Друкарня Горажде
Друкарня Горажде (серб. Горажданска штампарија або Goraždanska štamparija) — одна з найперших друкарень сербів, і перша на території нинішньої Боснії і Герцеговини. Створена в 1519 році у Венеції, незабаром була перенесена до сербської православної церкви Святого Георгія в селі Сопотниця біля Горажде,[1] в османському санджаку Герцеговини. Засновником і керівником був Божидар Любавич, який був відомим купцем із Горажде. Керував роботою друкарні його син Теодор Любавич, ієромонах Мілєшівського монастиря. Він працював до 1523 року, випустивши три книги, які є серед кращих досягнень ранніх сербських друкарів.[2]
Goražde printing house | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Псалтир 1521 року | ||||
Держава | ![]() | |||
Засновник | Božidar Goraždanind | |||
Продукція | srbulje | |||
Штаб-квартира | Church of St. George in the village of Sopotnica (today in Novo Goražde, Republic of Srpska, Боснія і Герцеговина) | |||
| ||||
Передумови
ред.Близько 1450 р. Йоганнес Гутенберг у Майнці (Німеччина) винайшов друкарський верстат, мистецтво книгодрукування було запроваджено в інших частинах Європи. До кінця XV століття Венеція стала головним центром друкарства. У 1493 р. Джурадж Црноєвич, правитель князівства Зета (на території сучасної Чорногорії), відправив ієромонаха Макарія у Венецію, щоб навчився друкарському мистецтву.
Друк
ред.У другій половині 1518 року Божидар Любавич відправив своїх синів, Джураджа та ієромонаха Теодора, до Венеції, щоб придбати друкарський верстат та навчитися друкарському мистецтву. Брати Любавичі придбали необхідне і почали друкувати ієратікон (книгу служіння священика), примірники якого були готові до 1 липня 1519 року або у Венеції, або в церкві Святого Георгія поблизу Горажде. У церкві Святого Георгія Теодор організував друкарню в Горажде, яка випустила, крім ієратікону, ще дві книги церковнослов'янською мовою: псалтир 1521 року і невеликий евхологій 1523 року[1] Псалтир Горажде, який містить 352 листки, є найбільшою з трьох книг.[3] Торгівля була добре розвинена в Горажде, оскільки місто було побудоване на перетині трьох важливих доріг, які зв’язували його з Дубровником, Врхбосною (Сараєво) та Косово.[4]
Розвиток друкарства
ред.Наступна друкарня з’явиться в Боснії і Герцеговині лише в 1866 р.[5] У 1544 році друкарня була перевезена з Горажде до Тирговіште, столиці Валахії, ставши таким чином другим подібним об'єктом на території нинішньої Румунії. Його переселення та реактивацію здійснив Дімітріє Любавич, онук Божидара.[6] На початку 1545 р. у Тирговішті Димитріє надрукував евхологій, а в 1547 р. — апостолярій[7]. Божидар Вукович заснував свою друкарню у Венеції в 1519 або 1520 роках, одночасно з братами Любавичами. Так було до кінця XVI століття. Були встановлені на території Османської імперії друкарні: в монастирі біля Ужиці в 1529 році, в монастирі Грачаніца поблизу Приштини в 1539, в монастирі Мілешева в 1546 році, в Белграді в 1552 році, в монастирі Мркшина Церква поблизу Валєво в 1562 р. і в Скадарі в 1563 р. Вони діяли протягом одного-чотирьох років і випустили по одній-трьох книгах кожна.[8][9]
Примітки
ред.- ↑ а б Barać 2008, pp. 41–44
- ↑ Barać 2008, pp. 46–47
- ↑ Kajmaković 1982, pp. 155–58
- ↑ Barać, 2008
- ↑ Benac & Lovrenović 1980, p. 145
- ↑ Čurčić 2008, pp. 335–36
- ↑ Čurčić, 2008, с. 339
- ↑ Biggins & Crayne 2000, pp. 85–86
- ↑ Fotić, 2005, с. 66
Література
ред.- Pavle Ivić; Mitar Pešikan (1995). Serbian Printing. The History of Serbian Culture. Project Rastko. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 13.04.2021.