Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна

Марі́я Дми́трівна Рає́вська-Івано́ва (1840, Гаврилівка, нині Барвінківського району Харківської області — грудень 1912, Харків, поховано в рідному селі) — українська мисткиня-художниця та педагогиня. Перша жінка в Російській імперії, якій Петербурзька академія мистецтв надала звання художника (1868).

Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна

Автопортрет. 1866. Приватна збірка. Харків
Народження1840[1]
Гаврилівка, Ізюмський повіт, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть1912[1]
 Харків, Російська імперія
Країна Російська імперія
Жанрпортрет
Діяльністьхудожниця, art educator
Відомі учніВиєзжев Олександр Миколайович, Данилевський Андрій Іванович, Уваров Микола Митрофанович і Алісов Михайло Олександрович
У шлюбі зРаєвський Сергій Олександрович
ДітиРаєвський Олександр Сергійович

CMNS: Раєвська-Іванова Марія Дмитрівна у Вікісховищі

Біографічні дані

ред.
 

Марія Дмитрівна була однією з найосвіченіших жінок свого часу. Оскільки вона не могла вступити до Петербурзької академії мистецтв (туди приймали лише чоловіків), вона цілеспрямовано займалась самоосвітою. Поповнювала одержані в домашніх умовах знання лекціями в Міланській академії наук, де студіювала італійською мовою лінгвістику, історію, технічну зоологію, геологію. Навчалася в Дрездені під керівництвом професора Адольфа Ерхарда. Вивчала німецьку мову і літературу.

1869 року відкрила в Харкові приватну малювальну школу. На її базі 1896 року утворено міську школу малювання й живопису, перетворену 1912 року на художнє училище.

Чоловік Сергій Олександрович Раєвський був діячем народної освіти, попечителем Харківського навчального округу. Син Олександр Сергійович Раєвський став конструктором паровозів.

Заняття у відкритій у Харкові приватній школі художниці розпочалися вже в лютому 1869 року. До методики викладання художниця поставилася з усією відповідальністю. Художниця визначила напрямок школи — відродження ремесел, підвищення якості промислових товарів, що прямо залежало від отримання художньої освіти широкими масами населення. Як стверджує Ігор Шаров, Раєвська-Іванова, враховуючи, що Харків перетворюється на промисловий центр, обрала для своєї школи художньо-промисловий напрямок, що зробило цей навчальний заклад однією з найперших ланок в тогочасному ланцюзі навчальних закладів з художньо-промисловим напрямком. Марія Дмитрівна вважала, що саме мистецтво покликане зіграти важливу роль у перетворенні суспільства, що шляхом поширення художніх знань можна досягти високого рівня промисловості й це повинно сприяти прогресу і поліпшенню життя простих людей.

У школі художниці навчались діти із простих родин і кількість їх постійно збільшувалась. Учні вивчали випалювання на шкірі й дереві, тиснення на шкірі, розпис по фарфору, живопис по єдвабу й оксамиту, розмальовування кахельних печей, настінний живопис.

 
Пам'ятний знак з охоронним номером на будівлі, у якій діяла художня школа Раєвської-Іванової М.Д. Світлина DKMmed. Сучасний вигляд.

Школа діяла у будинку на вулиці Чернишевській, будинок 6. Нині на будівлі міститься пам'ятний знак з охоронним номером.

Твори

ред.
 
Сільський пейзаж

Твори (олії і акварелі) позначено впливом академізму:

  • Автопортрет (1866),
  • «Смерть селянина на Україні» (1868),
  • «Дівчина біля тину».

Авторка підручника «Абетка малювання для сім'ї та школи» («Азбука рисования для семьи и школы», 1879) та керівництв "До прописів елементів орнаменту" ("К прописям элементов орнамента" , 1896) , " Досвід програми з викладання малювання у недільних класах для ремісників " ("Опыт программы по преподаванию рисования в воскресных классах для ремесленников, 1895) .

Примітки

ред.
  1. а б Чеська національна авторитетна база даних

Література

ред.

Електронні джерела

ред.