Юстінас Марцінкявічюс

|Примітки=

Юстінас Марцінкявічюс
Justinas Marcinkevičius
Народився	10 березня 1930(1930-03-10) Важаткеміс
Помер	16 лютого 2011(2011-02-16) (80 років) Вільнюс
Поховання	Цвинтар Антакалніса
Країна	Литва  СРСР
Діяльність	поет
Alma mater	Вільнюський університет
Мова творів	литовська
Роки активності	з 1955
Членство	Академія наук Литви
Партія	КПРС
Нагороди	Національна премія Литви з культури і мистецтваd премія Гердера (1998) honorary citizen of Vilniusd (2002)
Юстінас Марцінкявічюс у Вікісховищі

Юстінас Марцінкявічюс (лит. Justinas Marcinkevičius; 10 березня 1930(19300310), Важаткеміс, Пренайський район, Литва — 16 лютого 2011, Вільнюс) — видатний литовський поет, драматург, журналіст, есеїст, перекладач.

Автор повного перекладу литовською мовою естонського епосу «Калевіпоеґ» та фінського епосу «Калевала».

Автор преамбули до Конституції Литви після звільнення від совєцької окупації.

Біографія

1949 закінчив сільську школу в Важаткеміс. 1954 — Вільнюський університет. Праюцвав у редакціях журналів «Ґеніс» (Дятел), «Пярґале» (Перемога).

Перші вірші надрукував 1953, дебют був удалим. Автор поем «Кров і попіл» (1959), «Донелайтіс» (1963), «Стіна» (1965), «Міндауґас» (1968), «Собор» (1971), а також поетичної драми «Мажвідас» (1977) про родоначальника писемної литовської літератури Мартінаса Мажвідаса. Також писав ліричні твори та прозу («Сосна сміялася»).

З кінця 1980-тих — у політичний боротьбі за відновлення державної самостійності Литви, один із керівники руху «Саюдіс».

Марцінкявічюс і Україна

Твори Марцінкявічюса охоче перекладали українською мовою в часи совєцької окупації — переважно на принципах паритету (серед перекладених литовською мовою поетів Марцінкявічюсом — Володимир Сосюра, Павло Воронько, Андрій Малишко). Серед перекладачів Марцінкявічюса — Володимир Коломієць, Дмитро Павличко, Олександр Мокровольський, Дмитро Чередниченко, Віктор Кордун, Степан Литвин, Роман Лубківський, Іван Драч, Павло Мовчан, Юлія Ільїна, Володимир Затуливітер, Петро Марусик, Олесь Лупій, Борислав Степанюк.

Валентин Бичко переклав епічний твір Марцінкявічюса «Міндаугас» (1977).

Стаття про поета і його фотопортрет міститься у третьому томі Української літературної енциклопедії (1995). Він є автором вірша-присвяти Тарасу Шевченку «Народження поета» (1954).

Серед українських видань:

• Сосна сміялась. Київ, 1963.
• Юстінас Марцінкявічюс. Поезії. Київ, видавництво «Дніпро», 1981 (передмова Павла Мовчана).

Також у Київському театрі поезії 1984 поставлено поему «Кров і попіл».

Бібліографія

• Kraujas ir pelenai: herojinė poema. 1960.
• Duoną raikančios rankos: eilėraščiai. 1963.
• Donelaitis: poema. 1964.
• Siena: poema. 1965.
• Mediniai tiltai: eilėraščiai. 1966.
• Liepsnojantis krūmas: eilėraščiai. 1968.
• Mindaugas: drama — poema. 1968.
• Katedra: 10 giesmių drama. 1971.
• Šešios poemos. 1973.
• Mažvydas: giesmė. 1977.
• Gyvenimo švelnus prisiglaudimas: lyrika. 1978.
• Pažinimo medis: poema. 1978.
• Būk ir palaimink: lyrika. 1980.
• Dienoraštis be datų. 1981.
• Raštai. 1982—1983.
• Vienintelė žemė: eilėraščiai. 1984.
• Už gyvus ir mirusius: lyrika. 1988.
• Lopšinė gimtinei ir motinai: eilėraščiai. 1992.
• Prie rugių ir prie ugnies: eilėraščiai. 1992.
• Eilėraščiai iš dienoraščio: poezija. 1993.
• Tekančios upės vienybė: eseistika. 1994.
• Tekančios upės vienybė: eseistika. 2-asis leidimas. 1995.
• Daukantas: draminė apysaka. 1997.
• Žingsnis. 1998.
• Dienoraštis be datų. 2-asis papildytas leidimas. 1999.
• Poezija. 2000.
• Devyni broliai: baladžių poema. 2000.
• Carmina minora: poema. 2000.
• Pažinimo medis: poema. 2-asis leidimas. 2001.
• Dienos drobulė: eilėraščiai. 2002.
• Grybų karas: poema. 2002.
• Voro vestuvės: vaikų, tėvelių ir senelių pamėgta poemėlė. — Vilnius: Vaga, 2002.
• Trilogija ir epilogas. Mindaugas. Mažvydas. Katedra. Daukantas: poetinės dramos ir draminė apysaka. 2005.
• Poemos. 2007.

Джерела

• УЛЕ, Київ, 1995, Том 3, С.306-307.