Доброводи (Чортківський район)

село в Україні, в Монастириському районі Тернопільської області.

Доброво́ди — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Добровідка с. Доброводи, на північному сході району. Центр сільради.

село Доброводи
Beauplan special fragment 7 Buchach.jpg
Доброводи на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада Доброводівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124283801
Облікова картка Доброводи 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 695
Територія 2.496 км²
Густота населення 290.87 осіб/км²
Поштовий індекс 48321
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°09′22″ пн. ш. 25°12′48″ сх. д.H G O
Водойми Добровідка
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
26 км
Місцева влада
Адреса ради 48321, с. Доброводи
Карта
Доброводи. Карта розташування: Україна
Доброводи
Доброводи
Доброводи. Карта розташування: Тернопільська область
Доброводи
Доброводи

До села приєднано хутір Приски. У зв'язку з переселенням жителів хутір Черемхів виключено з облікових даних.

У селі 216 дворів та проживає 695 осіб.

День села — 24 серпня.

ГеографіяРедагувати

Село Доброводи розташоване в південно — західній частині Монастирського району, знаходиться на березі річки Добровідки, за 8 км. Від районного центру міста Монастириська, та 26 км від найближчої залізничної станції Бучач.

ІсторіяРедагувати

Поблизу Доброводів виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, черняхівської та давньоруської культур.

Назва села походить від того, що на території села є багато джерел із доброю природною водою.

Попри радянське твердження про першу згадку про наше село в 1472 році[1], є давніші документи: 31 серпня 1375 року в Городку Владислав Опольський надав село Бібіл і солтиство Добровода Юшкові зі Скорнича.[2]

Згадується також село в матеріалах галицького суду, починаючи з 19 січня 1439 року[3].

У 1578 р. Доброводи (разом з Дубно та Монастириською) згадуються як покинуті міста. [4]

Містечко Доброводи з приналежними селами Григорів, Олеша, Ковалівка заставив у Львові 13 січня 1628 р. їх тогочасний власник Александер з Сенна (Сененський) за 26 600 польських злотих на 3 роки Станіславові Крогулецькому і Войцєху Броновському.[5]

Між Доброводами та Підгайцями 1 жовтня 1629 року відбулась битва між реєстровими козаками та коронним військом проти татар, яка завершилася розгромом нападників.[6]

У 1785 році в селі нараховувалось 85 дворів, здебільшого поляки[джерело?], а в 1832 році проживало 106 українців[джерело?], у 1841 — 135[джерело?].

Великим земельним власником у селі наприкінці ХІХ ст. був барон Мечислав Блажовський.

Станом на 1910 рік у селі проживало 1452 особи[джерело?]. Тут мав маєток поляк пан Раціборський, у якому було 500 га орної землі, стайні, ґуральня (переробляла картоплю на спирт), млин на річці Добровідки, кузня, молочарня, а також працювало 30 чоловік[джерело?]. Одноосібне господарство селян було розвинуте слабо. Крім звичайних зернових, селяни вирощували льон, коноплі та тютюн. Техніки практично не було.

У міжвоєнний час у селі було засновано читальню товариства «Просвіта», яка мала також бібліотеку. В Доброводах існував аматорський український гурток, а також гуртки «копаного м'яча» і «відбиванки» та шахістів, що змагалися з членами такого ж польського гуртка.

Після окупації Галичини в 1919 році з метою асиміляції польський уряд латинізував українців і заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 1770 мешканців, з них 170 українців-грекокатоликів, 1390 українців-римокатоликів, 20 поляків, 180 польських колоністів міжвоєнного періоду, 10 євреїв[7].

За роки Другої світової війни в Доброводах загинуло 52 жителі, 180 хат було спалено. У 1944 році запеклі бої велися на ріці Стрипа. Після вступу в село радянських військ влітку 1944 року багато юнаків вступило в ряди УПА, частина жителів села емігрувала до Західної Європи та США.

До села протягом 1945–1946 рр. переїхало близько 200 сімей з Лемківщини, переважно з Краківського воєводства, які поселилися в колишніх будинках польських колоністів.

У 1948 році був створений колгосп імені Лесі Українки, до якого вступила 21 родина, а до 1951 року — всі селяни.

1957 року внаслідок повені зруйновано 4 будинки.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району.

У добу незалежності колгоспні землі було розпайовано. Наразі у селі власні трактори мають 17 господарів, є 2 комбайни.

НаселенняРедагувати

Працездатне населення села виїжджає на заробітки до Англії, США, Італії, Іспанії, Канади, а також на сезонні роботи в Росію та Польщу.

ЕкономікаРедагувати

  • ТзОВ «Лемківська Мрія» (в оренді 521 га, керівник — І. М. Гута)
  • ТзОВ «Любава-Агро» (в оренді 235 га, керівник — І. І. Нетребяк)

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дитячий садок «Сонечко» (розрахований на 15 місць), клуб, бібліотека, ФАП.

Доброводівська загальноосвітня школа І—ІІ ступеня

До Першої світової війни вона була 3-класною з польською мовою навчання, після 1920 року перетворилася на 6-класну також з польською мовою навчання та з одною годиною української мови щоденно. 1961 року було збудовано нове приміщення школи, розраховане на 180 учнів.

У школі 10 навчальних кабінетів, кухня, їдальня, спортивний зал, майстерня по дереву і металу. В школі навчається близько 60 учнів.

РелігіяРедагувати

  • Церква святої Трійці була збудована у 1836 році із білого каменя. Українська громада села не могла утримувати священика, а тому належали до Швейківської парафії. З приходом радянської влади церква з греко-католицької перетворена на православну, 1961 року вона була закрита, але місцеві жителі не дозволили перетворити її на господарську споруду. Після цього вони відвідували богослужіння в церкві св. Миколая села Ковалівки. У 1989 році почалася реконструкція церкви та відкриття відбулося на Зелені Свята. У 2008 році церква була відреставрована.
  • Католики Доброводів мали костел, збудований коштом польської громади Доброводів та Ковалівки. Нині це церква Зіслання Святого Духа, належить парафії Зіслання Святого Духа УГКЦ. Парохом храму є о. Ігор Джиджора.[8].

Пам'яткиРедагувати

Пам'ятки архітектури
  • Церква святої Трійці (1836).
Пам'ятники
  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)
  • Насипана символічна могила УСС та УПА з іменами всіх загиблих вояків — вихідців зі села (1990).

Видатні людиРедагувати

  • Володимир Семенович Тиліщак (народився 14 липня 1975 в Доброводах) — український історик і громадський діяч, заступник Голови Українського інституту національної пам'яті.

ПриміткиРедагувати

  1. Історія міст і сіл Тернопільської області
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.2, s.5-7, IV
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.61, №577
  4. Тернопільщина. Історія міст і сіл. 
  5. Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
  6. Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала // К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 258. — ISBN 5-319-01072-9.
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 60.
  8. Церква Зіслання Святого Духа

ЛітератураРедагувати