Відкрити головне меню

Дінофеліс

вимерлий рід ссавців
Дінофеліс
Час існування: від Раннього Міоцену до раннього Плейстоцену
Dinofelis.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Махайродові
(Machairodontinae)
Триба: Metailurini
Рід: Дінофеліс (Dinofelis)
Zdansky, 1924
Мапа поширення дінофеліса
Мапа поширення дінофеліса
Види
Dinofelis aronoki
Dinofelis barlowi
Dinofelis cristata
Dinofelis darti
Dinofelis diastemata
Dinofelis paleoonca
Dinofelis petteri
Dinofelis piveteaui
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Dinofelis
EOL logo.svg EOL: 4444442
Fossilworks: 41052

Дінофеліс (Dinofelis) — викопний хижий ссавець родини котових (Felidae). Це рід шаблезубих кішок, що мешкав на території нинішніх Африки, Європи, Азії та Північної Америки, 5-1,2 мільйонів років тому.

ОписРедагувати

Дінофеліс за величиною походив на сучасного ягуара: 70 см у висоту, і вагою в 120 кг. Передні кінцівки дінофеліса були досить сильними (навіть сильніше ягуара). Також, дінофеліс мав великі ікла, які були трохи більшими ніж у сучасних котячих, однак набагато меншими, ніж у повноцінних шаблезубих кішок. Серед потенційної здобичі Dinofelis могли виступати як примати, так і невеликого розміру мастодонти і різні парнокопитні. Але слід зазначити, що структура скелета Dinofelis говорить про те, що цей хижак не був активним переслідувачем і не використавував швидкий біг як свою мисливську перевагу. Скоріше, Dinofelis, був «засадним» мисливцем — використовував густі й високі зарості як прикриття при нападі, причому потужні і міцні передні кінцівки, які за структурою нагадують такі у Smilodon і Megantereon, говорять про те, що Dinofelis, як і великі шаблезубі хижаки, був пристосований до активної боротьби або утримуванні здобичі на землі. Можливо, що така специфіка полювання була продиктована і середовищем існування — лісиста місцевість і джунглі, сприяють формуванню «деревних» мисливців, які пристосовані для нападу з дерев. Відповідно густий підлісок не припускав тривалої та виснажливої ​​гонитви. При цьому цілком можливо, що дінофеліс був виключно нічним мисливцем, який ефективно компенсує неповоротку кремезну статуру можливістю сховатися в темному густому підліску, вичікувати свою здобич і віднести її в своє нічне лігво, в печеру або на дерево, де йому не могли завадити інші хижаки.

ПосиланняРедагувати

  • Haines, Tom & Chambers, Paul (2006). The Complete Guide to Prehistoric Life. Canada: Firefly Books. с. 181. 
  • Turner, Alan (1997). The Big Cats and their fossil relatives. New York: Columbia University Press. ISBN 0-231-10228-3. 
  • Werdelin, Lars & Lewis, Margaret E. (2001). A revision of the genus Dinofelis (Mammalia, Felidae). Zoological Journal of the Linnean Society 132 (2): 147–258. doi:10.1006/zjls.2000.0260.