Націоналіза́ція — процес переходу приватної власності до державної. Держава проводить заходи націоналізації найчастіше, коли хоче контролювати фінансові потоки та вручну керувати фінансовою системою держави.

Політика переведення промисловості і сфери послуг країни в суспільну власність. Проводилася, наприклад, урядом лейбористів в Англії в 1945—1951 роках. Рахунки, які знаходяться під контролем іноземних держав або компаній, також можуть бути націоналізовані, наприклад, нафтова промисловість Ірану, були націоналізовані Суецький канал, фруктові плантації в Гватемалі, які належали США, усе — в 1950-х. В Україні найбільш гучними подібними справами свого часу були зокрема націоналізація двух банків ПриватБанк та Sense Bank.

Типовим економічним антагоністом націоналізації є приватизація.

Див. також ред.

Джерела та література ред.

Література ред.

  • О. І. Ступницький. Націоналізація // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Л. Нагорна. Націоналізація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.485 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання ред.