Джузе́ппе Сіно́полі (італ. Giuseppe Sinopoli; (італійська вимова: [dʒuˈzɛppe siˈnɔːpoli]; 2 листопада 1946, Венеція — 20 квітня 2001, Берлін) — італійський диригент і композитор.

Джузеппе Сінополі
італ. Giuseppe Sinopoli
Основна інформація
Дата народження 2 листопада 1946(1946-11-02)[1][2][…]
Місце народження Венеція, Італія[4]
Дата смерті 20 квітня 2001(2001-04-20)[1][5][…] (54 роки) або 21 квітня 2001(2001-04-21)[6] (54 роки)
Місце смерті Берлін, Німеччина[1][4]
Причина смерті інфаркт міокарда
Поховання Кампо Верано
Громадянство Італія
Професії диригент, композитор, музичний педагог, колекціонер
Освіта Падуанський університет, Віденський університет музики й виконавського мистецтва, Accademia Musicale Chigianad і Венеційська консерваторія
Вчителі Дьордь Лігеті
Відомі учні Karel Mark Chichond
Інструменти орган[d]
Жанри опера
Лейбли Deutsche Grammophon
Нагороди
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Закінчив медичний факультет Падуанського університету, згодом навчався у Венеціанській консерваторії. Удосконалював свою майстерність в музичній композиції в Дармштадті у Карлгайнца Штокгаузена і здобув собі ім'я творами в техніці серійної музики. Найбільш відомий твір його як композитора — опера «Лу Саломе» (1981), після якої він відмовився від композиторства і повністю зосередився на диригуванні.

Був засновником «Ансамблю Бруно Мадерни» (1975), виступав з Берлінським симфонічним оркестром (від 1979 року).

На оперній сцені дебютував 1978 року («Аїда» Джузеппе Верді).

1980 року виконав у Віденській опері «Аттілу» Верді, 1981 року в Гамбурзі — «Луїзу Міллер» Верді, 1983 року в Ковент Гардені — «Манон Леско» Джакомо Пуччіні.

1985 року дебютував на фестивалі у Байройті (опера «Тангойзер»). Того ж року вперше виступив в Метрополітен-опера (опера «То́ска» Джакомо Пуччіні).

1983—1994 — головний диригент лондонського оркестру «Філармонія», водночас 1983—1987 років — музичний керівник Оркестру Національної академії Санта-Чечілія.

Від 1991 року очолював Саксонську державну капелу Дрездена. Помер в театрі під час диригування опери Верді «Аїда».

Серед найкращих аудіозаписів — твори Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Джузеппе Верді, Густава Малера (всі симфонічні твори, в тому числі з вокалом), Ріхарда Штрауса (опери «Саломея», «Електра», «День миру»).

Сінополі — автор роману «Парсіфаль у Венеції» (1993), в якій деталі автобіографії поєднуються з роздумами про філософію, міфологію, історію Європи.

Був одружений з піаністкою Сильвією Капелліні (Silvia Capellini). Батько двох дітей.

2005 року Сильвія стала однією із засновників фестивалю «Giuseppe Sinopoli Festival» (Таорміна,Італія).[7]

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119483343 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. а б Filmportal.de — 2005.
  4. а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  7. Silvia Cappellini Sinopoli. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
  8. Cavaliere di Gran Croce Ordine al Merito della Repubblica Italiana Maestro Giuseppe Sinopoli(італ.)
  9. Grande Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana Maestro Giuseppe Sinopoli(італ.)

Джерела ред.