Вітовська-Ванца Ірма Григорівна
І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина Григорівна; нар. 30 грудня 1974, Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка; працює у Молодому театрі (з 1998). Заслужена артистка України (2016)[1].
Ірма Вітовська | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Ім'я при народженні | Ірина Григорівна Вітовська | |||
Народилася |
30 грудня 1974 (46 років) Івано-Франківськ, Українська РСР | |||
Громадянство |
![]() | |||
Діяльність | акторка театру, телеакторка, кіноакторка, акторка, телеведуча | |||
Alma mater | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1998) | |||
Заклад | Київський національний академічний Молодий театр | |||
Роки діяльності | з 1998 — тепер. час | |||
Чоловік | Віталій Ванца | |||
Діти | Орест (2011) | |||
IMDb | ID 2257436 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Вітовська — дворазова лауреатка національної премії з кіномистецтва «Золота дзиґа» (найкращій акторці 2018 та 2019 років[2]) та два роки поспіль визнана найкращою акторкою національної премії від кінокритиків «Кіноколо» (найкраща акторка 2018 року — за головну роль у фільмі «Брама» та 2019 року — «Мої думки тихі»). Володарка двох національних премій «Телетріумф». Лауреатка театральної премії «Київська пектораль». Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі 2019 року за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча. Ірма Вітовська стала першою лауреаткою Премії Women in Arts від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеної ООН та Українським інститутом. 2020 року стала лауреаткою преміі «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва.
Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.
Учасниця міжнародних театральних та кінофестивалів, декілька років поспіль входить у список відомих митців та громадських діячів за версіями видань «НВ» та «Фокус».
ЖиттєписРедагувати
Ірма Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латишка[3].
Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів у Івано-Франківську[4].
1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.
З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.
8 квітня 2016 року одружилася з Віталієм Ванца з Борислава Львівської області[5].
«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?»[6].
Кар'єраРедагувати
З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні.[7]
З 11 жовтня 2015 року є тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на «1+1»[8]. На каналі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на каналі «Україна».
Лауреатка національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р. Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лауреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).
Ірма Вітовська створила образ Гертруди у проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET»[9], що став лауреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.
Резонансною подією є втілення на арені Національного цирку в співпраці з «Диким театром» та продюсерської групи, в яку входить Ірма Вітовська, проєкту «Афродизіак» (реж. Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.
28-го листопада в Таллінні на фестивалі «POFF» (який входить до групи фестивалів категорії А) відбулась світова прем'єра фільму «Брама», де Вітовська виконала головну роль 86-літньої мешканки зони відчуження. За роль баби Прісі у п'єсі «Баба Пріся. На початку та на кінці часів» (автор — Павло Ар'є) стала володаркою як театральної премії «Київська Пектораль» (найкраща акторка) 2016 року, вистава «Сталкери» (реж. Стас Жирков), так і кінопремії «Кіноколо» та «Золота дзиґа» (найкраща акторка) 2018 року, стрічка «Брама» (реж. Володимир Тихий)[уточнити]. Це перший випадок в Україні, коли один й той самий актор втілює той самий образ в різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно і театр, і отримує найвищі нагороди за свої роботи.
Володарка «Золотий Дюк» на ОМКФ в 2019 р. в номінації «Найкраща акторська робота» у роль у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч). Фільм також отримав «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А у Карлових Варах, перемігши у категорії «Приз глядацьких симпатій», та нагороджений «FIPRESCI» на ОМКФ 2019 р.
Володарка кінопремії критиків «Кіноколо» (найкраща акторка 2019) за фільм «Мої думки тихі».
Володарка національної кінопремії «Золота дзиґа—2019» (найкраща жіноча роль) за фільм «Мої думки тихі» (реж. А.Лукіч).
Політичні погляди та громадянська позиціяРедагувати
У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву Революцію та голосувала за Віктора Ющенка.
У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного Майдану».
У 2013—2014 роках — активістка «Революції Гідності»[10].
Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками[11]:
Війна — це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція.
Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують.[12]
Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.
У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[13].
У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка[14] у другому турі Президентських виборів.
БлагочинністьРедагувати
Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року[4].
2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень[15]. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.
З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
Як членкиня руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в арт-проєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн[16] на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми[17]. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.
Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому»[18].
ВиставиРедагувати
Ірма Вітовська брала участь у виставі Національного академічного молодого театру: «Русалонька» (номінація на премію «Київська Пектораль» за найкращу жіночу роль, реж. Є. Курман), «РЕхуВІлійЗОР» (Марія Антонівна), «Трагедія Гамлета, принца Данського» (Акторка), «Хоровод любові» (Гризетка), «Маринований аристократ» (Дружина), «Четверта сестра» (Катя), «Торчалов» (Ліза, реж. С. Мойсеєв), «Різня» (Анет, реж. В. Білозоренко).
У Івано-Франківському національному академічному театрі: «Оскар і рожева пані» (Рожева пані), «HAMLET» (Гертруда, реж. Р. Держипільський).
У Академічному театрі «Золоті ворота» в коппродукції з Молодий театр: «Сталкери» (Баба Пріся, найкраща жіноча роль — «Київська Пектораль» та «Мельпомена Таврії», реж. Стас Жирков).
Брала участь у благочинному проєкті-виставі «Допомогти так легко, або Звідки беруться діти?» (разом з Адою Роговцевою, Марією Єфросініною, Дашою Малаховою, Володимиром Горянським та Наталею Долею)[6].
Креативна продюсерка вистави «Слава героям» Павла Ар'є (режисер — Стас Жирков)[19], спільного проєкту театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Франка[20].
ФільмографіяРедагувати
ТелебаченняРедагувати
Ведуча на телепроєктах:
- «Шлюбні ігри» — канал ICTV;
- «Народна Зірка» — ТРК «Україна»;
- «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1.
Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.
Дублювання українськоюРедагувати
- Злидні (2005)
- Телепузики — Лала
- Вольт (2008) — кішка Маркіза
- Джонні Д. (2009) — Біллі Фрачете (персонажка Маріон Котіяр)
- Мінлива хмарність, часом фрикадельки (2009)
- Лоракс (2012) — пані Віґґінс, мати Теда
- Мінлива хмарність, часом фрикадельки 2 (2013) — Сем Спаркс
НагородиРедагувати
- 2001 — Номінація премії «Київська пектораль» в категорії «Краща жіноча роль» (Русалонька в одноіменній виставі)
- 2006 — Номінація «Акторський талант» на «Best Ukrainian awards»
- 2006 — Перемога «Телетріумф» у номінації за кращий сериал «Леся+Рома»
- 2007 — Лауреатка премії «Кумир року 2007» від ELLE як «Найкраща акторка року»
- 2007 — Номінація «Людина року»
- 2012 — Лауреатка «Телетріумфу» в номінації «Акторка телевізійного фільму/серіалу (найкраща жіноча роль)», роль Нони в серіалі «Лист очікування», реж. А. Черних
- 2015 — Лауреатка премії «Київська пектораль» в категорії «Краща жіноча роль» (баба Пріся у виставі «Сталкеры» копродукції театру «Золоті ворота» та «Молодого театру»)
- 2015 — Лауреатка Національний конкурс «Благодійна Україна-2015» за виставу «Оскара і рожева пані»[11]
- 2016 — «Заслужена артистка України»
- 2018 — Лауреатка «Жінка року 2018»
- 2018 — Лауреатка «Кіноколо» за краща жіноча роль Баби Прісі у фільмі «Брама»
- 2019 — Лауреатка першої в Україні премії «Women in Arts», категорія «Театр і кіно»[22]
- 2019 — Лауреатка «Золота дзиґа» у номінації «Краща жіноча роль» за виконання ролі Баби Прісі у фільмі «Брама»
- 2019 — Володарка статуетки «Золотий Дюк» на ОМКФ за кращу акторську роботу в національному конкурсі за фільм Антоніо Лукіча «Мої думки тихі»
- 2019 — Лауреатка премії «Кіноколо» («Найкраща акторка») за роль у фільмі «Мої думки тихі».
- 2020 — Премія «Золота дзиґа» найкращій акторці у головній ролі за роль у фільмі «Мої думки тихі»[23]
- 2020 — Лауреатка премії «Київ» їм. Івана Миколайчука за вагомий внесок в розвиток українського кіно.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Указ Президента України № 117/2016 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва». «За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру постановляю: … Присвоїти почесні звання: … „ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ“ … ВІТОВСЬКІЙ Ірині Григорівні — актрисі театрально-видовищного закладу культури „Київський академічний Молодий театр“ …»
- ↑ Український «Оскар» отримав фільм «Мої думки тихі»
- ↑ Ірма Вітовська: «На акторів я завжди дивилася скептично»
- ↑ а б Акторка Ірма Вітовська: «Я як шафа, з якої вивалилися всі таланти» «Урядовий кур'єр»
- ↑ Ірма Вітовська вийшла заміж. TCH
- ↑ а б Високий Замок. Ірма Вітовська: «Умови контракту не дозволяють мені вагітніти!» Архівовано 5 серпня 2017 у Wayback Machine. (Перевірено 5 серпня 2009)
- ↑ Акторка «Молодого театру» станом на грудень 2019 року
- ↑ Ірма Вітовська зізналася, що маленький син перестав її впізнавати
- ↑ Прем'єра неоОПЕРИ-ЖАХУ «HAMLET» відбудеться 4 та 5 лютого в підвалі театру!
- ↑ Ірма Вітовська. Життя у ритмі non stop
- ↑ а б Ірма Вітовська, заслужена артистка України, акторка Молодого театру
- ↑ Ірма Вітовська: Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують
- ↑ Акторка Ірма Вітовська підтримала Олега Сенцова // ТСН, 04.06.2018
- ↑ Інтерв’ю з Ірмою Вітовською. tk.media. Процитовано 28 серпня 2020.
- ↑ «У нас має бути велика „труба“, яка невтомно сурмитиме про будь-яку нашу перемогу» — Ірма Вітовська-Ванца
- ↑ Ірма Вітовська: «Аби діти не страждали»
- ↑ Акторка Ірма Вітовська: Історія, що змінює життя
- ↑ а б Ірма Вітовська: "Я й не думала «йти в театр»
- ↑ Театр «Золоті ворота». «Слава героям»
- ↑ Відбулася прем'єра вистави «Слава героям»
- ↑ «Казка старого мельника»: як знімається український дитячий «блокбастер» Архівовано 2017-08-05 у Wayback Machine. Телекритика
- ↑ HeForShe вручили незалежну премію Women in Arts. Гендер в деталях. 2019-03-16. Архів оригіналу за 2019-04-03. Процитовано 2020-03-28.
- ↑ Український «Оскар» отримав фільм «Мої думки тихі» lviv.ua 04.05.2020
ПосиланняРедагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вітовська-Ванца Ірма Григорівна |
- Ірма Вітовська-Ванца у соціальній мережі «Facebook»
- Інтерв'ю на сайті «Opinion» — https://opinionua.com - «Навіть якщо ми виберемо Ісуса Христа, то все одно в нас буде все погано» (14.04.19)
- Молодий театр — Ірма Вітовська
- Ірма Вітовська: «Випила 200 грамів — і склала всі повноваження зі зйомок у росіян!»
- Ірма Вітовська: Я громадянка
- Ірма Вітовська про політику, війну, «порохоботів», Зеленського, мову та кіно