Відкрити головне меню

Агатон Добрянський (*23 лютого 1892 — † 1945) — сотник Армії УНР, довголітній секретар і заступник гол. Організації Українців м. Львова.

Агатон Добрянський
Добрянський Агатон.jpg
Народження 23 лютого 1892(1892-02-23)
с. Знесіня під Львовом
Смерть 1945(1945)
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність USS kokarda.svg УСС, Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Dyvizia Galychyna.svg дивізія «Галичина»
Звання OF-1 USR Leutnant.svg Четар (лейтенант)
09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Командування командир бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР.
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Друга світова війна

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у с. Знесіння під Львовом (тепер в межах міста). Закінчив старшинську школу у м. Мункач. Дружина Теодора Марія (уроджена з де Чечіль Винницьких), була скрипачка в Львівському театрі опери і балету.[1] Мав двох дітей: син Андрій (2.09.1930 — 1.02.2012), українсько-американський оперний співак;[2] донька Дзвенислава Сілламаа[et](17.07.1932 — 20.04.2006), арфістка оркестри Львівської опери, і викладачка гри на арфі в Естонські академії музики й театру.

На службі Австрійської арміїРедагувати

З серпня 1914 р. служив у Легіоні Українських січових стрільців. Станом на 1 січня 1916 р. — четар 7-ї сотні Легіону. У вересні 1916 р., після бої за гору Лисоня потрапив до російського полону. Останнє звання в австро-угорській армії — лейтенант.

Лютнева революціяРедагувати

При кінці 1916 р., втік з полону і опинився в Петербурзі де переховувався під прибраним прізвищем Короленко. Перебував там в студентських гуртожитках, серед вояків української національности.

Коли страйк на Путиловському заводі починав подій Лютневої революції 17 лютого 1917 року, Добрянський став на чолове місце серед українських революційних виступів, і ще також серед вояцтва полку Волинської лейб-ґвардії, хто стали перші проти царату. В тих революційних тижнях, виголошував палкі промови й став популярною особою серед українців і революціонерів.

А. Добрянський був головним організатором торжественної маніфестації українського вояцтва що відбулася до Шевченківської річниці, 12 березня 1917 р. В поході, яким він проводив, брало участь понад 30 тисяч маніфестантів, головно вояків-українців.

На службі УНРРедагувати

Навесні—влітку 1918 р. працював у Міністерстві закордонних справ УНР та Української Держави, був довіреною особою С. Петлюри.

З 2 грудня 1918 р. — командир Уманського запасного полку військ Директорії. З 9 січня 1919 р. — начальник 19-ї дієвої дивізії Дієвої армії УНР.

22 червня 1919 р. отримав наказ про перебрання командування над 2-ю дивізією «Запорізька Січ» Дієвої армії УНР, але не зміг його виконати через спротив отамана дивізії Божка, повернувся у розпорядження штабу Дієвої армії УНР.

З 10 серпня 1919 р. — комендант м. Вінниця.

У жовтні 1919 р. — начальник Дністровської бригади Окремого корпусу кордонної охорони УНР. У 1920–1921 рр. — в Армії УНР не служив. Станом на 1922 р. — командир бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР.

У 1922 р. повернувся на батьківщину.

Після виїзду 1941 р. О.Ольжича і Я. Шумелди на схід України керував референтурою східних і центральних український земель (інша назва — референтура Сходу) при Крайовій екзекутиві ОУН у Львові, що координувала процес висилки похідних груп у Центральну та Східну Україну.

У жовтні 1943 р. вступив до 14-ї дивізії військ СС «Галичина».

Подальша доля невідома. Помер 1945 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

ПриміткиРедагувати

  1. Vasylyk, Andriy. Добрянський Андрій. Каталог українського звукозапису. Процитовано 14 July 2016. 
  2. Zhytkevych, Anatoliy (15 September 2011). Барвисті Тони Бас-Баритона. Meest online. 

ДжерелаРедагувати

  • ЦДАВОУ. — Ф. 4587. — Оп. 1. — Спр. 1. — С. 4-5
  • Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1 540. — С. 6-10
  • Пузицький А. Боротьба за доступи до Київа//За Державність. — Каліш. — 1936. — № 6. — С. 60
  • Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність. — Варшава. — 1938 — № 8. — С 36, 60; 1939. — № 9. — С. 56, 57
  • Середа М. Отаман Божко // Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 1. — С. 10-12
  • УСС, Українські січові стрільці. — Львів. — 1935 (репринт 1991). — С. 152
  • Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році
  • Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 133.
  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.