Ільків Ольга Фаустинівна

Ольга Фаустинівна Ільків («Роксоляна», «О. Звіробій», нар. 21 червня 1920, м. Стрий) — зв'язкова Романа Шухевича. Політв'язень, 14 років провела в радянських тюрмах. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 Ольга Ільків нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня[1]. Членкиня Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з 2015 року.[2] та Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби.

Ільків Ольга Фаустинівна
Olga ilkiv foto 1937 r..jpg
Народилася 21 червня 1920(1920-06-21) (100 років)
м. Стрий, Польська республіка
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, письменниця
Відома завдяки зв'язкова Романа Шухевича
Alma mater Стрийська гімназія
Український інститут для дівчат у Перемишлі
Ярославська гімназія
Львівський медінститут
Посада провідниця жіночої мережі ОУН Львова
Партія ОУН
Батько Фаустин Ільків
Мати Розалія-Катерина Коцур
У шлюбі з Володимир Лико («Данило»),
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

 
Ольга Ільків, 31 червня 2007 р.

Народилася в родині Фаустина та Розалії-Катерини з дому Коцурів. У 1933 р. Оля Ільків закінчила народну школу та вступила до Стрийської гімназії. Улітку 1934 р. виїхала до мами, яка раніше розлучилася з батьком, у Варшаву. Брала приватні уроки, зокрема у соратників Симона Петлюри. Математики навчав Іван Макух — міністр ЗУНР. Згодом навчалася у Українському інститут для дівчат у Перемишлі (1936—1939), там вступила до «Пласту».

У Кракові після закінчення курсів від Ярославської гімназії склала матуру (1940). Взимку 1941 р. вступила в ОУН. Після короткого вишколу була нелегально переправлена через «зелену границю» до Львова, де 24 липня 1941 р. скерована у похідну групу на Житомирщину. Однак, після проведених гестапо арештів членів ОУН у Львові, похід скасували. Відтак Ільків працювала у Головній дирекції Львівської залізниці друкаркою. На свої документи діставала квитки для оунівців.

До окупації Львова більшовиками навчалася у Львівському медінституті та відвідувала курси косметики. З 1942 р. — провідниця жіночої мережі ОУН Львова. 27 квітня 1943 р. взяла шлюб у храмі Преображення Господнього у Львові з Володимиром Ликотою Ликом[джерело?] («Данилом»), керівником Стрийського Проводу ОУН (загинув 17 березня 1948 р.). Маму Олі на Різдво 1945 р. заарештували в помешканні при вул. Колонтая, 6 (тепер М. Менцинського) у Львові. Після звільнення Розалію переселили в кімнату без вигод, тому що її помешкання (чотирикімнатне) віддали заступнику начальника тюрми НКВС № 4 (Бриґідки).

Із 1945 р. Ольга Ільків — у підпіллі, працювала в жіночій мережі ОУН. 11 липня 1946 р. в селі Конюхів Стрийського р-ну народила доньку Звениславу. До Княгинич «Роксоляна» прибула 12 жовтня 1946 р. разом з мамою та дочкою. Там з «Монетою» облаштували конспіративне помешкання для Романа Шухевича. Ольга Ільків сприяла в організації підпільної «хати» для «Тараса Чупринки» у с. Грімне Городоцького району. Там 8 грудня 1947 р. народила сина Володимира. Ольга захоплювалася поезією, і сама писала вірші (псевдонім — «О. Звіробій»), які поклала на музику Марта Пашківська у 1948 р. На початку 1950 р. Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку» (зберігається у ГДА СБУ), в якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити там осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) «Роксоляна» поїхала до Львова, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МҐБ.

У 1952 року засуджена Особливою нарадою при МҐБ у Києві на 25 років. Ув'язнення відбувала в Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 року.

Від вересня 1964 р. працювала санітаркою в Львівській обласній лікарні, від 1966 р. — у домоуправі м. Львова двірником, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. З 1972 р. до виходу на пенсію (1976) працювала у Львівському історичному музеї. Згодом, у відділі фондів Музею народної архітектури та побуту у Львові (1977—1979), збирала старожитності на Опіллі, зокрема, Ходорівщині.

Ольга Ільків брала участь в установчих зборах КУН у Києві (1992) та ОУН в Україні (1993). У 1995—2000 роках — заступник голови Всеукраїнської ліги українських жінок, від 2003 співпрацює у Львівському обласному громадському об'єднанні «Комітет Свободи».

Тепер Ольга Ільків є учасницею наукових та виховних заходів, присвячених Визвольним змаганням українців. Вона була і залишається символом відваги. Бере активну участь у політичному житті України.

У 2012 році, за активну громадянську та життєву позицію, творчу діяльність, участь у наукових та виховних заходах, Ольга Ільків була відзначена у номінації «Львів'янин (львів'янка) року»[3].

Ольга Ільків є однієї з героїнь фільму «Три історії Галичини».

ДоробокРедагувати

Ольга Ільків авторка низки статей про Романа Шухевича. 2015 року Ольга Ільків презентувала свою збірку вірші "У тенетах двох «закриток»[4].

Книги
  • Ільків Ольга Фаустинівна. У тенетах двох «закриток»: поезія / Ольга Ільків. — Л.: Каменяр, 2011. — 183 с.: фотогр., ноти. — 1000 екз. ISBN 978-966-607-171-5
Статті
  • Ольга Ільків, «Роман Шухевич як літературний критик» // «Роман Шухевич: постать на тлі доби Воюючої України» (Т., 2005),
  • Ольга Ільків, «Роман Шухевич у моєму житті» // «Літопис УПА. Т. 45. Генерал Роман Шухевич — „Тарас Чупринка“ Головний Командир УПА» (Торонто; Л., 2007).
  • Ольга Ільків, «Провідник Роман Шухевич і жінки» // «Роман Шухевич: постать на тлі доби Воюючої України» (Т., 2005),

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати