Лінкольн-центр
Лінкольн-центр (англ. Lincoln Center) — найбільший культурний центр Нью-Йорка, розташований на Мангеттені. Тут знаходиться всесвітньо відомий театр Метрополітен-опера та низка інших культурних установ. Лінкольн-центр видає проспекти та журнали про культуру, зокрема відомі за межами США журнали «Opera News» та «Film Comment».
| Лінкольн-центр | |
 | |
| Дата створення / заснування | 1955 |
|---|---|
| Названо на честь | Авраам Лінкольн |
| Засновник | John D. Rockefeller IIId |
| Країна |
 США |
| Адміністративна одиниця | Мангеттен |
| Організаційно-правова форма | організація 501(c)(3)d[1] |
| Загальна виручка | ▲207 706 971 $ (2020)[1] |
| Є власником | Alice Tully Halld |
| Розташування штаб-квартири | Нью-Йорк[1] |
| Дата відкриття (винаходу) | 1962 |
| Дата офіційного відкриття | 1962 |
| Орендар | Lincoln Center Institute for the performing arts in educationd[2] |
| Поштовий індекс | NY 10023 |
 | |
| Зображений на | Джон Уік 2 і Чорний лебідь |
| Пов'язана категорія | d |
| Добровільні внески | 132 213 993 $[3] |
| Кількість послідовників | 106 791 і 46 600 ± 99 |
 | |
| Офіційний сайт(англ.) | |
 Лінкольн-центр у Вікісховищі | |
Координати: 40°46′21″ пн. ш. 73°59′01″ зх. д. / 40.77251000002777204° пн. ш. 73.983760000027785964° зх. д.
РозташуванняРедагувати
Лінкольн-центр розташований в Західному Мангеттені на ареалі площею 61 000 м² між Амстердам-Авеню та Колумбус-Авеню, а також між 62-ю та 66-ю вулицями. На півночі він межує з Лінкольн-сквером. Раніше на цьому терені знаходився квартал Сан-Хуан-Гілл.
СтруктураРедагувати
Центр виконавських мистецтв, названий на честь президента США Авраама Лінкольна, є комплексом із 12 будівель, призначених для різних публічних культурних заходів та освітніх цілей — концертних залів, оперних і драматичних театрів, кіноцентрів тощо. Лінкольн-центр є однією з найбільших у світі культурною агломерацією.
У власному приміщенні виступає трупа Метрополітен-опери, в будівлі театру Девіда Коха[en] — трупа Нью-Йоркського балету (до 2011 р. тут також давала вистави Нью-Йоркська міська опера), в будівлі Девід-Геффен-хол, до 2015 року — Евері-Фішер-хол — Нью-Йоркський філармонічний оркестр. Концертний зал Еліс Таллі[en], що входить у комплекс Джульярдської школи, наданий для виступів Товариства камерної музики[en] та заходів Нью-Йоркського кінофестивалю, театр Вівіани Бомон[en] — для драматичних постановок. Заходи Кінотовариства Лінкольн-центру[en] відбуваються в залі театру Волтера Ріда. Також тут знаходяться Школа американського балету[en], Нью-Йоркська публічна бібліотека виконавських мистецтв[en] і Джазовий центр[en] — група будівель, що включає в себе Роуз-театр на більш ніж тисячу місць, Зал Аллена і джазовий клуб Діззі «Кока-кола». В Дамрош-парку[en] знаходиться літній амфітеатр, в якому проводять концерти просто неба.
ІсторіяРедагувати
Лінкольн-центр на Манхеттені закладено 1959 року президентом Дуайтом Девідом Ейзенхауером. Будівництво почалося в 1960-х роках за рішенням консорціуму міських голів під проводом Джона Рокфеллера-молодшого[4]. До будівництва центру було залучено найкращих архітекторів[5]. Він об'єднав в одному місці вже відомі культурні інституції з давньою історією, такі, як Нью-Йоркський філармонічний оркестр (1842), театр Метрополітен-опера (1883), Джульярдська школа музики (1905), Нью-Йоркська міська опера (1944) та Нью-Йоркський міської балет (1935/1948), з новими закладами.
2004 року з'явився Джазовий центр[en], у березні 2006 року почалася модернізація деяких будівель з метою створення університетського містечка Лінкольн-центру. Роботи тривали 4 роки й коштувала 1,2 мільярда доларів.
Деякі архітектори Лінкольн-центруРедагувати
- Макс Абрамович — Евері-Фішер-хол, Зал Філармонії, 1962 (у 1973—2015 роках — Евері-Фішер-холл);
- Воллес Гаррісон — основний план та будівля Метрополітен-опери[en], 1963—1966;
- Філіп Джонсон — Театр штату Нью-Йорк[en], 1964 (з 2008 року — театр Девіда Коха);
- Гордон Буншафт — Бібліотека і музей виконавських мистецтв[en], 1965;
- Ееро Саарінен — Театр Вівіани Бомон[en], 1965;
- П'єтро Беллускі — Джульярдська школа та прилеглий до неї Концертний зал Еліс Таллі[en], 1969;
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Flanders Arts Institute — 2015.
- ↑ "Rockefeller Philanthropy: Lincoln Center" [Архівовано 28 листопада 2015 у Wayback Machine.] (PDF format).
- ↑ Roth, Leland M. (2001). American Architecture: A History. Boulder, Colo.: Westview Press. ISBN 9780813336619, ISBN 9780813336626.
ПосиланняРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лінкольн-центр |
- Офіційна сторінка [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Схема Лінколь-Центру [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)