Відкрити головне меню

Едуа́рд Фрі́дріхович Е́дель (нім. Eduard Friedrich Edel, рос. Эдуард Фридрихович Эдель; 6 листопада 1874(18741106) — ?) — російський і український офіцер німецького походження, артилерист, полковник1916). Народився в Мітава, Курляндія. Випускник Кадетського корпусу (1899), Костянтинівського артилерійського училища (1901). З 1918 року — в армії Української держави, у 1919—1920 роках — в армії УНР. Учасник російсько-японської (19041905), Першої світової (19141918), українсько-радянської воєн (19181921). Георгієвський кавалер. Ім'я на російський лад — Едуард Федорович Едель (рос. Эдуард Федорович Эдель).

Едуард Едель
Народження 6 листопада 1874(1874-11-06)
Мітава, Курляндія
Смерть невідомо
Приналежність Російська армія
Армія УНР
Рід військ артилерія
Звання Полковник (8.12.1916)
Командування начальник збройного відділу Головного артилерійського управління Армії УНР;
Війни / битви Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди Орден Святого Володимира (IV ступеня)
Георгіївська зброя

БіографіяРедагувати

Народився 6 листопада 1874 року в Мітаві Курляндської губернії, в родині Фрідріха Еделя. Закінчив кадетський корпус, Костянтинівське артилерійське училище, вийшов підпоручиком до 45-ї артилерійської бригади, у складі якої брав участь у Російсько-японській війні.

З 20 травня 1915 р — командир 5-ї батареї 45-ї артилерійської бригади. З 1 червня 1915 р. — командир 3-ї батареї 86-ї артилерійської бригади (згодом перейменована у 102-гу артилерійську бригаду). З 14 травня 1916 р. — підполковник; з 8 грудня 1916 р. — полковник.

Під час Першої світової війни був контужений та отруєний газами. Нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївською зброєю.

З 10 грудня 1917 р. — командир 1-го дивізіону 2-ї Української гарматної бригади 1-го Українського корпусу.

З 20 березня 1918 р. — помічник начальника частини збройного відділу Головного артилерійського управління Армії УНР; з 6 липня 1918 р. — начальник цієї частини.

З 4 червня 1919 р. — начальник частини постачання польової артилерії головного артилерійського управління Армії УНР. З 16 листопада 1919 р. — поза штатом. Перебував на інтернуванні в Польщі.

З 25 квітня 1920 р. перебував у резерві старшин головного артилерійського управління Армії УНР.

ДжерелаРедагувати