Відкрити головне меню
Герцеговинський санджак
босн. , серб. , хорв. Hercegovački sandžak
тур. Hersek Sancağı
Загальна інформація
Входила
до складу
Османської імперії
Сучасна
локація
Боснія і Герцеговина
Чорногорія
Хорватія
Сербія
Період
уживання
топоніма
14701833
Населення хорвати, боснійці, серби
Розташування на карті
Hercegovački sandžak.png
Держави на території Герцеговин

Герцеговинський санджак (тур. Hersek Sancağı, босн. , серб. , хорв. Hercegovački sandžak) — санджак Османської імперії, що існувала на території сучасної Боснії і Герцеговини, Хорватії, Сербії та Чорногорії. Звідси назва історичної області «Стара Герцеговина». Існував у 1470–1833 роках.

ІсторіяРедагувати

 
Боснійський еялет 1683 рік
 
Герцеговинский еялет 1850 рік

Герцеговинський санджак був створений на завойованих турками землях Герцеговини у 1470 році.

Тоді ж у Герцеговинський санджак увійшли чорногорські землі Брди і Примор'я, в той час як Стара Чорногорія опинилася в складі Скадарського санджаку.

Адміністративний центр санджаку почергово перебував у містах Фоча (до 1572 року) і Плєвля, східна Герцеговина.

З 1580 року — Герцеговинський санджак у складі Боснійського еялету.

У 1833 році перетворений в боснійську автономію Герцеговинский еялет[1].

У 1867 році Герцеговинський санджак в складі Боснійського вілаєта.

Санджак беїРедагувати

  • 1469—1474 — Хамза-бег
  • 1504—1506 — Хадим Сінан-паша[2]
  • Касим-Бей[3]
  • Кара Осман-бек[4]
  • 1547—1550 — Сінан-паша[5]
  • 1550—1561 — Мехмед-бей Обронович
  • 1561—1563 — Малкоч-бег[6]
  • Сінан-бей Болянович
  • 1567—1569 — Хусейн-паша
  • 1586—1593 — Султанзаде
  • 1654 — Алі-паша Ценгич
  • 1664 — Арнаут Мустафа-паша[7]
  • 1664 — Мухарем-паша[7]
  • 1665 — Сохраб Мехмед-паша[7]
  • 1666 — Косе Алі-паша[7]
  • 1667 — Ібрагім Паша Teшняк[7]
  • 1702 — Мустафа-бек
  • 1718—1719 — Алія[8]
  • 1833—1851 — Алі-паша Різванбегович, візир Герцеговини

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Anali Gazi Husrev-begove biblioteke. — Сараєво : Gazi Husrev-begova biblioteka, 1983. — 29 с.
  2. Gazi Husrevbegova biblioteka u Sarajevu (1983). Anali Gazi Husrev-begove biblioteke. Gazi Husrev-begova biblioteka. с. 34. 
  3. Kemal Çiçek; Ercüment Kuran; Nejat Göyünç; İlber Ortaylı (2000). Great Ottoman Turkish civilization. Yeni Türkiye. «... result of these actions were that even a small Cypriot community living in Venice applied to the Ottoman State through Kasim Bey, the ruler of the sanjak of Hersek, seeking to come back to Cyprus. They were not only permitted to come back, ...» 
  4. Ljubez, Bruno (2009). Jajce Grad: prilog povijesti posljednje bosanske prijestolnice. HKD Napredak. с. 405. «Malkoč Ali-beg je sin Kara Osman-bega, nekadašnjeg hercegovačkog sandžaka, čije se turbe nalazi u Kopčiću kod Bugojna.» 
  5. Alina Payne (23 January 2014). Dalmatia and the Mediterranean: Portable Archaeology and the Poetics of Influence. BRILL. с. 320. ISBN 978-90-04-26391-8. 
  6. Zbornik radova. Filozofski fakultet u Tuzlu. 2000. с. 98. 
  7. а б в г д Safvet-beg Bašagić (1900). Kratka uputa u prošlost Bosne i Hercegovine, od g. 1463-1850. Vlastita naklada. с. 180. 
  8. Charles W. Ingrao; Nikola Samardžić; Jovan Pesalj (2011). The Peace of Passarowitz, 1718. Purdue University Press. с. 123. ISBN 978-1-55753-594-8. 

ПосиланняРедагувати