Гусяк Дарія Юріївна

Зв'язкова Головнокомандувача Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича
(Перенаправлено з Дарія Гусяк)

Да́рія Ю́ріївна Гуся́к псевдо: «Дарка», «Нуся», (4 лютого 1924(1924-02-04), Трускавець, Львівське воєводство — 12 серпня 2022(2022-08-12), Львів) — зв'язкова Головнокомандувача Української повстанської армії, генерала-хорунжого Романа Шухевича, активістка Організації українських націоналістів, кавалер ордена княгині Ольги III ступеня.

Дарія Гусяк
ПрізвиськоДарка і Нуся
Народилася4 лютого 1924(1924-02-04)
Трускавець, Дрогобицький повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Померла12 серпня 2022(2022-08-12) (98 років)
Львів, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Польська Республіка
 СРСР
 Україна
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьпідпільниця, дисидентка
ПартіяОУН
Зріст175 см
Нагороди
Початкове місце поховання Дарії Гусяк — гробівець родини Шухевичів на 67 полі Личаківського цвинтаря
Могила Дарії Гусяк на полі 67 (Поле почесних поховань) Личаківського цвинтаря

Біографія

ред.

Народилася 4 лютого 1924 року в Трускавці Дрогобицького повіту Львівського воєводства Польщі (нині Дрогобицький район Львівської області України) у національно свідомій родині Юрія та Марії Гусяків. Дід Олекса був січовим стрільцем, а згодом багато років війтом Трускавця.[1] Близькими родичами мами були знамениті діячі ОУН Дмитро Данилишин та Василь Білас.

Закінчила українську народну школу в Трускавці. Від 1939 року мала тісні контакти з членами підпільної ОУН та виконувала доручення організації. Батька в 1940 році заарештували органи НКВС, його подальша доля невідома. У 1943 році закінчила торговельну гімназію в Дрогобичі. Через загрозу арешту з боку НКВС Дарія разом із матір'ю перейшла на нелегальне становище.

У 1946 році разом із підпільницями Ольгою Ільків та Мартою Пашківською поїхала в Стрий, де познайомилася з Катериною Зарицькою, від якої одержує завдання та інструкції для організації хати-криївки. Діставши документи переселенців з Польщі, Дарія Гусяк з мамою і Мартою Пашківською організовує таку хату в селі Грімне Городоцького району. У тій хаті перебував три тижні взимку 1947 року головний командир УПА Роман Шухевич. З цього часу стала зв'язковою генерала Романа Шухевича. На Великдень 1948 року в лісі, при великій кількості повстанців була прийнята у члени ОУН, присягу приймав Роман Шухевич.

1950 року заарештована і з 2 березня 1950 року утримувалась радянськими спецслужбами в тюрмі «на Лонцького», у Львові. Після року перебування в тюрмі перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54.1а КК УРСР («зрада Батьківщини») на 25 років тюремного ув'язнення, яке відбувала у в'язницях Верхньоуральська та Володимира. Згодом відправлена в с. Барашево (Мордовія).

У березні 1975 року звільнена, дозволу на повернення на батьківщину не отримала. Поселилась у Волочиську на Хмельниччині, у подруги по боротьбі Катерини Зарицької. Разом працювали до пенсії у кравецькій майстерні. Шиттям заробляли собі на життя, висилали посилки ув'язненим шістдесятникам.

У 1995 р. переїхала в однокімнатну квартиру у Львові, яку їй надала місцева влада.[1]

Займала активну громадянську позицію, виступала в пресі. Стала членом Проводу Конгресу українських націоналістів. За порадою Слави Стецько, створила громадську жіночу організацію — Всеукраїнську лігу українських жінок та стала її головою, об'їздила всю Україну, створила осередки ВЛУЖ у 22 областях. Як голова ВЛУЖ була співзасновником Національної ради жінок України, представляла цю організацію на міжнародних з'їздах і конференціях.

Після смерті Ольги Ільків 6 грудня 2021 року залишалась останньою живою зв'язковою Романа Шухевича[2].

Померла 12 серпня 2022 року в 98-річному віці у Львові[3].

Поховали її 15 серпня 2022 року в гробівці родини Шухевичів на 67 полі Личаківського цвинтаря.

10 грудня 2022 року врочисто перепохована в окрему могилу на полі 67 (Поле почесних поховань) Личаківського цвинтаря.

Нагороди

ред.

Вшанування пам'яті

ред.

У кінематографі

ред.

Частково історія Дарії Гусяк розповідається у фільмі «Нескорений». Роль Дарії Гусяк зіграла Ірма Вітовська.

Назви вулиць

ред.
  • У квітні 2024 року у місті Конотоп з'явилася вулиця Дарії Гусяк.
  • 18 липня 2024 року вулицю Таманську у Львові перейменована на вулицю Дарії Гусяк[6].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б УІНП. 1924 - народилася Дарія Гусяк, зв'язкова УПА. УІНП (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  2. Боролася за волю України з 15 років: пішла у вічність Дарія Гусяк, остання зв'язкова Шухевича. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 серпня 2022.
  3. У Львові померла остання зв'язкова Романа Шухевича. Zaxid.net. Процитовано 12 серпня 2022.
  4. У Львові «Орденом Лева» нагородили Дарію Гусяк та отця Блажейовського. https://zaxid.net/. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
  5. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
  6. У Львові та області декомунізували ще 134 вулиці: перелік. 032.ua. 18 липня 2024. Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.

Джерела

ред.
  Зовнішні відеофайли
  Дарія Гусяк: легендарна зв'язкова Романа Шухевича