Вікіпедія

Дьордь Лігеті

австрійський композитор угорського походження

Дьордь Лігеті[7] (угор. Ligeti György; 28 травня 1923 — 12 червня 2006, Відень, Австрія) — австрійський композитор угорського походження, внучатий племінник скрипаля Леопольда Ауера.

Дьордь Лігеті
угор. Ligeti György
Основна інформація
Повне ім'яугор. Ligeti György Sándor
Дата народження28 травня 1923(1923-05-28)[1][2][…]
Місце народженняТирневені, Муреш, Румунія[4]
Дата смерті12 червня 2006(2006-06-12)[1][2][…] (83 роки)
Місце смертіВідень, Австрія[1][4]
ПохованняВіденський центральний цвинтар[5]
ГромадянствоУгорщина[6] і Австрія[6]
Професіїкомпозитор, музичний педагог, викладач університету, піаніст, музикант, лібретист, ілюстратор
ОсвітаМузична академія Ференца Ліста (1951)
Відомі учніUlf Schirmerd, Джузеппе Сінополі, Ari Angervod, Jan Barkd, Silvia Fóminad, Gunnar Ahlbergd, John Persend, Unsuk Chind і Fuzzyd
Інструментифортепіано
Жанриопера
Magnum opusСимфонічна поема для 100 метрономів
ЧленствоЄвропейська академія наук і мистецтв, Румунська академія, Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтв
ЗакладГамбурзька вища школа музики і театру
ЛейблиDeutsche Grammophon
Нагороди
Pour le Mérite Командор ордена Мистецтв і літератури Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво»

Премія імені Кошута (2003)

Почесне кільце міста Відняd

Гамбурзька премія імені Бахаd (1975)

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

премія Теодора Адорноd (2003)

премія Бальцана (1991)

Praemium Imperiale (1991)

премія Леоні Соннінг (1990)

Музична премія Рольфа Шокаd (1995)

золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (2004)

Берлінська художня преміяd (1972)

премія імені Гравемаєраd (1986)

 Медаль Гете

Wihuri Sibelius Prized (2000)

City of Vienna Prize for Musicd (1993)

Премія Кіото в галузі мистецтв і філософіїd (2001)

премія Ернста Сіменса (1993)

Премія Гравемаєра за музичну композиціюd (1986)

Frankfurter Musikpreisd (2005)

Medaille für Kunst und Wissenschaft (Hamburg)d (1987)

Medaille für Kunst und Wissenschaft (Hamburg)d

Почесний громадянин Будапештаd (1998)

Royal Philharmonic Society Music Awardsd

Honorary Member of the International Society for Contemporary Musicd

БатькоSándor Ligetid
У шлюбі зVera Ligetid
ДітиLukas Ligetid
gyoergy-ligeti.de
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився в Тирневені, Румунія, в сім'ї єврейських переселенців з Угорщини. У 1941 переїхав до Будапешту.

У 1943 заарештований і лише дивом уникнув долі свого батька й брата, які загинули в Освенцімі.

Після закінчення Другої світової війни повертається до Будапешта, де продовжує своє навчання. У 1949 році закінчує Будапештську консерваторію ім. Ференца Ліста. На початку 50-х — частково під впливом Бартока і Кодая — звертається до фольклору. Після вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року Лігеті з дружиною втікають до Австрії. У Західній Європі зближується з композиторами-аванґардистами — Карлгайнцем Штокгаузеном і П'єром Булєзом і швидко стає одним з провідних майстрів європейського аванґарду.

У 1957—1958 — співробітник Студії електронної музики в Кельні. У 1959-69 живе у Відні. У 1956-72 постійно викладає на Дармштадтських курсах нової музики.

З 1961 професор Королівської академії в Стокгольмі, бере участь в композиторських курсах в Мадриді (1961), Ессені (1963) і Більтовені (1962—1963). Потім викладає на курсах у Німеччині, Австрії, Голландії, Угорщині, країнах Скандинавії. В 1967 отримує австрійське громадянство. У 1969-73 роках живе у Відні та Берліні, а пізніше — у Гамбурзі. З 1972 до1993 — професор композиції у Гамбурзькій консерваторії. Серед його учнів відома південно корейська композиторка Инсук Чін.

Вперше прославився в 1961 оркестровою п'єсою «Атмосфери», яка пізніше увійшла у саундтрек до фільму «Космічна одіссея 2001 року» Стенлі Кубрика. Згодом значного розголосу набула постановка його опери «Великий мрець» і виконання низки концертів для різних інструментів з оркестром, а також Реквієму.

За видатні заслуги у царині музичного мистецтва Лігеті нагороджений медаллю Ґете, кільцем міста Відень. Він — почесний доктор Академій, Вищих музичних шкіл та Університетів у Відні, Гамбурзі, Мюнхені, Парижі. Вісімдесятиріччя композитора широко відзначається музикантами всього світу проведенням авторських фестивалів, концертів, випуском нових компакт-дисків.

Помер 12 червня 2006 у Відні.

Творчість

ред.
"Музика існує сама по собі, завдання композитора лише визначити рамки для її існування" (Лігеті).

Одним з головних питань, що цікавили Лігеті-композитора, було питання поліфонії — взаємодії в одному творі різних мелодичних голосів. Лігеті вважається розробником т. зв. мікрополіфонії — особливої композиційної техніки поєднання великої кількості (зазвичай понад 10) самостійних мелодичних голосів, що розташовані дуже близько одне від одного і внаслідок цього зливаються в суцільний звуковий комплекс, всередині якого вже неможливо розрізнити окремі голоси.

Творчий доробок композитора:


Опера
  • Великий мрець (Le Grand Macabre) (1975-77, друга версія 1996)
Для оркестру
  • Concert românesc (1951)
  • Apparitions (1958—1959)
  • Atmosphères (1961)
  • Lontano (1967)
  • Ramifications, для струнного оркестру та 12 сольних струнних (1968—1969)
  • Chamber Concerto, для 13 інструментів (1969—1970)
  • Melodien (1971)
  • San Francisco Polyphony (1973—1974)
Концерти
  • Для віолончелі з оркестром (1966)
  • Для контрабаса, флейти і гобоя з оркестром (1972)
  • Для фортепіано з оркестром (1985—1988)
  • Для скрипки з оркестром (1992)
  • Hamburg Concerto, для валторни з камерним оркестром і 4 натуральними валторнами (1998-99, ред. 2003)
Вокальні та хорові твори
  • Вокальний цикл на слова Ш Вереша 1947
  • Вокальний цикл на слова А Йожефа 1950
  • Вокальний цикл на слова Й Араньа 1952
  • Реквієм, для сопрано, мецо сопрано, мішаного хору та оркестру (1963—1965)
  • Lux Aeterna, для 16 голосів соло (1966)
  • Clocks and Clouds, для 12 жіночих голосів (1973)
  • Síppal, dobbal, nádihegedüvel (With Pipes, Drums, Fiddles) (2000)
Камерно-інструментальні твори
  • Соната, для віолончелі соло (1948/1953)
  • Andante and Allegro, для струнного квартету (1950)
  • Baladǎ şi joc , для двох скрипок (1950)
  • 6 баґателей для духового квартету (1953)
  • Струнний квартет № 1 Métamorphoses nocturnes (1953—1954)
  • Струнний квартет № 2 (1968)
  • 10 п'єс для духового квінтету (1968)
  • Тріо для скрипки, валторни і фортепіано (1982)
  • Hommage à Hilding Rosenberg, для скрипки і віолончелі (1982)
  • Соната для альта соло (1991—1994)
Для фортеп'яно
  • Induló (March), 4 руки (1942)
  • Polifón etüd (Polyphonic Étude), 4 руки(1943)
  • Capriccio nº 1 & nº 2 (1947)
  • Інвенція (1948)
  • Három lakodalmi tánc («3 весільних танці»), 4 руки (1950)
  • Сонатина, 4 руки (1950)
  • Musica ricercata (1951—1953)
  • Trois Bagatelles (1961)
  • 3 п'єси для 2-х фортепіано (1976)
  • Етюди для фортепіано, зошит 1, 6 етюдів (1985)
  • Етюди для фортепіано, зошит 2, 8 етюдів (1988—1994)
  • Етюди для фортепіано, зошит 3, 4 етюди (1995—2001)
Для органа
  • Ricercare — Ommagio a Girolamo Frescobaldi (1951)
  • Volumina (1961-62, ред. 1966)
  • 2 етюди (1967, 1969)
Для клавесина
  • Continuum (1968)
  • Passacaglia ungherese (1978)
  • Угорський Рок (Chaconne) (1978)
Електронна музика
  • Glissandi (1957)
  • Artikulation(1958)
Інше
музичні приклади

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118572911 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Find a Grave — 1996.
  6. ↑ а б https://www.theguardian.com/world/2006/jun/13/artsobituaries.obituaries
  7. ↑ «Два дні й дві ночі нової музики» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 серпня 2012. Процитовано 23 вересня 2013.

Посилання

ред.

Бібліографія

ред.
  • Лобанова М. Дьердь Лигети и музыкальный авангард. // Музыка. М., 1976, с. 43 — 48.
  • Lobanova M. «Technika és stilus problematikája a 60-as-80-as évek zenejeben. Párhuzamok Ligeti György és az íy szovget zene törenkvései kösött», in: «Magyar Zene», 1985, Nr. 3, S. 255—270.
  • Лобанова М. Дьердь Лигети—эстетические взгдяды и творческая практика 60-70-х годов. // Теория и практика современной буржуазной культуры: проблемы критики. Сборник трудов ГМПИ им. Гнесиных, вып. 94. М., 1987, с. 140—172.
  • Холопов Ю. «Атмосферы» Д. Лигети. Рукопись, 1986—1988.
  • Лобанова М. Логика и композиция «новой музыкальной драмы»: «Приключения» Дьердя Лигети // Московский музыковед, вып. 1. М., 1990, с. 152—177.
  • '«Ich sehe keinen Widerspruch zwischen Tradition und Modernität!» György Ligeti im Gespräch mit Marina Lobanova', in: «Das Orchester», 1996, Jg. 44, Heft 12, S. 10 — 16.
  • Шнитке А. Оркестровая микрополифония Лигети // Альфреду Шнитке посвящается. Вып. 2. М., 2001.
  • Lobanova M. György Ligeti. Style. Ideas. Poetics. Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 2002. ISBN 3-928864-90-4.
  • '«Ich will eine schmutzige Musik, eine irisierende Musik…» György Ligeti im Gespräch mit Marina Lobanova', in: «Neue Zeitschrift für Musik», 2003, Jg. 164, Heft 3, S. 12 — 17; spanisch in: «Música d'ara» 6/2003, S. 73-80
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дьордь_Лігеті&oldid=43124090