Відкрити головне меню

Джордан Пітерсон

канадський клінічний психолог і професор психології Торонтського університету

Джордан Бернт Пітерсон (англ. Jordan Bernt Peterson; нар. 12 червня 1962) — канадський клінічний психолог і професор психології Торонтського університету. Основними галузями досліджень Пітерсона є патопсихологія, соціальна психологія та психологія особистості[2], окрему цікавість для нього становить психологія релігійних та ідеологічних вірувань[3], а також оцінювання та покращення особистості та продуктивності[4].

Джордан Пітерсон
англ. Jordan Bernt Peterson
Jordan Peterson by Gage Skidmore.jpg
Народився 12 червня 1962(1962-06-12) (57 років)
Едмонтон, Канада[1]
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Діяльність клінічний психолог, викладач університету, критик культури, письменник
Alma mater Альбертський університет, Університет Макгілла і Регіональний коледж Ґранд-Прері[d]
Сфера інтересів психологія
Заклад Торонтський університет, Університет Макгілла і Гарвардський університет
Посада післядокторальний дослідник[d], викладач університету і викладач університету
Науковий керівник Роберт Піль[d]
Автограф Jordan Peterson Signature.svg
Особ. сторінка jordanbpeterson.com

Джордан Пітерсон у Вікісховищі?

Пітерсон навчався в Альбертському університеті та Університеті Макґілла. Він залишився в Макґіллі на посаді постдокторального дослідника в 1991—1993 роках, а відтак перейшов до Гарвардського університету, де працював асистуючим, а згодом надзвичайним професором[en] на кафедрі психології[5][6]. У 1998 році він повернувся до Канади і влаштувався на кафедру психології Торонтського університуту, де, станом на 2019 рік, працює професором.

Перша книга Пітерсона «Мапи смислу: архітектура вірування[en]», опублікована 1999 року, оцінює декілька академічних дисциплін та описує структуру систем вірувань і міфів, їхню роль у регуляції емоцій, створенні смислу, та декілька інших тем, зокрема мотивування геноцидів[7][8][9]. Його друга книга «12 правил життя. Як перемогти хаос», вийшла в січні 2018 року[10][11][12].

У 2016 році Джордан Пітерсон випустив серію відео на платформі YouTube, в яких він критикував політичну коректність і Білль C-16[en] Канадського уряду. Даний закон встановив під заборону дискримінацію на ґрунті гендерної ідентичності[13], що Пітерсон назвав введенням примусової мови[en] в законодавство. Після цього особу Джордана Пітерсона широко висвітлювали в засобах масової інформації, як з боку підтримки, так і з боку критики[5][11][12]. Джордан Пітерсон пов'язаний із «Темною мережею інтелектуалів»[14][15][16].

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Джордан Пітерсон народився в канадському Едмонтоні 12 червня 1962 року, але ріс у маленькому містечку Фейрв'ю (провінція Альберта), розташованому на північний захід від першого. Джордан був найстаршим із трьох дітей у родині Беверлі, бібліотекарки кампуса Фейрв'ю Регіонального коледжу Ґранд-Прері[en], та Волтера Пітерсона, шкільного вчителя. Джордан отримав середнє ім'я Бернт на честь прапрадіда-норвежця.

У 13-річному віці ознайомився з книгами Джорджа Орвелла, Олдоса Гакслі, Олександра Солженіцина й Айн Ренд. У цьому йому допомогла шкільна бібліотекарка Сенді Нотлі — матір Рейчел Нотлі[en], лідерки Нової демократичної партії Альберти[en] та 17-ї прем'єрки Альберти[en]. В підлітковому віці Джордан Пітерсон працював у Новій демократичній партії (НДП), але невдовзі розчарувався у ній. Свої вагання і крах ілюзій він порівнював із діагнозом Орвелла в «Дорозі на Віґан-Пірс» — «інтелектуального, одягненого у твід, соціаліста з середнього класу», який «не любив бідних; а лише ненавидів багатих». Джордан Пітерсон покинув НДП у 18-річному віці.

ОсвітаРедагувати

Після закінчення Старшої школи Фейрв'ю в 1979 році Джордан Пітерсон вступив до Регіонального коледжу Ґранд-Прері[en], аби вивчати там політологію та англійську літературу. Згодом він перевівся до Альбертського університету, де здобув ступінь бакалавра мистецтв у політології в 1982 році. По цьому Джордан зробив рік перерви у навчанні задля того, щоб відвідати Європу. Там він почав вивчати психологічні витоки холодної війни, європейського тоталітаризму 20-го сторіччя та праці Карла Юнґа, Фрідріха Ніцше, Олександра Солженіцина та Федора Достоєвського. Відтак Пітерсон повернувся до Альбертського університету, де 1984 року здобув ступінь бакалавра мистецтв у психології. 1985 року він переїхав до Монреаля для навчання в університеті Макґілла. Там він 1991 року здобув ступінь доктора філософії в клінічній психології під науковим керівництвом Роберта О. Піла[en], а відтак залишився на посаді постдокторального дослідника[en] в Шпиталі Дуґласа[en] Університету Макґілла до червня 1993 року, працюючи з Робертом Пілом і Моріс Донжі[en].

Кар'єраРедагувати

З липня 1993 до червня 1998 року Джордан Пітерсон працював у Арлінґтоні[en] (штат Массачусетс), водночас викладачаючи та здійснюючи дослідження в Гарвардському університеті на посаді асистуючого[en] та надзвичайного[en] професора кафедри психології. Упрододовж роботи в Гарварді він вивчав виникнення агресії у алко- та наркозалежних і був науковим керівником декількох нестандартних дипломних робіт. Два колишніх студенти докторантури — Шеллі Карсон, психологиня та вчителька з Гарварда, та письменник Ґреґґ Гурвітц[en] зазначають, що лекції Пітерсона вже тоді високо оцінювались студентами. У липні 1998 року Джордан Пітерсон повернувся до Канади і обійняв посаду професора Торонтського університету.

До галузей дослідження Пітерсона належать психофармакологія, пато-, нейро-, клінічна, особистісна, соціальна, промислова й організаційна[en], релігійна, ідеологічна, політична та творчісна психологія. Джордан Пітерсон є автором і співавтором понад сотні наукових робіт і має, станом на середину 2017 року, понад 8000 цитувань.

Упродовж більшої частини своєї кар'єри Джордан Пітерсон активно займався клінічною практикою, обслуговуючи близько 20 людей щотижня. Також він був активним у соціальних мережах, опублікувавши у вересні 2016 року серію відео, де критикував Білль C-16[en]. У 2017 році він вирішив призупинити свою клінічну практику, а в 2018 році — тимчасово перестати викладати через наявність нових проектів.

Політичні поглядиРедагувати

Білль C-16Редагувати

У 2016 Пітерсон отримав популярність після публікації серії відео на своєму каналі на сайті YouTube, в яких розкритикував законопроект Канадського парламенту Білль C-16 (повна назва: An Act to amend the Canadian Human Rights Act and the Criminal Code), де мова йшла про обов'язкове використання особливих займенників по відношенню до осіб трансгендерної ідентичності. Зокрема, заборонялось використовувати She (Вона) та He (Він). Натомість пропонувалось використовувати Zhe та інші. Професор Джордан Пітерсон назвав таке регулювання мови фашизмом, вказуючи на принципову різницю між законодавчим приписом не говорити якихось слів і законом, який змушує говорити певні слова. Цим він спровокував подальшу дискусію спочатку в межах університету Торонто, де викладав, а пізніше і в суспільних колах Канади та США.

КритикаРедагувати

Професор-емерит психології Бернард Шифф (англ. Bernard Schiff), колишній колега й прихильник Пітерсона, у травні 2018 року опублікував статтю в газеті Toronto Star, у якій заявив, що вважає Пітерсона небезпечним. За його твердженням, ще в період їхньої спільної роботи останній мав схильність на своїх лекціях подавати гіпотези, як факти. Шифф звинуватив його у схильності грати роль жертви й водночас наслідувати поведінку авторитарних демагогів, яких він вивчав. На думку Шиффа, Пітерсон не дотримується принаймні чотирьох правил зі своєї книжки «12 правил для життя»[17].

ТвориРедагувати

  • «Maps Of Meaning: The Architecture of Belief» (1999)
  • «12 Rules for Life: An Antidote to Chaos» (2018)
Українською

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.thestar.com/news/insight/2018/03/16/jordan-peterson-is-trying-to-make-sense-of-the-world-including-his-own-strange-journey.html
  2. Jordan B Peterson. ResearchGate. Процитовано 13.02.2019. (англ.)
  3. Tucker, Jason; VandenBeukel, Jason (December 1, 2016). 'We're teaching university students lies' – An interview with Dr Jordan Peterson. C2C Journal. 
  4. Meaning Conference. International Network on Personal Meaning. July 2016. Архів оригіналу за November 13, 2017. 
  5. а б Bartlett, Tom (January 17, 2018). What's So Dangerous About Jordan Peterson?. The Chronicle of Higher Education. Процитовано 13.02.2019. 
  6. Lambert, Craig (September 1998). Chaos, Culture, Curiosity. Harvard Magazine. 
  7. McCord, Joan (2004). Beyond Empiricism: Institutions and Intentions in the Study of Crime. Transaction Publishers. с. 178. ISBN 978-1-4128-1806-3. (англ.)
  8. Ellens, J. Harold (2004). The Destructive Power of Religion: Models and cases of violence in religion. Praeger. с. 346. ISBN 978-0-275-97974-4. (англ.)
  9. Gregory, Erik M.; Rutledge, Pamela B. (2016). Exploring Positive Psychology: The Science of Happiness and Well-Being. ABC-CLIO. с. 154. ISBN 978-1-61069-940-2. 
  10. Bartlett, Tom (January 17, 2018). What's So Dangerous About Jordan Peterson?. The Chronicle of Higher Education. Процитовано January 19, 2018. 
  11. а б Blatchford, Christie (January 19, 2018). Christie Blatchford sits down with 'warrior for common sense' Jordan Peterson. National Post. Процитовано January 19, 2018. 
  12. а б Lott, Tim (January 21, 2018). Jordan Peterson: ‘The pursuit of happiness is a pointless goal'. The Observer. Процитовано January 21, 2018. (англ.)
  13. Bill C-16 (2016), clause 2.
  14. Weiss, Bari & Winter, Damon (2018), the Renegades of the Intellectual Dark Web, The New York Times. Retrieved November 27, 2018: «The closest thing to a phone book for the I.D.W. is a sleek website that lists the dramatis personae of the network, including Mr. Harris; Mr. Weinstein and his brother and sister-in-law, the evolutionary biologists Bret Weinstein and Heather Heying; Jordan Peterson…»
  15. Farrell, Henry (2018), The 'Intellectual Dark Web,' explained: what Jordan Peterson and Ben Shapiro have in common with the alt-right, Vox. Retrieved November 27, 2018: «The thinkers profiled included the neuroscientist and prominent atheist writer Sam Harris, the podcaster Dave Rubin, and University of Toronto psychologist and Chaos Dragon maven Jordan Peterson
  16. Malik, Nesrine (2018), If the 'Intellectual Dark Web' are being silenced, why must we keep hearing about them?, New Statesman. Retrieved November 27, 2018: «If you had struggled to come up with a collective noun for that disparate group of people that ranges from Milo Yiannopoulos to Sam Harris and includes Jordan Peterson…the New York Times has baptised them. They now have a name. The 'Intellectual Dark Web' or 'IDW'…»
  17. Schiff, Bernard. I was Jordan Peterson’s strongest supporter. Now I think he’s dangerous. thestar.com (en). Процитовано 2018-12-29. 

ПосиланняРедагувати