] Єгор'євськ, Московська область, СРСР | |||
Помер | 14 серпня 2018[4][5][…] (80 років) Puchkovod, Pervomayskoyed, Троїцький адміністративний округ, Москва, Росія ·Рак шлунка | |||
Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
Громадянство | СРСР → Росія | |||
Діяльність | письменник | |||
Сфера роботи | література[7], дитяча та підліткова літератураd[7], поезія[7], драма[7] і телепередача[7] | |||
Alma mater | Московський авіаційний інститут | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | з 1960 | |||
Напрямок | дитяча література | |||
Magnum opus | «Крокодил Гена і його друзі» «Дядя Федір, пес і кіт» | |||
Партія | Civilian Powerd | |||
Нагороди |
| |||
Премії | Премія імені Корнія Чуковського Премія Уряду Російської Федерації | |||
Сайт: www.uspens.info | ||||
| ||||
Успенський Едуард Миколайович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Едуа́рд Микола́йович Успе́нський (рос. Эдуард Николаевич Успенский; 22 грудня 1937, Єгор'євськ, Московської області — 14 серпня 2018, Москва) — радянський і російський дитячий письменник і сценарист, що створив, зокрема, такі популярні літературні і мультиплікаційні персонажі, як Чебурашка, Крокодил Гена, стара Шапокляк, кіт Матроскін, пес Шарик, Дядько Федір, Листоноша Пєчкін та інші.
Біографія
ред.Едуард Миколайович Успенський народився в 22 грудня 1937 року в місті Єгор'євську Московської області. Батько Микола Михайлович був кінологом у мисливському відділі ЦК КПРС, мати Наталія Олексіївна працювала інженером-машинобудівником.
Уперше зайнявся письменництвом ще в старших класах загальноосвітньої школи. Після її закінчення Едуард Успенський став студентом Московського авіаційного інституту, який закінчив 1961 року. У студентські роки з 1960 року його літературні твори почали виходити в друк. Після закінчення МАІ протягом трьох років керував групою на Другому Московському приладному заводі, після чого завершив інженерну діяльність і зосередився на написанні сценаріїв, театральних сценок та віршів.
Творчий шлях Успенський почав як гуморист. У 1966 році в нього спільно з Аркадієм Аркановим, Григорієм Горіним та Феліксом Камовим вийшла книга «Четверо під однією обкладинкою», яка принесла популярність її авторам. Перші гумористичні оповідання Успенського зарізала цензура. Лише окремі його роботи друкуються в гумористичних розділах «Літературної газети» та газети «Клуб 12 стільців». Це послужило переходом письменника до жанру дитячої літератури. Його дитячі вірші почали друкувати як гумористичні в «Літературній газеті», вони лунали в радіопередачі «З добрим ранком!».
Широку популярність як дитячий письменник Едуард Успенський отримав після виходу книжок: «Крокодил Гена і його друзі» (1966), «Вниз по чарівній річці» (1972) та інших. Величезної популярності набули його п'єси, написані спільно з Романом Качановим, — «Чебурашка і його друзі» (1970); «Спадщина Бахрама» (1973); «Відпустка крокодила Гени» (1974) та інші. За мотивами цих творів Роман Качанов зняв мультфільми:
- «Крокодил Гена» (1969);
- «Чебурашка» (1971);
- «Шапокляк» (1974);
- «Чебурашка йде до школи» (1983).
У 1976 вийшла збірка віршів «Все в порядку». У 1980-х — 90-х публікує наступну серію дитячих книг: «Канікули в Простоквашино», «Дядя Федір, пес і кіт», «Колобок йде по сліду», «Різнокольорова сімейка», «Червона Рука, Чорне Простирадло, Зелені Пальці (страшні повісті для безстрашних дітей)», «Лекції професора Чайникова (цікавий підручник з радіотехніки)». Багато з них теж були екранізовано.
Загалом за сценаріями й прозовими творами письменника створено 60 мультфільмів. Серед найвідоміших: «Антошка» (1969, у збірнику «Весела карусель», режисер Леонід Носирев), «Рудий, рудий, конопатий» (1971, у збірнику «Весела карусель», режисер Л. Носирев), «Івашка з Палацу піонерів» (1981, режисер Геннадій Сокольський), «Про Сидорова Вову» (1985, режисер Едуард Назаров), «Слідство ведуть Колобки» (1986—1987, режисери Ігор Ковальов і Олександр Татарський), «Три типи і скрипаль» (1993, Натан Лернер) та інші[8].
Спільно з Оленою Чижовою випустив серію навчальних посібників для дітей «Школа кота Матроскіна».
Закінчив багаторічну працю над циклом історичних романів, що розповідають про період Лжедмитрія і Смутного часу.
Крім того, Едуард Успенський писав для популярної дитячої передачі «Радіоняня», для телепередачі «АБВГДейка», вів передачу «У нашу гавань заходили кораблі». Едуард Миколайович є головою журі премії «Заповітна мрія». Неодноразово був у журі Вищої ліги КВН.
Твори письменника перекладені більш ніж 25 мовами, його книги виходили у Фінляндії, Нідерландах, Франції, Японії, США. В останні роки в організованому ним видавництві «Самовар» було опубліковано низку його нових книг.
Помер від раку шлунка.[9] (рос.)
Нагороди
ред.У 2010 році Успенському присуджена премія імені Корнія Чуковського, заснована для дитячих письменників, у головній номінації «За видатні творчі досягнення у вітчизняній дитячій літературі». Також він є лауреатом Всесоюзного конкурсу на найкращу дитячу книгу, премії журналу «Огонёк» (1997), премії Уряду Російської Федерації в галузі культури (2010). 19 квітня 2015 в місті Кельн нагороджений премією імені Льва Копелева «За свободу і права людини»[10].
Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1997).
Громадянська позиція
ред.«Країна розділилася на 10 відсотків розумних і 90 відсотків ідіотів. Я вважаю, що належу до тих 10 відсотків розумних, тому що вся ця історія з Кримом потворна.[11]» |
—Успенський Едуард |
Едуард Успенський з 2007 року був членом вищої ради партії «Громадянська сила» (рос. «Гражданская сила»)[12].
Письменник назвав 90 відсотків росіян ідіотами через схвалення ними анексії Криму[11]:
Звинувачував російське державне телебачення у тривалій пропагандистській обробці громадян РФ, що вможливило масову підтримку ними анексії Криму та інших дій Москви проти України[13].
Також Успенський підтримав Андрія Макаревича, проти якого в російських ЗМІ розгорнулося цькування через його ставлення до подій в Україні.
Вподобання
ред.З власних творів найбільше Успенський любив книгу «Жаб Жабич Сковородкін».
Шанобливо Успенський ставився до творів Андрія Усачова, Григорія Остера, Бориса Заходера і Туве Янссон.
Одне із захоплень Едуарда Успенського — серіал «Доктор Хаус».
У будинку Успенського мешкали чотири папуги — розела, дві корели і жако. Ще у нього жили собаки, кури і крук.
Твори
ред.
|
|
|
Відомі вірші і пісеньки
ред.- Віра і Анфіса (вірш)
- Блакитний вагон (пісенька)
- Жило-було слоненя (вірш)
- Пластилінова ворона (пісенька)
- Пташиний ринок (вірш)
- Рудий (вірш)
- Чебурашка (пісенька)
Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Eduard Uspensky, Creator of Soviet Cartoons, Dies at 80
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Умер писатель и сценарист Эдуард Успенский
- ↑ Он шутил, даже когда болезнь почти победила. От чего умер Эдуард Успенский?. L!FE. 15.08.2018. Процитовано 16.08.2018.
- ↑ Эдуард Успенский — лауреат премии им. Льва Копелева! // Издательская группа АСТ. 05.05.2015(рос.)
- ↑ а б Эдуард Успенский назвал 90 процентов россиян идиотами из-за Крыма. Комсомольська правда. 01/10/2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
- ↑ Гражданская сила // «Пятая дума» — спецпроект «[[Lenta.ru]]». Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 9 жовтня 2014.
- ↑ Умер писатель и сценарист Эдуард Успенский
Джерела
ред.- Особистий сайт Едуарда Успенського (рос.)
- Сайт, присвячений Едуарду Успенському (рос.)
- Успенський Едуард Миколайович на сайті «Аніматор.ру» (рос.)
- Біографія Едуарда Успенського на сайті «РИА Новости» (рос.)
- Біографія Едуарда Успенського на сайті «Энциклопедия великих сказочников мира» (рос.)
- Біографія Едуарда Успенського на сайті «Все для детей» (рос.)