Курка

свійський птах, найпоширеніший птах планети
Домашня курка
Квочка з виводком курчат
Квочка з виводком курчат
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Фазанні (Phasianinae)
Рід: Курка (Gallus)
Вид: Курка банківська (Gallus gallus)
Підвид: Gallus gallus domesticus
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Chickens
Віківиди: Gallus domesticus
ITIS: 176086
NCBI: 9031

Ку́ри сві́йські[1] або дома́шня ку́рка (Gallus gallus domesticus) — свійські птахи, найпоширеніші птахи планети. На 2003 рік у світі налічувалося близько 24 мільярдів курей[2]. За тривалу історію одомашнення людиною виведена велика кількість різних порід. Розводять їх заради м'яса та яєць, крім того, від них отримують перо і пух.

Назва

ред.

Назва «кури», однина «курка» походить від прасл. *kurъ («півень»), утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur; пов'язується з перс. xurōs‎ — «півень» і дінд. kúlālah — порода курей[3]. Наукова назва утворена від лат. gallus — «півень», та domesticus — «сві́йський, домашній».

Історія одомашнення

ред.

Різні види диких птахів у різні часи виявляли на всіх континентах: глухар — в Європі, цесарки — в Африці, Туреччині та Америці й золотий півень — в Азії.

Вважається, що домашні кури походять від диких банківських півнів (Gallus gallus), що мешкають в Азії. Дика попередниця курки була дрібною, вагою не більше кілограма. Харчувалася насінням, комахами, равликами, вміла літати, гнізда робила на землі. Самка відкладала від 4 до 13 яєць. Окрім банківських або червоних джунгльових курей до роду Курка (Gallus) належать ще три види: Gallus sonnerati, Gallus lafayettei та Gallus varius. Диких представників роду і сьогодні можна зустріти в Індії, Індокитаї, південному Китаї, Індонезії та на Філіппінах.

Ранні свідоцтва, на які посилався в своїх працях і Чарлз Дарвін[4], вказували на одомашнення курки в районі Індії близько 2000 років до н. е. Пізніше дослідники[5] стверджували, що це могло статися близько 3200 років до н. е. і навіть раніше в іншому регіоні Азії. Нині є ряд фактів, що свідчать про давнішу історію одомашнення курей — 6000—8000 років до н. е. в Південно-Східній Азії та Китаї[6].

Найбільшими виробниками курки є США (18,29 млн тонн за рік), Бразилія (13,6 млн тонн), Китай (12,7 млн тонн), Індія (4,2 млн тонн), Росія (3,75 млн тонн), Мексика (3,27 млн тонн)[7].

Породи

ред.
Докладніше: Породи курей

У світі існує безліч порід курей, різних на вигляд, за забарвленням, особливостями розведення і напрямком використання. У різних порід яйця мають різний колір: білий, коричневий, зелений, блакитний, червоний тощо. Нині у європейському стандарті з птахівництва нараховується близько 180 порід курей, проте в цілому у світі їх понад 600.

З господарської точки зору породи розділяють на три головні групи:

  • яєчні породи,
  • яєчно-м'ясні породи,
  • м'ясні породи.

Породи мають свої особливості. Яєчні кури — невеликого розміру, швидко ростуть, рано дозрівають. Кури яєчно-м'ясних порід більші, з добре розвиненими м'язами, менш скороспілі. До давно відомих яєчних порід належать:

  • Іспанська (англ. Spanish)
  • Італійська (нім. Italiener) або леггорн (англ. Leghorn)
  • Гамбурзька (англ. Hamburg або Hamburgh)
  • Червоношапкова (англ. Red Cap)
  • Андалузька (англ. Andalusian)
  • Мінорка (англ. Minorca)

Більшість з них, окрім леггорна, втратили своє значення в умовах сучасного великомасштабного виробництва яєць. У дрібних приватних господарствах ці і деякі інші з не насиджуючих порід вимагають великого простору для прогулянок, а взимку — гарно опалюваних приміщень.

У промисловому птахівництві, що включає м'ясну промисловість і виробництво яєць, використовуються гібридні породи і кроси курей. При цьому основними завданнями племінної роботи є виведення спеціалізованих яйценосних та м'ясних ліній, випробування їх на поєднання і схрещування для виведення гібридних несучок і бройлерів.

Зовнішній вигляд

ред.

Кури важать від 1,5 до 5 кг залежно від породи. При цьому півні зазвичай важчі за самок: різниця у вазі може складати до 1 кг. Крім того, існують карликові породи — від 500 г до 1,2 кг.

У курей яскраво виражений статевий диморфізм. Чоловічі особини відрізняються від жіночих в першу чергу яскравим оперенням, яке особливо виділяється на довгому пишному хвості і шиї. У півнів в нижній частині плесна утворюються кісткові вирости — шпори. І курка, і півень мають на голові виразно помітну борідку і гребінь. Вони є органами терморегуляції і дозволяють перенаправляти кровотік до шкіри. В більшості випадків гребінь у півня більший, ніж у курки. Розрізняють гребені:

  • листоподібний (з декількома зубцями),
  • трояндоподібний,
  • стручкоподібний та інших форм.

У курчат є менш виражений гребінь і борідка тілесного кольору. Дзьоб злегка зігнутий. Забарвлення дзьоба і плесна у більшості порід однакове — жовте, біло-рожеве, чорне чи інше. Колір оперення різноманітний — білий, сірий, помаранчевий, рудий, коричневий, червоний, чорний.

Спосіб життя і утримання

ред.

Для курей потрібен незначний простір для життя і прогулянок. Вони не дуже чутливі до несприятливих погодних умов, тому переважно добре зимують в звичайному сараї і хлівах. В умовах промислового птахівництва курей розміщують в пташниках (на підлозі або в клітках).

Серед курей можливі випадки канібалізму, якщо одна птаха починає клювати рану іншої особини, а також через стрес у зв'язку з переповненістю курників або через брак в раціоні білків, метіоніну чи певних мікроелементів (зокрема, сірки). У промисловому виробництві з метою запобігання подібним інцидентам (канібалізму, розкльовуванню) і для підвищення споживання корму застосовується метод обрізання дзьоба (дві третини верхньої і одна третина нижньої половини). Цей процес (дебікування) болючий для курей, оскільки їх дзьоб пронизаний тонкими нервовими закінченнями.

Годування

ред.

Курячий шлунок має 2 відділи — залозистий і м'язистий. Основне перетирання і подрібнення їжі відбувається в м'язистому шлунку. Для цього птах повинен мати можливість ковтати гравій або гальку діаметром 3—5 мм, її можна додавати в годівницю разом з мінеральними кормами.

Кури всеїдні: вони харчуються дрібним насінням, травами й листям, черв'яками та навіть невеликими ссавцями, такими як миші. У домашніх господарствах основний корм курей — це різні види зернових культур, найпопулярніші з яких — овес, ячмінь, гречка і пшениця. Часто кури риють землю у пошуках комах, личинок і насіння. Додавання до зернового корму зелені й тваринної їжі взимку, коли птиця не може сама знаходити черв'яків та клювати траву, корисне. Це збільшує яйценосність.

Також куркам потрібні вітаміни, особливо яєчним породам. У наш час цю потребу задовольняють комбіновані корми. Постійну норму встановити не можна (взимку більше, ніж влітку на волі). Рахують в середньому близько 85 г зерна на одну курку. Взимку корм дається двічі: вранці та ввечері, влітку — один раз. Часте годування, у зв'язку з великою різноманітністю кормів, робить курей примхливими, вимогливими й призводить до ожиріння.

У промислових умовах кури зазвичай харчуються спеціалізованими кормами, в які додають білки та зернові культури. У раціон включають зерно 2—3 видів — кукурудзу, ячмінь та інше (65—70 % від маси всіх сухих кормів), макуху і шроти (8—12 %), сухі тваринні корми — рибне і м'ясокісткове борошно (3—5 %), сухі дріжджі (1—3 %), коренеплоди, трав'яне борошно, мінеральні корми та вітаміни. У країнах з розвиненим птахівництвом для курей різного віку комбікормова промисловість випускає готові повнораціонні комбікорми.

Розмноження

ред.
 
Квочка гріє курчат

Зараз загальноприйняте статеве співвідношення в племінному стаді — один півень на 8—12 курок. Статева скороспілість курок (вік до того, коли знесено перше яйце) — 5—6 місяців. Линяння в хороших несучок продовжується 2—3 тижні, в поганих — два місяці й більше. Після неї яйцекладка за хороших умов годування й утримання відновлюється. Кури здатні нести яйця зазвичай протягом 10 років. У промислових господарствах економічно вигідно використовувати курей лише протягом першого року яйцекладки, оскільки яйценосність з віком знижується на 10—15 % щороку, у племінних господарствах — кожні 2—3 роки, причому на 2—3-й рік залишають лише високопродуктивну птицю. Племінне стадо зазвичай на 55—60 % складається з молодих курок, на 30—35 % — з дволіток і на 10 % — з триліток. Півнів використовують до двох років, найцінніших — до трьох років.

Захворювання

ред.
 
8-денне курча з пташиним грипом

Кури сприйнятливі як до паразитів, таких як кліщі, так і до захворювань, викликаних такими збудниками, як бактерії та віруси. Паразит Dermanyssus gallinae живиться кров'ю, викликаючи подразнення та знижуючи несучість, а також виступає переносником бактеріальних захворювань, таких як сальмонельоз та спірохетоз.[8] До вірусних захворювань відноситься пташиний грип.[9]

Серед виявлених захворювань курей трапляється інфекційний бронхіт.

Використання людьми

ред.

Сільське господарство

ред.

Кури - звичайні та широко розповсюджені домашні тварини, загальна популяція яких станом на 2018 рік становила 23,7 мільярда осіб.[10] Понад 50 мільярдів курей щорічно вирощують як джерело м’яса та яєць.[11] Лише у Сполучених Штатах понад 8 мільярдів курей щорічно забивають на м'ясо[12], а понад 300 мільйонів курей вирощують для виробництва яєць.[13] Переважна більшість птиці вирощується в промислових господарствах. За даними Worldwatch Institute, 74% світового м'яса птиці та 68% яєць виробляється саме таким чином.[14] Альтернативою інтенсивному птахівництву є вільне вирощування птиці. Тертя між цими двома основними методами призвело до довгострокових проблем етичного споживацтва. Противники інтенсивного птахівництва стверджують, що воно шкодить навколишньому середовищу, створює ризики для здоров’я людей і є негуманним.[15] Прихильники інтенсивного птахівництва кажуть, що їхні ефективні системи заощаджують землю і продовольчі ресурси завдяки підвищеній продуктивності, а також тому, що за тваринами доглядають у контрольованому середовищі.[16] Курчат, яких вирощують на м'ясо, називають бройлерами. Бройлерним породам зазвичай потрібно менш ніж шість тижнів, щоб досягти забійного розміру,[17] на кілька тижнів довше для бройлерів на вільному вигулі та органічних бройлерів.[18]

 
Товарний курник з відкритими стінками для вирощування молодняку бройлерів на м'ясо

Кури, яких вирощують переважно для отримання яєць, називаються курами-несучками. Лише у Великій Британії споживається понад 34 мільйони яєць на день.[19] Кури деяких порід можуть давати понад 300 яєць на рік; найвищий підтверджений показник несучості становить 371 яйце за 364 дні.[20] Після 12 місяців несучості здатність курей до яйцекладки знижується до такої міри, що стадо стає комерційно нежиттєздатним. Кури, особливо з батарейних кліткових систем, іноді хворіють або втрачають значну кількість пір'я, а тривалість їхнього життя скорочується з приблизно семи років до менш ніж двох років.[21] У Великій Британії та Європі курей-несучок потім забивають і використовують у перероблених харчових продуктах або продають як «супових курей».[21] У деяких інших країнах стада іноді піддаються примусовому линянню, а не забою, щоб відновити відкладання яєць. Це передбачає повну відмову від корму (і іноді води) на 7–14 днів[22] або на термін, достатній для втрати маси тіла на 25-35 %,[23] або до 28 днів в експериментальних умовах.[24] Це стимулює курку скинути пір'я, а також активізує несучість. Деякі стада можуть піддаватися примусовому линянню кілька разів. У 2003 році в США линьки зазнали понад 75% усіх стад.[25]

Як домашні тварини

ред.

Утримання курей як домашніх улюбленців стало дедалі популярнішим у 2000-х роках[26] серед мешканців міст і передмість.[27] Багато людей заводять курей для виробництва яєць, але часто дають їм імена і поводяться з ними, як з будь-якими іншими домашніми тваринами, такими як коти чи собаки. Кури люблять товариство і мають індивідуальний характер. Хоча багато з них не дуже люблять обійматися, вони їдять з рук, стрибають на коліна, реагують на своїх господарів і слідують за ними, а також виявляють прихильність.[28] [29] Кури — соціальні, допитливі, розумні[30] птахи, і багато людей вважають їхню поведінку цікавою.[31] Деякі породи, такі як шовковисті та багато різновидів бантамів, загалом слухняні, і їх часто рекомендують як хороших домашніх улюбленців для дітей з обмеженими можливостями.[32]

Півнячі бої

ред.
 
Півнячі бої в Таміл Наду, Індія, 2011 рік

Півнячий бій – це змагання, що проводиться на рингу, званому півнячою кліткою, між двома півнями. Півнячі бої заборонені в багатьох країнах як жорстоке поводження з тваринами.[33] Це заняття, мабуть, практикувалося в цивілізації долини Інду з 2500 по 2100 рік до нашої ери.[34] У процесі одомашнення курей, мабуть, спочатку тримали для півнячих боїв, а вже потім використовували в їжу. [35]


У науці

ред.

Кури вже давно використовуються як модельні організми для вивчення розвитку ембріонів. Велика кількість ембріонів може бути надана на комерційній основі; запліднені яйця можна легко відкрити та використовувати для спостереження за ембріоном, що розвивається. Не менш важливо, що ембріологи можуть проводити експерименти на таких ембріонах, знову закрити яйцеклітину і вивчати наслідки на більш пізніх стадіях розвитку. Наприклад, багато важливих відкриттів у розвитку кінцівок було зроблено з використанням курячих ембріонів, таких як відкриття апікального ектодермального гребеня і зони поляризаційної активності.[36]

Курка була першим видом птахів, який отримав секвенований геном.[37] Геном курки має розмір 1,21 Гб порівняно з іншими птахами, але менший, ніж майже у всіх ссавців: геном людини становить 3,2 Гб.[38] Остаточний набір генів містить 26 640 генів (включно з некодуючими генами та псевдогени), загалом 19 119 генів, які кодують білки, що аналогічно геному людини.[39] 2006 року вчені, що досліджують походження птахів, включили рецесивний ген курки, talpid2, і виявили, що в щелепах ембріона почалося формування зубів, подібних до тих, які трапляються в стародавніх пташиних скам'янілостях.[40]

Кури в культурі

ред.

Кури широко представлені у фольклорі, релігії, літературі та популярній культурі. Курка є священною твариною в багатьох культурах і глибоко вкорінена в системах вірувань і релігійних практиках.[41] Півнів іноді використовують для ворожіння, це практика, яка називається алектромантикою. Часто жертвоприношення священного півня передбачаєтся під час ритуального півнячого бою, що використовується як форма спілкування з богами.[42]

Півень — національний птах Франції та Кенії (неофіційно). У США курка породи червоний род-айланд обрана офіційним пташиним символом штату Род-Айленд, а півень блакитної породи (Delaware Blue Hen) — штату Делавер. Кури або півні визнані символами багатьох міст (наприклад, Кадзуно в Японії) та інших поселень і розміщені на їхніх гербах.

У романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності», який отримав Нобелівську премію 1967 року, півнячі бої оголошуються поза законом у містечку Макондо після того, як патріарх сім'ї Буендіа вбиває свого суперника по півнячих боях, і його переслідує привид цієї людини.[43]

Кури з'являються в мистецтві в сценах на фермерських подвір'ях, таких як «Індики та кури» Адріана ван Утрехта 1646 року та «Годування курей» Волтера Осборна 1885 року.[44]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Раковський, І. (гол. ред.). Українська загальна енциклопедія. — Львів, Станиславів, Коломия : Рідна школа, 1930–1933. — Т. 2. — С. 422. Архівовано з джерела 3 березня 2016
  2. «Firefly Encyclopedia of Birds». [Архівовано 15 жовтня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
  3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  4. Книга Дарвіна «The Variation of Animals and Plants Under Domestication» [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.] (перше видання опубліковане в 1868 році)(англ.).
  5. Наприклад, D.G.M. Wood-Gush (1959).
  6. Див. огляд Daniele Focosi «Multicellular Eukarya Genome Sequencing Projects» [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.](англ.).
  7. Top Chicken Producers in the world. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
  8. Schiavone, Antonella; Pugliese, Nicola; Otranto, Domenico; Samarelli, Rossella; Circella, Elena; De Virgilio, Caterina; Camarda, Antonio (20 січня 2022). Dermanyssus gallinae: the long journey of the poultry red mite to become a vector. Parasites & Vectors. 15 (1): 29. doi:10.1186/s13071-021-05142-1. ISSN 1756-3305. PMC 8772161. PMID 35057849.
  9. Barjesteh, Neda; O'Dowd, Kelsey; Vahedi, Seyed Milad (March 2020). Antiviral responses against chicken respiratory infections: Focus on avian influenza virus and infectious bronchitis virus. Cytokine. 127: 154961. doi:10.1016/j.cyto.2019.154961. PMC 7129915. PMID 31901597.
  10. Number of chickens worldwide from 1990 to 2018. Statista. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
  11. About chickens. Compassion in World Farming. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  12. Fereira, John. Poultry Slaughter Annual Summary. usda.mannlib.cornell.edu. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  13. Fereira, John. Chickens and Eggs Annual Summary. usda.mannlib.cornell.edu. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  14. Towards Happier Meals In A Globalized World. Worldwatch Institute. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 29 травня 2014.
  15. Ilea, Ramona Cristina (April 2009). Intensive Livestock Farming: Global Trends, Increased Environmental Concerns, and Ethical Solutions. Journal of Agricultural and Environmental Ethics. 22 (2): 153—167. doi:10.1007/s10806-008-9136-3.
  16. Tilman, David; Cassman, Kenneth G.; Matson, Pamela A.; Naylor, Rosamond; Polasky, Stephen (August 2002). Agricultural sustainability and intensive production practices. Nature. 418 (6898): 671—677. Bibcode:2002Natur.418..671T. doi:10.1038/nature01014. PMID 12167873.
  17. Broiler Chickens Fact Sheet. Animals Australia. Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 29 серпня 2010.
  18. Chickens Farmed for Meat. Compassion in World Farming. Процитовано 2 лютого 2024.
  19. UK Egg Industry Data. Official Egg Info. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 25 квітня 2017.
  20. Glenday, Craig (26 квітня 2011). Guinness World Records 2011. Jim Pattison Group. с. 286. ISBN 978-0440423102.
  21. а б Browne, Anthony (10 березня 2002). Ten weeks to live. The Guardian. London. Архів оригіналу за 16 травня 2008. Процитовано 28 квітня 2010.
  22. Patwardhan, D.; King, A. (2011). Review: feed withdrawal and non feed withdrawal moult. World's Poultry Science Journal. 67 (2): 253—268. doi:10.1017/s0043933911000286.
  23. Webster, A.B. (2003). Physiology and behavior of the hen during induced moult. Poultry Science. 82 (6): 992—1002. doi:10.1093/ps/82.6.992. PMID 12817455.
  24. Molino, A.B.; Garcia, E.A.; Berto, D.A.; Pelícia, K.; Silva, A.P.; Vercese, F. (2009). The Effects of Alternative Forced-Molting Methods on The Performance and Egg Quality of Commercial Layers. Brazilian Journal of Poultry Science. 11 (2): 109—113. doi:10.1590/s1516-635x2009000200006. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  25. Yousaf, M.; Chaudhry, A.S. (1 березня 2008). History, changing scenarios and future strategies to induce moulting in laying hens (PDF). World's Poultry Science Journal. 64 (1): 65—75. doi:10.1017/s0043933907001729. Архів (PDF) оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  26. Fly, Colin (27 липня 2007). Some homeowners find chickens all the rage. Chicago Tribune.[недоступне посилання]
  27. Pollack-Fusi, Mindy (16 грудня 2004). Cooped up in suburbia. Boston Globe. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 червня 2020.
  28. Kreilkamp, Ivan (25 листопада 2020). How Caring for Backyard Chickens Stretched My Emotional Muscles. The New York Times. Архів оригіналу за 25 листопада 2020.
  29. Boone, Lisa (27 серпня 2017). Chickens will become a beloved pet — just like the family dog. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  30. Barras, Colin. Despite what you might think, chickens are not stupid. www.bbc.com (англ.). Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 6 вересня 2020.
  31. United Poultry Concerns. Providing a Good Home for Chickens. Архів оригіналу за 5 червня 2009. Процитовано 4 травня 2009.
  32. Choosing Your Chickens. Clucks and Chooks. Архів оригіналу за 30 липня 2009.
  33. Raymond Hernandez (11 квітня 1995). A Blood Sport Gets in the Blood; Fans of Cockfighting Don't Understand Its Outlaw Status. The New York Times. New York City Metropolitan Area. Процитовано 10 травня 2014.
  34. Crawford, R. D. (1990). Poultry Breeding and Genetics. Elsevier. с. 10—11. ISBN 978-0444885579. OL 2207173M.
  35. Lawler, Andrew; Adler, Jerry (June 2012). How the Chicken Conquered the World. Smithsonian Magazine (June 2012).
  36. Young, John J.; Tabin, Clifford J. (September 2017). Saunders's framework for understanding limb development as a platform for investigating limb evolution. Developmental Biology. 429 (2): 401—408. doi:10.1016/j.ydbio.2016.11.005. PMC 5426996. PMID 27840200.
  37. International Chicken Genome Sequencing Consortium (9 грудня 2004). Sequence and comparative analysis of the chicken genome provide unique perspectives on vertebrate evolution. Nature. 432 (7018): 695—716. Bibcode:2004Natur.432..695C. doi:10.1038/nature03154. PMID 15592404.
  38. Gregory, T. Ryan (September 2005). Synergy between sequence and size in Large-scale genomics. Nature Reviews Genetics. 6 (9): 699—708. doi:10.1038/nrg1674. PMID 16151375.
  39. Warren, Wesley C.; Hillier, LaDeana W.; Tomlinson, Chad; Minx, Patrick; Kremitzki, Milinn; Graves, Tina та ін. (January 2017). A New Chicken Genome Assembly Provides Insight into Avian Genome Structure. G3. 7 (1): 109—117. doi:10.1534/g3.116.035923. PMC 5217101. PMID 27852011.
  40. Scientists Find Chickens Retain Ancient Ability to Grow Teeth [Архівовано 20 червня 2008 у Wayback Machine.] Ammu Kannampilly, ABC News, February 27, 2006. Retrieved October 1, 2007.
  41. Magazine, Smithsonian; Lawler, Jerry Adler,Andrew. How the Chicken Conquered the World. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 20 березня 2024.
  42. Encyclopaedia Perthensis; Or Universal Dictionary of the Arts, Sciences, Literature, &c. Intended to Supersede the Use of Other Books of Reference (англ.). John Brown. 1816.
  43. Love and Immolation in Argentina. Washington Post (амер.). 24 грудня 2023. ISSN 0190-8286. Процитовано 20 березня 2024.
  44. Chickens in Art History. web.archive.org. 2 лютого 2024. Архів оригіналу за 2 лютого 2024. Процитовано 20 березня 2024.

Джерела та література

ред.
  • Анатомія свійських птахів: навч. посіб. / Л. П. Горальський [та ін.] ; за ред. д-ра вет. наук, проф. Л. П. Горальського, В. Т. Хомича. — 2-ге вид. — Житомир: Полісся, 2014. — 247, [1] с. : рис. — Бібліогр.: с. 237. — 500 прим. — ISBN 978-966-655-730-1
  • Ветеринарно-санітарний контроль та оцінка якості продуктів птахівництва: нав. посібник для студ. та виклад. із спец. «Вет. медицина» / Р. Й. Кравців, І. В. Куциняк, Р. В. Біленчук, О. О. Дашковський. — Л. : Галицька вид. спілка, 2004. — 180 с. : фото.цв. — Бібліогр.: с.179-180. — ISBN 966-7893-52-9
  • Використання амарантового борошна в годівлі племінних курей-несучок та його вплив на інкубаційні якості яєць і виводимість курчат: дис. … канд. с.-г. наук : 06.02.02 / Тринів Ігор Васильович ; Львів. нац. ун-т вет. медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького. — Л., 2010. — 144 арк. — Бібліогр.: арк. 104—144.
  • Вирощування і розведення курей / В. І. Сікачина, В. І. Оненко. — К. : [б.в.], 2001. — 112 с.: іл. — (Бібліотека ветеринарної медицини ; 5-6/2001).
  • Довідник з хвороб птиці / [В. В. Герман, Б. Т. Стегній, П. І. Вербицький та ін.]; За ред. В. В. Германа. — Харків: «NTMT», 2002. — 296 с.
  • Довідник з цитології, ембріології та гістології свійських тварин / Л. П. Горальський [та ін.] ; за ред. д-рів вет. наук, проф. Л. П. Горальського, В. Т. Хомича ; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир: ЖНАЕУ, 2018. — 259 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 256—257. — 300 прим. — ISBN 978-617-7684-09-0
  • Довідник птахівника / Сахацький М. І., Івко І. І., Іонов І. А.та ін.; під редакцією М. І. Сахацького.  ‒ Харків, 2001. — 160 с.
  • Інкубація яєць та утримання курчат: корисні поради фахівців / пер. з рос. О. В. Кузьменко. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005. — 110 с.: рис., табл. — (Господарю в подарунок). — ISBN 966-548-988-7
  • Кури та індички: практичні поради фахівців / пер. з рос. Ю. В. Русакова ; уклад. В. Булгаков. — Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. — 128 с.: іл. — (Господарю в подарунок). — ISBN 966-548-917-8
  • Мікроелементи у годівлі сільськогосподарської птиці: монографія / Сичов М. Ю. [та ін.] ; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. — Київ: Компринт, 2016. — 113 с. — Бібліогр.: с. 85-113. — 100 прим. — ISBN 978-966-929-396-1
  • Практикум із годівлі  сільськогосподарських тварин: навч. посіб. / Ібатулін І. І., Кононенко В. Д., Столюк В. Д. та ін.; під ред. акад. УААН І. І. Ібатуліна. — К.: Аграрна освіта, 2009. — 328 с.
  • Прийоми і методи поліпшення племінних та продуктивних якостей яєчних курей: дис… канд. с.-г. наук: 06.02.01 / Статнік Ірина Яківна ; Інститут птахівництва УААН. — Бірки, 2005. — 134 арк.: рис., табл.
  • Птахівництво і технологія  виробництва яєць та м'яса птиці / В. І. Бесулін, В. І. Гужва та ін. ; за ред. В. І. Бесуліна. — Біла Церква, 2003. — 448 с.
  • Селекційно-генетичні та біологічні особливості курей різної селекції: монографія / Н. В. Пустова ; за ред. Й. З. Сірацького. − К. : Люксар, 2009. − 151 с. : табл. − Бібліогр. : с. 134−150 (268 назв). − ISBN 978-966-96176-9-9.
  • Технологія виробництва продукції  птахівництва / [Бородай В. П., Сахацький М. І., Вертійчук А. І. та ін.]. — Вінниця: Нова Книга, 2006. — 360 с.
  • Технологія  виробництва  продукції  птахівництва: навч. посібн. / Бородай В. П., Пономаренко Н. П., Похил О. М. та ін. — К. : Агроосвіта, 2013. — 272 с. — ISBN 978-966-2007-27-5

Посилання

ред.