Денисюк Юрій Миколайович
Юрій Миколайович Денисюк (27 липня 1927, Сочі, СРСР — 14 травня 2006, Санкт-Петербург, Росія) — радянський фізик, один з основоположників оптичної голографії. Дійсний член Російської академії наук (1992; член-кореспондент з 1970), доктор фізико-математичних наук (1971, кандидат наук з 1964), професор (1980).
| Денисюк Юрій Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 27 липня 1927[1] Сочі, Чорноморський округ (РРФСР), Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР[1] |
| Помер | 14 травня 2006 (78 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Поховання | Північний цвинтар |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | фізик, holographer |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики |
| Галузь | оптика, голографія і фізична оптика |
| Заклад | Державний оптичний інститут |
| Вчене звання | академік Російської академії наук і професор[d] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Членство | Російська академія наук |
| Нагороди | |
Життєпис
ред.Молоді роки Денисюка пройшли в Ленінграді, зокрема там він був і під час блокади.
Юрій Миколайович закінчив 1954 року кафедру спектральних та оптико-фізичних приладів Інженерно-фізичного факультету[ru] ЛІТМО[2] і почав наукову діяльність у Державному оптичному інституті ім. С. В. Вавилова.
В той час його надихала науково-фантастична повість «Зоряні кораблі» Івана Єфремова, в якій описана поява у стародавньому диску з невідомого матеріалу тривимірного зображення голови космічного прибульця, а також чудові експерименти нобелівського лауреата 1908 року Габріеля Ліппмана. 1958 року, тобто ще до появи лазерів з їх когерентним випромінюванням, він почав власні експерименти, в яких він використовував випромінювання лампи на парі ртуті і вперше[джерело?] продемонстрував тривимірну голограму.
1962 року в журналі «Доповіді Академії наук» була опублікована стаття Денисюка «Про відображення оптичних властивостей об'єкта у хвильовому полі розсіяного ним випромінювання» і заявлено про реєстрацію відкриття. Багато вчених вважали, що відкриття Денисюка схоже на метод кольорової фотографії Ліппмана або метод Габора. Але 1970 року Комітет з відкриттів і винаходів СРСР[ru] зареєстрував метод Денисюка[2].
Від 1971 року Ю. М. Денисюк очолював голографічну лабораторію ДОІ, а пізніше — і цілий відділ, який займався голографічного тематикою. Від 1988 року Денисюк керував також і лабораторією голографії у Фізико-технічному інституті ім. А. Ф. Йоффе.
Він опубліковав близько 240 наукових робіт, серед яких 35 винаходів.
Наукова діяльність
ред.Роботи вченого присвячені фізичній оптиці, переважно голографії. 1962 року Денисюк винайшов спосіб запису зображення у тривимірних середовищах, що дозволяє зберегти інформацію про фазу, амплітуду і спектральний склад хвилі, яка надходить від об'єкта. Такі відбивні голограми можуть бути відтворені шляхом освітлення пучком звичайного білого світла[3]. Це наукове досягнення було оцінено в СРСР як наукове відкриття та занесено в Державний реєстр відкриттів СРСР[ru] під № 88 з пріоритетом від 1 лютого 1962 року в такому формулюванні: «Встановлено раніше невідоме явище виникнення просторового неспотвореного кольорового зображення об'єкта під час відбивання випромінювання від тривимірного елемента прозорого матеріального середовища, в якій розподіл густини речовини відповідає поширенню інтенсивності поля стоячих хвиль, що утворюються навколо об'єкта під час розсіяння на ньому випромінювання».[4] 2015 року завдяки цьому способу за співпраці Університету ІТМО і музею Фаберже[ru] було створено голографічні копії деяких яєць Фаберже з колекції[5].
Ю. М. Денисюк отримав Ленінську премію 1970 року, був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР і призначений керівником новоствореної лабораторії голографії в Державному оптичному інституті.
Згодом вчений вивчав принципи динамічної голографії (Державна премія СРСР 1982), брав участь у побудові систем голографічного опрацювання радіолокаційних сигналів (Державна премія СРСР 1989). Денисюк показав, що відбивні властивостями мають також біжучі хвилі, розглянув питання голографії в схемах із зустрічними пучками. Важливе місце в його діяльності займало вивчення псевдоглибоких голограм (специфічних одновимірних структур) і селектограм (нового типу періодичних тривимірних середовищ). Слід зазначити, що під керівництвом Денисюка було розроблено низку нових світлочутливих матеріалів (реоксан, капілярні пористі стекла і композити), придатних для запису тривимірних голограм.
Нагороди
ред.- Орден Пошани (4 червня 1999 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів та у зв'язку з 275-річчям Російської академії наук[6]
- Орден Трудового Червоного Прапора (1988)
- Орден «Знак Пошани» (1975)
- Медаль «Данк»[ru] (3 вересня 2001 року, Киргизія) — за заслуги в становленні та розвитку наукової школи голографії в Киргизстані[7]
- Ленінська премія (1970)
- Державна премія СРСР (1982, 1989)
- Нагорода міжнародної кінематографічної організації «Інтеркамера» (1971)
- Премія імені Д. Габора[ru] (1983)
- Велика срібна медаль[ru] і почесний член Королівського фотографічного товариства Великої Британії (1986)
- Премія Р. В. Вуда (1992)
- Почесний доктор Університету де Монфора[en] Великої Британії (1999)
Роботи
ред.- Ю. Н. Денисюк. Голография с записью в трехмерных и двухмерных средах. [Архівовано 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Труды государственного оптического института имени С. И. Вавилова. Т. 36 Вып. 165, с. 121—131, (1969).
- Ю. Н. Денисюк, В. И. Суханов. Голограмма с записью в трехмерной среде как наиболее совершенная форма изображения. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // УФН, Т.101, № 6 (1970).
- Ю. Н. Денисюк. Принципы голографии. — Л.: Изд-во ГОИ, 1979.
- Ю. Н. Денисюк. Особенности отображения волновых полей статическими и допплеровскими трехмерными голограммами. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] // УФН, Т.148, № 3 (1986).
Примітки
ред.- ↑ а б Денисюк Юрий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б ИТМО: Годы и люди, 2000, с. 126
- ↑ Денисюк Ю. Н., Суханов В. И. // Успехи физических наук. — 1970. — № 6.
- ↑ Научные открытия России. Объемное видение (голография).
- ↑ Игры разума и света. Новая Газета. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 22 липня 2015.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 года № 701 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников Российской академии наук». // Официальный сайт Президента России. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
- ↑ Указ Президента Кыргызской Республики от 3 сентября 2001 года УП № 266 «О награждении государственными наградами Денисюка Ю.Н., Вей В., Гуревича С.Б. и др.». // Официальный сайт Централизованного банка данных правовой информации Кыргызской Республики. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
Література
ред.- С. Ф. Шушурин. К истории голографии. [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] // УФН, Т.105, № 9 (1971).
- Ю. Н. Денисюк (к 50-летию со дня рождения). // Оптико-механическая промышленность, № 9 (1977).
- Храмов Ю. А. Денисюк Юрий Николаевич // Физики : биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 101. — 200 000 екз.
- Юрий Николаевич Денисюк (к 75-летию со дня рождения). // Оптический журнал, Т. 69, № 8 (2002).
- Ч.1 // ИТМО: Годы и люди / Потеев М. И.. — СПб : НИУ ИТМО, 2000. — 283 с. — ISBN 5-7577-0054-8.
- Санкт-Петербург. 300 + 300 биографий. Биографический словарь / St. Petersburg. 300 + 300 biographies. Biographic Glossary // Сост. Г. Гопиенко. — На рус. и англ. яз. — Москва: Маркграф, 2004. — 320 с. — Тир. 5000 экз. — ISBN 5-85952-032-8. — С. 86.
Посилання
ред.- Персональна сторінка Юрія Миколайовича Денисюка на офіційному сайті РАН (рос.)
- Сайт, присвячений Юрію Миколайовичу Денисюку і гаряче улюбленій ним голографії [Архівовано 14 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Віртуальний музей СПбДУ ІТМО: Юрій Миколайович Денисюк [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Денисюк [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] на сайті ДОІ
- Храмов Ю. А. Денисюк Юрий Николаевич // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — Москва: Наука, 1983. — С. 101. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)