Відкрити головне меню

Джу́ра Я́кшич (також Георгий «Джура» Якшич, серб. Георгије „Ђура“ Јакшић) — сербський поет, художник, письменник, драматург, патріот. Був одним з найвидатніших художників 19 століття та найяскравішим представником романтизму в сербському живописі.

Джура Якшич
Djura Jaksic autoportret.jpg
Ім'я при народженні серб. Георгије Јакшић
Народився 27 липня 1832(1832-07-27)[1][2]
Srpska Crnja[d], Австрійська імперія
Помер 16 листопада 1878(1878-11-16)[1][2] (46 років)
Белград, Князівство Сербія
·туберкульоз
Поховання Новий цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Civil Flag of Serbia.svg Князівство Сербія
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Національність серби
Діяльність поет, письменник, художник, драматург
Володіє мовами сербська[1]
IMDb nm2055614

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1832 року в селі Сербська Церна в родині сільського священика. Після закінчення школи навчався живопису в Тімішоарі (тепер — Румунія), а потім — в Сегеді (тепер — Угорщина). Деякий час навчався в приватній художній школі Я. Марастоні в Будапешті. Перервав навчання у зв'язку з революцією 1848 р. і так його й не завершив. Брав активну участь в революції, навіть був поранений під Србобраном. Після революції повернувся до Сербії.

На початку 1850-х рр. деякий час жив у Великому Бечкерку (зараз — місто Зренянин). Тут він також навчався живопису у відомого сербського художника-портретиста Константина Даніла.

У 1851 р. виїхав до Відня. Тут продовжив навчання живопису й познайомився з поетом Бранко Радичивичем та перекладачем Джуро Данічічем.

У 1853 р. поїхав до Мюнхена, де також навчався в Академії мистецтв.

Навчався також в Академії мистецтв у Відні впродовж 18611862 років. Потім остаточно переселився до Сербії. З 1872 р. працював коректором Державної типографії в Берліні. 1878 р. взяв участь у повстанні проти османів у Боснії та Герцеговині. Був бідним, але вів богемний спосіб життя та зловживав алкоголем. Того ж року помер від туберкульозу.

ЛітератураРедагувати

Його вважають «символом сербського національного духу». У віршах простежується прагнення до свободи, протест проти тиранії, романтична лірика й героїчний пафос. Є автором 40 оповідань, трьох драм у віршах — «Переселення сербів» (1863), «Єлизавета, княгиня чорногорська» (1868), «Станоє Главаш» (1878) та роману «Воїни».

ЖивописРедагувати

1854 р. написав картину «Жертва Авраама». Також автор сюжетних композицій «Косово», «Чорногорське повстання» та «На сторожі» (інші назви — «Нічна варта», «Відпочинок після бою», «Варта»). У «Чорногорському повстанні» відображено один з найдраматичніших моментів. Невелика група повстанців, серед яких жінки, підлітки та старий, зібралися на шпилі гори, намагаючись відбити нападників.

 
Nocna straza (Нічна сторожа)

Також серед його історичних полотен — «Вбивство Карагеоргія» та ряд картин на релігійну тематику.
Але найбільш цей художник відомий портретами відомих сербських історичних персонажів: царя Душана, принца Марко, князя Лазаря, князя Мілана Обреновича тощо.
Написав також талановиті жіночі портрети. На портреті «Дівчина в блакитному» зображена дочка трактирника з Кікінди Міла Попович, у яку художник був закоханий.

 
Devojka u plavom (Дівчина у блакитному)

Був ще й вчителем. Як писав сербський критик Йован Скерлич: «кожне із його занять було пов'язане з усіма іншими професіями, будь то лірика чи драматичні п*єси, ескізні малюнки чи живопис на полотні у вигляді чудових портретів. Це типово для нього … що окрім живопису й літератури він мав ще й складати музику до своїх віршів».

ПриміткиРедагувати