Відкрити головне меню

Дмитро́ Іва́нович Безпе́рчий (*18 (30 жовтня) 1825, слобода Борисовка, Грайворонський повіт, Курська губернія, Російська імперія — †17 (30 вересня) 1913, Харків) — український художник і педагог.

Дмитро Іванович Безперчий
Безперчий автопортрет.jpg
автопортрет
Народження 30 жовтня 1825(1825-10-30)
слобода Борисовка, Грайворонський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Смерть 30 вересня 1913(1913-09-30) (87 років)
  Харків
Навчання Академія мистецтв у Петербурзі
Діяльність художник
Напрямок академізм

Безперчий Дмитро Іванович у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Академію мистецтв (18411846) із званням «вільного художника».

Учень Карла Брюллова; у його майстерні з 1843. Міг зустрічатися з Тарасом Шевченком. Формувався під впливом академічного мистецтва.

Працював над ілюстраціями до «Мертвих душ» Миколи Гоголя та ін.

Викладав малювання у Ніжинському ліцеї (1846—1850), в реальному училищі і середніх школах Харкова (1850—1900). Вчитель В. О. Беклемішева, С. І. Васильківського, Г. І. Семирадського, П. О. Левченка, М. С. Ткаченка, О. В. Шевченка, К. К. Первухіна, В. Є. Татліна, М. Ф. Сумцова.

ТворчістьРедагувати

 
Безперчий Дмитро Іванович. «Бандурист», 1860

Найактивніший період творчості — 1850-ті, коли працює олійними фарбами, а також, маючи пристрасть до світлих, ясних і прозорих тонів, часто працює аквареллю. У 1848 митець задумав серію малюнків «Гайдамаки» (зберігся лише начерк). Вплив поезії Шевченка відчувається у жанрових творах Безперчого «З поля» (1859—1860), Харківський художній музей) і «Бандурист» (1860-ті, Сумський художній музей; другий варіант та акварель 1860 — в Державному музеї українського образотворчого мистецтва у Києві).

Найкращі з відомих творів: «Автопортрет» (1846), «Сватання на Гончарівці».

У 1860-1890-х працював в жанрі релігійного живопису, розписував храми в селах Слобідської України, Криму. Найбільш відомий розпис церкви при харківській малювальній школі, де викладав Безперчий.

Основні роботи зберігаються в Харківському музеї образотворчого мистецтва.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати