Відкрити головне меню

Чередниченко Дмитро Семенович
Чередниченко Дмитро Семенович.jpg
Народився 30 листопада 1935(1935-11-30) (83 роки)
Межиріч, Канівський район, Київська область, Українська СРР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність письменник, поет, перекладач, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець
Нагороди
  • Дмитро́ Семе́нович Чередниче́нко (нар. 30 листопада 1935, с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область) — український письменник, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець. Член Національної спілки письменників України (1979). Перекладач литовської літератури.

    Зміст

    БіографіяРедагувати

    Після закінчення Межиріцької середньої школи (1953) закінчив Київський педагогічний інститут імені М. О. Горького (1957), вчителював на Канівщині й Васильківщині (1957-1963), працював на журналістській та видавничій роботі (1963-1982).

    Яскравий представник «тихої лірики».

    Учасник діалектологічної експедиції в село Салтикову-Дівицю Куликівського району Чернігівської області (керівник Ф. Т. Жилко, 1955) та першої української антропологічної експедиції по Україні, Молдові, Білорусі та Росії (керівник В. Д. Дяченко, 1956), а також міжнародних конференцій з питань національної символіки, літератури й мистецтва.

    З 1991 по 2002 редагував українознавчий часопис для українського шкільництва «Жива вода». З лютого 1992 року керує літературним об'єднанням «Радосинь».

    ТворчістьРедагувати

    Автор поетичних книжок:

    • «Отава» (1966),
    • «Межиріч» (1974),
    • «Золоті струни» (1981),
    • «Сад» (1983),
    • «Рось» (1985),
    • «Доброю любов'ю» (1986),
    • «Неопалима колиска» (трилогія, 1987),
    • «Брама» (1991),
    • «Родень» (1995),
    • «Наші стежки додому» (2000),
    • «Батиха» (2002),
    • «Нáвистка» (2004),
    • «П'ятерик» (2005), Автор науково-популярного видання «Павло Чубинський» (2005); книжок для дітей:
    • «Щедринець» (1968),
    • «Чебрики» (1970),
    • «Білий Чаїч» (1973),
    • «Мандри Жолудя» (1973),
    • «У країні майстрів» (1974),
    • «Ковзанка» (1978),
    • «Ми будуємо дім» (1980),
    • «Жар-півень» (1985),
    • «Священна діброва» (1995),
    • «Гарна моя казочка?» (1998),
    • «Доторки» ISBN 9780463151679 (2018).

    Також автор повісті «Вишневий острів. Три повісті для дітей» (2001), «Камінь-дерево» (2003), збірки казок, притч та оповідок «Летюча ящірка» (2003), поетичних «Ми ходили в зоосад» (2004), «Колискова для котика» (2004), «Горобець-хвастунець» (2005), «Котячий календар» (2006), повісті-казки «Хлопчик Горіхове Зерня і Лісовичка» (2007), книжки віршів, казок, притч та оповідань у серії «Хрестоматія школяра» — «Мандри Жолудя» (2007), поетичної збірки «Ластівки над Россю і над Німаном» (2010), книжок для дітей «Чого Волошка запишалася» (2012), «Коник коникові — брат», «Княжий краєвид із Лисої гори» (ISBN 978-966-136-401-0).

    Автор педагогічних творів:

    • українського букваря «Материнка» (1992);
    • шкільних читанок «Ластівка», «Біла хата», «Писанка» (1992), «Зелена неділя» (1993),
    • «Короткого біографічного довідника» авторів цього букваря й читанок (під спільним псевдонімом Оксана Верес — разом із Галиною Кирпою);
    • тритомної читанки-хрестоматії для дошкілля «Український садочок» (1997—1998, спільно з Галиною Кирпою),
    • тритомної хрестоматії світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» (спільно з Галиною Кирпою, 2007));
    • антології поезії української діаспори «Листок з вирію» (спільно з Галиною Кирпою — книга перша, 2001; книга друга, 2002);
    • українського букваря-читанки «Соколик. Український буквар для першокласників» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2014).

    Перекладацька діяльністьРедагувати

    Переклади з білоруськоїРедагувати

    Переклади з латиськоїРедагувати

    Переклади з литовськоїРедагувати

     
    Грамота до Указу Патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета про нагородження почесною відзнакою «Георгія Переможця» ІІ ст.

    Найбільше в Україні перекладав з литовської:

    • Мартінас Вайнілайтіс («Мій янтарик», 1980);
    • Юстінас Марцінкявічюс («Поезії», 1981);
    • Альфонсас Малдоніс («Бурштин і троянди», 1984);
    • Марцеліюс Мартінайтіс («У світлі серця», 1985);
    • низка авторів в антології литовської поезії (1985, упорядкував разом із М. Карчяускасом);
    • Ю. Някрошюс («Чотири слова», 1990);
    • Крістіонас Донелайтіс (поема «Літа», 1989);
    • Вітаутас Бубніс (роман «Час долі», 1986);
    • Вінцас Міколайтіс-Путінас («Повстанці», 2002);
    • Алдона Пуйшіте (п'єса «Чорна королівна», 1993);
    • С. Шалтяніс;
    • Л. Яцинявічюс «Полювання на вогонь» («Балада про Моніку», 1988);
    • Ю. Ґрушас («Геркус Мантас», 2002);
    • Ю. Апутіс (триптих новел «Зелена звивина часу», 2004);
    • книги литовських народних казок «Чарівний перстень» (2006);
    • тетралогія В. Рачицкаса для дітей («Пригоди капчика», 2007; «Нові пригоди, або Капчик-2»; «Перший любовний лист, або Капчик-3»; «Давні знайомі, або Капчик-4»);
    • Вітаутас Ландсбергіс (повісті «Мишка Зіта», 2009; «Любов коня Домінікаса», 2011);
    • Й. Авіжюс («Пригоди та походеньки Барда», 2009);
    • В. Рачицкас («Її ім'я — Ніппа», «Ніппа хоче додому» та «Ніппа дома»; «Хлопчаки танцюють брейк»);
    • Я. Чюрльоніте («Спогади про Чюрльоніса»);
    • М. Мартінайтіс («Кукутісові балади»);
    • Едуардас Межелайтіс;
    • П. Шірвіс;
    • Юлія Жемайте;
    • Костас Кубілінскас;
    • В. Бложе;
    • Альбінас Бярнотас;
    • Робертас Кятуракіс;
    • Йонас Стрєлкунас;
    • Б. Балтрушайтіте;
    • С. Ґяда;
    • А. Мікута;
    • М. Карчяускас;
    • А. Жукаускас;
    • В. Реймеріс;
    • В. Мозурюнас;
    • Ю. Юшкайтіс;
    • В. Шульцайте;
    • В. Рудокас;
    • В. Пальчинскайте;
    • В. Каралюс;
    • Няріма Нарута;
    • Майроніс;
    • К. Брадунас;
    • К. Шимоніс;
    • К. Марукас;
    • П. Машьотас;
    • К. Борута;
    • Й. Ліняускас;
    • А. Зурба;
    • Б. Вілімайте;
    • К. Сакалаускас-Ванаґеліс;
    • В. Петкявічюса;
    • П. Цвірка;
    • З. Ґеле;
    • Вайжґантас;
    • Я. Дяґутіте;
    • Й. Мікелінскас;
    • А. Дабульскіс;
    • Й. Білюнас;
    • В. Креве;
    • Р. Садаускас;
    • А. Льобіте;
    • Р. Скучайте;
    • Р. Кашаускас;
    • Л. Шимкуте;
    • В. Бразюнас;
    • А. А. Йонінас;
    • Д. Пранцкєтіте;
    • Г. Алексас;
    • Б. Йонушкайте;
    • Д. Собецкіс;
    • П. Пуките;
    • В. Ґедґаудаса;
    • Д. Чяпаускайте;
    • Л. Жутауте («Кіка-Міка і Гном, що в усьому любить лад», ISBN 978-617-07-0476-4);

    Переклади з монгольськоїРедагувати

    • Д. Мягмар;
    • Ж. Лхагва;
    • Рінчен;
    • Явухулан;

    Переклади з російськоїРедагувати

    • М. Гончаров («Кораблики», 1979);
    • В. Берестов («Де чаєчка живе?», 1983, «Веселе літо», 2008);

    Переклади зі словацькоїРедагувати

    • народні казки в антології «Співуча липка» (1981);
    • «Брати Місяці» (1981);
    • «Словацькі народні казки» (1982, 1990);

    Переклади з чеськоїРедагувати

    • А. Сантарова «Од вівторка до суботи» (1996);
    • Я. Неруда;
    • Я. Пельц;
    • В. Стухла;
    • Ю. Доланський;
    • Я. Скацел;
    • Б. Ржіґа;
    • Я. Сайферт;
    • Й. Чапек;
    • О. Секора;
    • Я. Гербен;
    • К. Ербен;
    • Е. Петішка;
    • Ф. Тенчік;
    • М. Флоріан;
    • О. Сироватка.

    ЛітературознавствоРедагувати

    Автор досліджень про Павла Чубинського, Степана Васильченка, Василя Сухомлинського, Кирила Стеценка, Михайла Кипу, Леоніда Полтаву, Ганну Черінь, Олексу Кобця, рід Симиренків, національну символіку; розвідок про українських та литовських письменників, художників, педагогів, про українсько-литовські літературні взаємини.

    Упорядкував антологію літературного об'єднання «Радосинь» (2004), альманах творів членів об'єднання «Радосинь» для дітей «Сонячна Мальвія»(2005, 2007), у серії «Золота бібліотека» уклав збірку творів Степана Васильченка.

    Друкувався у Литві, Білорусі, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Азербайджані, Монголії, США, Канаді. Твори перекладалися литовською, латиською, білоруською, російською, азербайджанською, болгарською, польською, монгольською мовами.

    ПосиланняРедагувати

    ДжерелаРедагувати

    1. Указ Святійшого Патріарха Київського і всієї Русі-України від 6 грудня 2017 року № 12/050
    2. НСПУ оголосила лауреатів премії «Благовіст»