Бичко Валентин Васильович

Валентин Бичко
Народився17 червня 1912(1912-06-17) або 17 (30) червня 1912
Харків, Російська імперія
Помер31 жовтня 1994(1994-10-31) (82 роки)
Київ, Україна[1]
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльністьжурналіст, поет, прозаїк, драматург, перекладач, дитячий письменник
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], поезія[1], драма[1], дитяча література[1] і переклад[1]
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна, Молодь і Піонерііяd
Мова творівукраїнська
Роки активності19251987
ПартіяКПРС
ДітиБичко Ігор Валентинович
Бичко Олександр Валентинович
Нагороди

Валенти́н Васи́льович Бичко́ (17 червня 1912, Харків — 31 жовтня 1994) — український поет, драматург, автор творів для дітей, публіцистичних статей, текстів пісень, лібрето, опер. Перекладач литовської літератури.

Життєпис

ред.
 
Могила Валентина та Віри Бичко, Байкове кладовище

Народився 17 червня 1912 року в Харкові. У 1932 році закінчив Харківський інститут народної освіти, працював педагогом, в харківській молодіжній пресі, редактором республіканської газети ЦК ЛКСМУ «Зірка» (з квітня 1944 по січень 1947 року), головним редактором видавництва «Молодь» (з січня 1947 і 1953—1956), редактором журналу «Піонерія» (1957—1959).

Мешкав у Києві. Помер на 83-му році життя 31 жовтня 1994 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4166083° пн. ш. 30.5016250° сх. д. / 50.4166083; 30.5016250).

Родина

ред.

Творчість

ред.

Перші твори опублікував ще 1925.[2] Автор п'єси «Регламент — дві години» (1932).

Регулярні збірки почав видавати після Другої світової війни. Намагався відповідати ліричному, народно-пісенному тренду.

У 1970 році за книги «До нас прийшов Ленін», «Він в серцях у нас», «Син Жовтня» і «Над озером зорі» удостоєний Республіканської комсомольської премії імені М. Островського.

Також автор літературознавчого нарису «Наталя Забіла» (1963). Писав тексти пісень, лібрето опер (у співавторстві) «Загибель ескадри» (1967), «Мамаї» В. Губаренка (1970), «Перекоп» Ю. Мейтуса, М. Тіца і В. Рибальченко (1939).

У 1982 році у Києві вийшов двотомник творів Бичка.

Твори Бичка перекладалися російською мовою (Родной дом, 1951; Весна идет, 1960; Рассвет, 1977, тощо).

Перекладацька діяльність

ред.

Перекладав твори російської літератури (Маяковський, Маршак, Михалков), але найбільше працював над перекладами литовської (Е. Межелайтіс, Е. Матузявічюс, С. Неріс, Ю. Марцінкявічюс) та білоруської.

Переклав, зокрема, драматичні твори:

Творчий доробок (частковий)

ред.

Автор збірок:

  • Сонце зустрічаю (1951);
  • Біля серця близько (1955);
  • Сійся, родися, зерно, (1959);
  • Простота (1963);
  • Біля вечірнього вогню (1966);
  • Імення смілих (1971);
  • Колір часу (1974);
  • Відкриття (1982);
  • Лірика (1987).

Дитячі збірки:

  • Першотравневий гість, 1935;
  • Сонце над головами, 1935, Харків;
  • Веселі школярі, 1941, Харків;
  • Веселка, 1946, Київ;
  • Вогнище, 1949, Київ;
  • Радянські кораблі, 1950;
  • Літа піонерські, 1954;
  • Розмова, 1955;
  • Сонечко і Хмаринка, 1957;
  • Лісова перепустка, 1971;
  • Поеми та казки, 1973,
  • Побратими, 1981.

Відзнаки

ред.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і орденом «Знак Пошани». 1977 року удостоєний літературної премії імені Лесі Українки.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е Czech National Authority Database
  2. 17 червня 1912 року народився письменник Валентин Бичко. Рідна країна. 17 червня 2020. Процитовано 3 червня 2024.

Література

ред.