Дмитрієв Микола Андрійович
Мико́ла Андрі́йович Дми́́трієв (22 (10) квітня 1867, Харків — 6 липня 1908) — український видавець, громадсько-культурний діяч, публіцист, діяч полтавської «Просвіти» та Братства тарасівців. Криптоніми та псевдоніми: М. Д., Слобожанин.
| Дмитрієв Микола Андрійович | |
|---|---|
| Дмитренко Микола Андрійович | |
 | |
| Народився | 22 квітня 1867 Харків |
| Помер | 6 липня 1908 (41 рік) |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Діяльність | адвокат  |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Життєпис
ред.Походження
ред.Походив з родини урядовця Андрія Степановича Дмитренка, виходця із селян Козачої Лопані — майже 30 років служив по виборах мировим суддею у Харкові. Мама, Олександра Іллівна — з роду Григорія Квітки-Основ'яненка.
Ранні роки
ред.Початкову освіту здобув вдома, по тому навчався у гімназії, за шкільних років великий вплив на нього мав Олександр Русов. Закінчив юридичний факультет Харківського університету, працював присяжним повіреним у Сумах.
1892 року відбував військову службу в Полтаві, потай одружився з домашньою вчителькою — Ганною Тимофіївною Теплицькою — дочкою кріпачки з Іваново-Вознесенська.
Активна діяльність
ред.1893 року розпочав кар'єру адвоката, працював у цукрозаводчиків Харитоненків. З серпня 1894 року жив у Полтаві.
Виступав з публічними виступами як адвокат — на захист селян, останні називали його «своїм адвокатом». Виступав як адвокат по спадковості Олени Пчілки, по смерті Єлизавети Іванівни Драгоманової, по захисту Василя Горленка у справі з лихварями. Захищав братів П. та С. Скитських. Бував на зібраннях у Дмитрієва і студент Юрій Коллард, також Іван Липа, Сергій Шелухін.
Був секретарем «Полтавських губернських відомостей» та редактором-видавцем журналу «Рідний край» — у 1905—1906.
Гуртувався з такими діячами, як Панас Мирний, Лев Падалка.
1905 року на губернському з'їзді вчителів виступав із заявою-вимогою щодо організації народної школи з українською мовою викладання.
В липні 1905 року — на квартирі Дмитрієва — відбувся з'їзд представників українських громад, на якому вирішувалося питання автономії України.
Видавав твори Панаса Мирного, календарі.
1906 року заснував полтавське видавництво «Український учитель». Сприяв розвитку українського архітектурного стилю; у селі Яреськах (нині Шишацький район) на його замовлення архітектором В. Кричевським споруджено будинок — на жаль, не зберігся.
Загибель
ред.Потонув у Пслі, рятуючи сільську дівчину, що тонула. По спогадах сучасників, того дня на відспівуванні біля Срітинської церкви зібралася майже вся Полтава. «Рідний край»: «Смерть шановного Миколи Андрійовича — се велика втрата для України, вона в йому загубила одного із своїх щирих синів і пильних невсипучих робітників».
Похований на полтавському Старому цвинтарі, 1982 року могила була перенесена на центральний міський цвинтар.
Пам'ять
ред.Карпенко-Карий іменував його Українським Цицероном.
В серпні 2007 року виконком Полтавської міської ради ухвалив рішення про встановлення меморіальної дошки на вшанування Дмитрієва — на фасаді будинку № 3, майдан Конституції.
Джерела
ред.- Дмитрієв Микола Андрійович [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Прес-центр[недоступне посилання з квітня 2019]
- Дмитрієв
- Полтавщина [Архівовано 5 червня 2017 у Wayback Machine.]