Добриловський Юліян

о. Юліян Добриловський ЧСВВ (у світі Йосиф, бл.1760, Зіньків (тепер Віньковецький район Хмельницької області) — 13 березня 1825, с. Зелена (тепер Бучацький район)) — український священник (УГКЦ), василіянин, проповідник і місіонер, поет, перекладач.

о. Юліян Добриловський ЧСВВ
Ім'я при народженні	Йосиф
Народився	бл. 1760 c. Зіньків
Помер	13 березня 1825(1825-03-13) c. Зелена
Національність	русин (українець)
Діяльність	священник ГКЦ, проповідник, місіонер, поет, перекладач
Членство	Василіяни
Конфесія	греко-католик
Батько	о. Михайло
Мати	Тетяна

Життєпис

Народився в містечку Зіньків на Східному Поділлі в сім'ї священника УГКЦ о. Михайла Добриловського, декана у Зінькові, і його дружини Тетяни. 19 липня 1778 р. вступив до Василіянського Чину на новіціат у Почаївському монастирі, де наступного року 20 липня склав вічні обіти. Після отримання священничих свячень у 1784 р., він протягом двох років викладав фізику у василіянській школі в Шаргороді, після чого цілковито присвятився місіонерській і проповідницькій діяльності. Мешкав у головних тогочасних місійних осередках Чину святого Василія Великого: 1786—1787 рр. — в Замостю; 1788 р. — у Тригорах та у 1789—1795 рр. — в Кременці, звідки як місіонер виїжджав з місіями для народу до Львівсько-Галицько-Кам'янецької, Луцької і Київської унійних єпархій.

Після третього поділу Польщі, коли розпочалася хвиля переслідувань уніатів на новоприєднаних до Російської імперії землях Волині, втік до Галичини. 17 січня 1796 р. опинився у Підгорецькому монастирі, звідти подався до Львова, де був прийнятий до тамтешньої Галицької провінції Найсвятішого Спасителя. Влада Чину призначила його до монастиря в Підгірцях, а Митрополит видав декрет про призначення його сотрудником у головній церкві в місті Бродах. 5 січня 1800 р. на власне прохання був переведений на проповідника до храму святого Юра у Львові, але вже 1 січня наступного року знову повернувся адміністратором монастиря до Підгірців і виконував ці обов'язки до 1 вересня 1803 р. 7 вересня 1803 р. виїхав працювати настоятелем монастиря в Угорниках.

З Угорників у 1810 р. — до монастиря Різдва Христового у Жовкви (проповідник), а звідти 1 вересня 1812 р. до Крехівського монастиря. 25 лютого 1815 р.став ігуменом монастиря і ректором школи в Бучачі. З 1818 р. одночасно був настоятелем для кількох менших монастирів (Сокілець, Задарів і Баб'янка), призначених австрійським урядом на скасування і переданих разом із майном Бучацькому монастирю. Будучи в Бучачі, багато зробив для василіянського монастиря, між іншим розпочав раціональне городнє господарство (на т. зв. Леваді), влаштував естетичну і зручну галерею і подвір'я перед монастирем, розбудував школу, поставив статуї Матері Божої і святого Онуфрія.

З вдячності й за заслуги перед Чином, влада провінції пропонувала кандидатуру о. Добриловського на вакантне місце Жовківського архимандрита. 26 лютого 1821 р. через сильний приступ паралічу, спершу як ігумен монастиря, а 1823 р., найімовірніше, звільнений з цієї посади, з метою підлікувати своє здоров'я, переїхав до монастирського фільварку в с. Зелена, де 13 березня 1825 р. помер.

Доробок

«Науки парохіалнія»

Отець Юліян Добриловський мав надзвичайні проповідницькі якості й дуже добре володів латинською і польською мовами, а понад усе руською (українською). Брав участь в редагуванні почаївського «Богогласника» (виданий у 1790 р.). Один з перших поетів у Галичині, який писав твори українською народною мовою. Автор проповідей, перекладів (зокрема, українською мовою з церковно-слов'янської «Науки парохіалнія» (Почаїв, 1792, 1794 рр.)).

Найвідоміші твори:

• вірш «Дай же, Боже, добрий час» (створений в Бучачі 1797 року (або у 1795–1809 роках для Холмщини — тоді частини володінь Габсбурґів)
• вірш «Станьмо, браття, в коло» (обидва стали піснями). Вперше були опубліковані 1833 р. у збірнику «Пісні польські й руські галицького народу» Вацлава з Олеська (псевдонім Вацлава-Міхала Залєського — польського поета, фольклориста, перекладача, в 1848–1849 рр. — губернатора Галичини).

Твори о. Юліяна Добриловського виконували на Слов'янському з'їзді у Празі 1848 року, набули популярності в народі, публікувалися в багатьох збірниках у Львові, Вільно і Кракові. Деякі дослідники вважають його предтечею великого Маркіяна Шашкевича.

Єдиний автентичний рукописний екземпляр з найбільшою кількістю віршів Добриловського, до Другої світової війни зберігався у бібліотеці монастиря Святого Онуфрія у Львові. Про цей рукописний збірник згадує о. Іриней Назарко, ЧСВВ: «В. Щурат визичив собі цей примірник, перестудіював його основно і ранньою весною 1941 р. приніс його тодішньому бібліотекареві сл. п. о. Романові Луканеві ЧСВВ. У рукописі добре збереженому було около 20 поезій в тодішній народній мові, записаних гарним чітким письмом. На наш запит: „Чи ті поезії мають літературну вартість?“ — Щурат відповів: „Так. Поезії на той час зовсім добрі, бо Добриловський був непересічний поет“».

Дай же, Боже, добрий час,
Як у людей, так у нас,
І щасливу годину.
Розвеселім родину.
Ой, ну-ну, ой, ну-ну,
Розвеселім родину.

Де Дністер і Сян і Прут,
Руські річеньки пливуть,
І від Буга за Бескид
Всюди чесний, руський рід.
Ой наш рід, руський рід
Хоч підем і за Бескид.

Всюди мова там одна,
Всюди пісня та сама
І танець там все однак:
Коломийка і козак.
Ой, так! так, ой так-так,
Коломийка і козак.

Най щезає вся біда,
Най жиє нам Русь свята
Руська мова, руський край,
Руська пісня і звичай.
Ой наш край, руський край,
Руська мова і звичай

.

Джерела

• [https://archive.org/details/muzychna01/page/631/mode/1up?view=theater Добриловський Юліан] // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — Т. 1 : [А – Д]. — С. 631.
• Сімович В. З твору «Науки парохіалнія» Юлїяна Добриловського з 1794 р. / Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.). — Прага: «Сіяч», 1932. — С. 430—431.
• Боднарук І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Гречко І. Живе слово отця Юліяна Добриловського / Чин Святого Василія Великого // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 49—50 (січень—лютий). — 32 с. — С. 11.
• о. Жан Й. Уривки з діярія // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII.
• Медведик П. Добриловський Юліян // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 150. — ISBN 966-528-197-6.
• о. Назарко І., ЧСВВ. Предтеча отця Маркіяна Шашкевича // Світло. — 1966. — грудень. — С. 436—437.
• ks. Skruteń J., OSBM. Dobryłowski Julian Józef (1758/1760—1825) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 263—264. (пол.)

Література

• Добриловський Юліян // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• О. Юліян Добриловський // Історія української літератури: епоха Бароко (XVII—XVIII ст.). Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ісіченко Ігор, Архиепископ. — Львів: Святогорець, 2011. — С. 429. — 568 с. — ISBN 978-966-1576-03-01

Посилання

• Добриловський Ю. Науки парохіалнія на неділи и свята урочистыя цілого року… [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] / Ю. Добриловський; Свято-Успенська Почаївська лавра, Почаївська друкарня. — Почаїв : Друкарня Успенського монастиря, 1792. —294 арк.
• [Добриловський Юліан]. Науки парохіалнія на неділи и свята урочистыя цілого року … Почаїв, 1794 р. // Музей книги та друкарства України