Джузеппе Сінополі

Джузе́ппе Сіно́полі (італ. Giuseppe Sinopoli; (італійська вимова: [dʒuˈzɛppe siˈnɔːpoli]; 2 листопада 1946, Венеція — 20 квітня 2001, Берлін) — італійський диригент і композитор.

Джузеппе Сінополі
італ. Giuseppe Sinopoli
Giuseppe Sinopoli.jpg
Основна інформація
Дата народження 2 листопада 1946(1946-11-02)[1][2][…]
Місце народження Венеція, Італія
Дата смерті 20 квітня 2001(2001-04-20)[1][4][…] (54 роки) або 21 квітня 2001(2001-04-21)[5] (54 роки)
Місце смерті Берлін, Німеччина[1]
Громадянство Італія
Професії диригент, композитор, письменник
Освіта Падуанський університет і Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі Дьордь Лігеті
Відомі учні Karel Mark Chichond
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
CMNS: Файли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Закінчив медичний факультет Падуанського університету, згодом навчався у Венеціанській консерваторії. Удосконалював свою майстерність в музичній композиції в Дармштадті у Карлгайнца Штокгаузена і здобув собі ім'я творами в техніці серійної музики. Найбільш відомий твір його як композитора — опера «Лу Саломе» (1981), після якої він відмовився від композиторства і повністю зосередився на диригуванні.

Був засновником «Ансамблю Бруно Мадерни» (1975), виступав з Берлінським симфонічним оркестром (від 1979 року).

На оперній сцені дебютував 1978 року («Аїда» Джузеппе Верді).

1980 року виконав у Віденській опері «Аттілу» Верді, 1981 року в Гамбурзі — «Луїзу Міллер» Верді, 1983 року в Ковент Гардені — «Манон Леско» Джакомо Пуччіні.

1985 року дебютував на фестивалі у Байройті (опера «Тангойзер»). Того ж року вперше виступив в Метрополітен-опера (опера То́ска Джакомо Пуччіні).

1983—1994 — головний диригент лондонського оркестру «Філармонія», водночас 1983—1987 років — музичний керівник Оркестру Національної академії Санта-Чечілія.

Від 1991 року очолював Саксонську державну капелу Дрездена. Помер в театрі під час диригування опери Верді «Аїда».

Серед найкращих аудіозаписів — твори Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Джузеппе Верді, Густава Малера (всі симфонічні твори, в тому числі з вокалом), Ріхарда Штрауса (опери «Саломея», «Електра», «День миру»).

Сінополі — автор роману «Парсіфаль у Венеції» (1993), в якій деталі автобіографії поєднуються з роздумами про філософію, міфологію, історію Європи.

Був одружений на піаністці Сильвії Капелліні (Silvia Capellini). Батько двох дітей.

2005 року Сильвія стала однією із засновників фестивалю «Giuseppe Sinopoli Festival» (Таорміна,Італія).[6]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати