Відкрити головне меню

Добрянський Андрій Агатонович

(Перенаправлено з Добрянський Андрій)

Андрій Всеволод Добрянський (англ. Andrij Vsevolod Dobriansky; 2 вересня 1930 — 1 лютого 2012) — українсько-американський оперний співак. Протягом 30 років заспівав більше 60 партій у більш ніж 900 виставах Метрополітен-опера.[1] Як переміщена особа у післявоєнній Німеччині, він отримав стипендію для вивчення хімії в Амхерст-коледжі у США,[2] але пізніше вирішив відмовитися від хімії і продовжив кар'єру в опері.[3] Як бас-баритон, мав найдовшу кар'єру за будь-якого митця з України.[4]

Андрій Добрянський
Основна інформація
Дата народження 2 вересня 1930(1930-09-02)
Місце народження Львів
Дата смерті 1 лютого 2012(2012-02-01) (81 рік)
Місце смерті Нью-Йорк
Громадянство Україна
Професії співак, оперний співак
Співацький голос бас-баритон
Жанри Опера

Раннє життяРедагувати

Андрій Добрянський народився 1930 року на околиці Львова,[5][6] у міжвоєнний період період правління у Галичині Польської Республіки. Його батько, Агатон Добрянський, був український офіцером і ветераном Легіону Українських Січових Стрільців і Української народної армії, а його мати, Теодора (уроджена Винницька де Чечіль), була скрипалем у Львівському театрі опери та балету.[7]

 
Будинок Соломії Крушельницької у Львові.

Після того, як його батьки розлучилися, мати переїхала з ним та його молодшою сестрою, Звениславою, жити в центрі міста в будинку Соломії Крушельницької,[5] видатної співачки сопрано початку 20-го століття. Цей будинок був відомий як осередок інтелектуалів,[8] де проводив час письменник і політичний діяч Іван Франко в останні роки свого життя. У цьому мистецькому середовищі молодий Добрянський познайомився з такими талановитими виконавцями як ліричний тенор Василь Тисяк, баритон Лев Рейнарович, і оперний бас Іван Рубчак.[5]

Маючи дозвіл на проживання в Італії протягом 30 років, Соломія Крушельницька була в гостях у своєї сім'ї у Львові в серпні 1939 року, коли кілька тижнів потому нацистська Німеччина і Радянський Союз вступили в змову з метою завоювати Польщу і поділити її територію між ними. Міжнародна оперна зірка опинилася у пастці разом зі своїми мешканцями, оскільки німецька армія розпочала облогу Львова. Протягом десяти днів після того, як Добрянському виповнилося 9 років, бомбардувальники Люфтваффе сильно пошкодили Львівський залізничний вокзал у 2 кілометрах від будинку Крушельницької, а церква Святого Духа в одному кварталі від нього була повністю зруйнована. Після двох днів обстрілів міста, водопровід та газопостачання припинили роботу; через 6 днів, сталося відключення електрики.[9] Польська оборона Львова від німецьких та радянських військ тривала 10 днів. Протягом 10 днів через німецькі танкові удари і кавалерійські рейди Червоної Армії понад 800 людей загинули за добу.

Протягом двох тижнів, Львів був переданий радянської окупації, яка швидко запровадила жорстокий режим репресій. Будинок Соломії Крушельницької і сім'ї Добрянських був вилучений новою владою,[8]але так як населення міста майже подвоїлася з напливом біженців,[10] більшість жителів дозволили залишитися в своїх житлових приміщеннях. Менше ніж через два роки німецька армія вторглася в Україну знову, і Львів потрапив під нацистську окупацію з липня 1941 року. Цього разу Вермахт перші два поверхи будинку,[8] змусивши всіх мешканців або з'їжджати або жити разом на верхньому поверсі.

Андрієві, Звениславі та їхній матері вдалося залишатися разом протягом окупації до 1944 року[5], коли, за кілька місяців до окупації міста Радянською Армією, 13-річного Андрія схопили під час облави (пол. Łapanka) і відправили поїздом на роботу остарбайтером до трудового табору в Німеччині. Там він згодом закінчив середню освіту в таборі для переміщених осіб у містечку Гайденау (Heidenau) у Нижній Саксонії, неподалік Гамбурґа[7][11]. Після ухвалення США закону про переміщених осіб, який дозволяв переселення до США обмеженій кількості осіб, які перебували на територіях Німеччини, окупованих західними союзниками, Андрій отримав стипендію для навчання в Амгерст коледжі. Він прибув до США в жовтні 1950 року на військово-транспортному кораблі США Генерал С. Д. Стерджес.[12]

Кар'єраРедагувати

Андрій Добрянський дебютував 10 листопада 1964 року у ролі Джека Ренса у опері Пуччіні «Дівчина з Заходу» («La fanciulla del' West») у виставі оперного театру у Філадельфії.[13]. У наступному році він був обраний з числа 1300 співаків для начання у «Програмі для молодих оперних співаків» при «Метрополітен-Опера» разом із багатьма відомими, у подальшому, співаками - зокрема із тенором Енріко ді Джузепе. Під час навчання співак, разом із трупою театру, відвідав більше десятка міст США співаючи у різних операх.[14] протягом декількох років він часто бував щорічно, деякі на заняття тільки на одну ніч,[15].

Після закінчення «Програми» великий імпресаріо Сол Юрок запросив Добрянський 1970 дебютувати у Метрополітен-Опері знов таки у «Дівчині з Заходу» Дж. Пуччіні, але цього разу у партії Хепі[16].[17] його довга кар'єра в МЕТ включала прем'єру оперу Ф. Пуленка «Груди Терезія») (Les mamelles de Tirésias (1981), поновлення опери Верді Сицилійська вечірня (1974), світова прем'єра Привиди Версаля (1991), також постановки «Хованщина» (1985), Арабелла (1983), Продана наречена (1978), «Джанні Скіккі» (1974), Донька полку (1972), «Вертер» (1971), і Вільний стрілець[18] (1971). Він приймав участь у багатьох трансляціх і телепередачах із Метрополітен Опера, багато з них нині архівовані різними, зокрема платними , платні ТБ-канали телеканалами.[19] На честь 25 - ї кар'ери у Метрополітен-опера було влаштовано великий Гала - Концерт у Лінкольн-центрі.[20]

Бас-баритон виступив під управлінням відомих диригентів, зокрема Леонарда Бернстайна, Джеймс Лівайн, Річарда Бонінга, Зубіна Мети, Карла Бема, Крістофа фон Донаньї, Рудольфа Кубеліка, Томаса Шипперса, Еріха Ляйнсдорфа, Джуліуса Руделя. Він був також Авторська пісня і виконавця ораторія соліст. Маючи виступав з багатьма симфонічними оркестрами і оперними театрами, Добрянського десятиліттями приймав участь у Ньюпортському музичному фестивалі та Беркширському оперному культурно-музичний фестиваль. Його універсальність як співака з великим сценічним обдаруванням [21] також проявило себеі його пізнішою діяльністюу якості імпресаріо та оперного режисера. Його останньою виставою, що відбулася 6 січня 1996 року, співак виконав роль Івана у оперети Штраусса «Летюча миша»,[1] поряд з будинок-ми проти … .[22]

Один з провідних прихильників української музики в США, він послідовно виступав як виконавець творів українських композиторів.[23]

У 1968 році він записав платівку, що її склав популярний український музикант Богдан Веселовський, під назвою Андрій Добрянський виконує піснямі Ж. Б. Веселовського.[24] протягом багатьох десятиліть, він виступив як соліст з Нью-Йоркського хору «думка»[25] і став художній керівник і консультант багатьох українських музичних постановках, в тому числі і українських композиторів серії в ратушу[26] та в українському Інституті Америки,[3][27][28] з 1980 до його смерті, Добрянський був богослужбових Кантор, а також директор по Андрій Шептицький хору в Санкт-Джордж української греко-Католицької Церкви в Нью-Йорку маленька Україна.[29]

Портрет митця можна знайти у Галереї «Метрополітен-Опера» у Лінкольн-Центр виконавських мистецтв Нью - Йорку. Його спадщина українського богослужбового співу та громадська діяльність була задокументована коротко його дітей на ПБС серії босими ногами в Нью-Йорку.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Fox, Margolit (7 March 2012). Andrij Dobriansky Dies at 81; Sang at the Met More Than 900 Times. The New York Times. Процитовано 14 July 2016. 
  2. Співаки України. Kiev: Знання. 2011. ISBN 978-617-07-0077-3. 
  3. а б Huk, Camilla (4 March 2012). Andrij Dobriansky, bass-baritone of Metropolitan Opera, 81. The Ukrainian Weekly. с. 4. Процитовано 14 July 2016. 
  4. A list of every performer (singer, dancer, or conductor) with one hundred performances or more. MetOpera Database. Процитовано 17 July 2016. 
  5. а б в г Zhytkevych, Anatoliy (15 September 2011). Барвисті Тони Бас-Баритона. Meest online. 
  6. Лабунька, Ілля (25 March 2012). Спомин про маестра Андрія Добрянського. Svoboda (newspaper). с. 19. Процитовано 22 July 2016. 
  7. а б Vasylyk, Andriy. Добрянський Андрій. Каталог українського звукозапису. Процитовано 14 July 2016. 
  8. а б в Давні мелодії "Музикальної кам’яниці". Процитовано 19 July 2016. 
  9. Mick, Christoph (2015). Lemberg, Lwów, L'viv, 1914–1947: Violence and Ethnicity in a Contested City. Purdue University Press. ISBN 978-1-61249-392-3. 
  10. Amar, Tarik Cyril (2015). The Paradox of Ukrainian Lviv: A Borderland City between Stalinists, Nazis, and Nationalists. Ithaca and London: Cornell University Press. ISBN 978-0801453915. 
  11. Татарський, Зенко. Мій спогад про Стаха. Процитовано 22 July 2016. 
  12. Ellis Island passenger manifest. Процитовано 14 July 2016. 
  13. Opera in Philadelphia · Performance Chronology 1950 - 1974. FrankHamilton.org. с. 207. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 14 July 2016. 
  14. 28 Singers Picked For Touring Unit. The New York Times. 26 March 1965. Процитовано 15 July 2016. [недоступне посилання з серпень 2019]
  15. Metropolitan Opera To End National Tours. Los Angeles Times. 22 June 1985. Процитовано 15 July 2016. 
  16. SPECIAL TO THE NEW YORK TIMES (17 January 1970). ‘Tanciulla’ Returns To Met on Feb. 4 With Renata Tebaldi. The New York Times. с. 22. Процитовано 14 July 2016. 
  17. Met Performance, CID:220440. Процитовано 14 July 2016. 
  18. Schonberg, Harold C. (30 September 1971). Met Revives ‘Freischutz,’ 1821 Masterpiece. The New York Times. с. 56. Процитовано 15 July 2016. 
  19. Rothstein, Edward (25 September 1991). The Met Celebrates Itself in Gala Opening. The New York Times. Процитовано 15 July 2016. 
  20. Met Performance, CID:306000. Процитовано 15 July 2016. 
  21. T.M.S. (8 November 1965). 'Cinderella' at State Theater. The New York Times. с. 44. Процитовано 15 July 2016. [недоступне посилання з серпень 2019]
  22. Met Performance, CID:322960. Процитовано 15 July 2016. 
  23. T.M.S. (2 December 1968). Andrij Dobriansky Brings Songs of Ukraine Home. The New York Times. Процитовано July 14, 2016. 
  24. Осташ, Ігор (2013). Бонді, або повернення Богдана Весоловського. Duliby. с. 220–223. ISBN 978-966-8910-73-9. 
  25. Кузьмович, Ольга (1977). Сучасні визначні українці — Андрій Добрянський. "Юнак" — журнал пластового юнацтва 4 (163): 5. 
  26. Ukrainian Music Foundation To Hold Inaugural Concert. The Ukrainian Weekly. 10 October 1976. с. 10. Процитовано 19 July 2016. 
  27. Smindak, Helen Perozak (12 September 1980). Panorama of Ukrainian Culture in the Big Apple. The Ukrainian Weekly. с. 9. Процитовано 19 July 2016. 
  28. Internationally known artists to perform concert of "Religious Music of Ukraine". The Ukrainian Weekly. 24 January 1988. с. 8, 16. Процитовано 14 July 2016. 
  29. 100 Anniversary of St. George Ukrainian Catholic Church in New York City. Toronto, Canada: The Basilian Press. 2008. с. 21. 

ПосиланняРедагувати