Вітовська-Ванца Ірма Григорівна

І́рма Григо́рівна Віто́вська-Ва́нца (справжнє ім'я Ірина Григорівна; нар. 30 грудня 1974(19741230), Івано-Франківськ) — українська акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка; працює у Молодому театрі (з 1998). Заслужена артистка України (2016).

Ірма Вітовська
Ім'я при народженні	Ірина Григорівна Вітовська
Народилася	30 грудня 1974(1974-12-30) (46 років) Івано-Франківськ, Українська РСР
Громадянство	Україна
Діяльність	акторка театру, телеакторка, кіноакторка, акторка, телеведуча
Alma mater	Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1998)
Заклад	Київський національний академічний Молодий театр
Роки діяльності	з 1998 — тепер. час
Чоловік	Віталій Ванца
Діти	Орест (2011)
IMDb	ID 2257436
Нагороди та премії
Best Ukrainian Awards (2006) Київська пектораль (2015) Премія Women In Arts (2019)
Ірма Вітовська у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Вітовська — дворазова лауреатка національної премії з кіномистецтва «Золота дзиґа» (найкращій акторці 2018 та 2019 років) та два роки поспіль визнана найкращою акторкою національної премії від кінокритиків «Кіноколо» (найкраща акторка 2018 року — за головну роль у фільмі «Брама» та 2019 року — «Мої думки тихі»). Володарка двох національних премій «Телетріумф». Лауреатка театральної премії «Київська пектораль». Володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі 2019 року за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча. Ірма Вітовська стала першою лауреаткою Премії Women in Arts від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеної ООН та Українським інститутом. 2020 року стала лауреаткою преміі «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва.

Є активною громадською діячкою, відстоює реформи у сфері культури.

Учасниця міжнародних театральних та кінофестивалів, декілька років поспіль входить у список відомих митців та громадських діячів за версіями видань «НВ» та «Фокус».

Життєпис

Ірма Вітовська народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. Коріння батька походить із села Медуха Галицького району Івано-Франківської області. Прадід по материнській лінії – росіянин, а його дружина – латишка.

Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів у Івано-Франківську.

1998 року закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака.

З 1999 по 2016 рік була у шлюбі з Володимиром Кокотуновим, актором Молодого театру. 29 березня 2011 року народила сина Ореста.

8 квітня 2016 року одружилася з Віталієм Ванца з Борислава Львівської області.

«Вважаю, що я щаслива. Здорова, руки-ноги на місці — що ще треба? Щоб бути щасливим, треба жити у гармонії з собою. Навіть коли настає депресія, треба їй віддаватися» — на запитання «Що для вас щастя?».

Кар'єра

З 1998 року працює у Молодому театрі, де грає і по сьогодні.

З 11 жовтня 2015 року є тренеркою в шоу «Маленькі гіганти» на «1+1». На каналі ICTV вела проєкти «Народна зірка», «Шлюбні ігри». Ірма Вітовська брала участь у вокальному шоу «Народна зірка» на каналі «Україна».

Лауреатка національної премії «Благодійна Україна» за проєкт «Оскар і рожева пані» (реж. Р.  Держипільський), де виконала головну роль, а також ініціаторка та креативна продюсерка проєкту, що покликаний на допомогу розвитку системи дитячої паліативної допомоги в Україні. Проєкт отримав благословення Ради Церков України та став володарем Гран-прі «Київська Пектораль» (2016). Проєкт є першим лауреатом премії «Дзеркало сцени» від газети «Дзеркало тижня» (2016).

Ірма Вітовська створила образ Гертруди у проєкті Ростислава Держипільського «HAMLET», що став лауреатом національної театральної премії «Гра» 2018 р.

Резонансною подією є втілення на арені Національного цирку в співпраці з «Диким театром» та продюсерської групи, в яку входить Ірма Вітовська, проєкту «Афродизіак» (реж. Максим Голенко), який за 7 вистав (1 сезон) подивилось понад 14 000 глядачів, що стало рекордом в театральній галузі.

28-го листопада в Таллінні на фестивалі «POFF» (який входить до групи фестивалів категорії А) відбулась світова прем'єра фільму «Брама», де Вітовська виконала головну роль 86-літньої мешканки зони відчуження. За роль баби Прісі у п'єсі «Баба Пріся. На початку та на кінці часів» (автор — Павло Ар'є) стала володаркою як театральної премії «Київська Пектораль» (найкраща акторка) 2016 року, вистава «Сталкери» (реж. Стас Жирков), так і кінопремії «Кіноколо» та «Золота дзиґа» (найкраща акторка) 2018 року, стрічка «Брама» (реж. Володимир Тихий)^{[уточнити]}. Це перший випадок в Україні, коли один й той самий актор втілює той самий образ в різних трактуваннях матеріалу двох різних режисерів та в різних напрямках, як-то кіно і театр, і отримує найвищі нагороди за свої роботи.

Володарка «Золотий Дюк» на ОМКФ в 2019 р. в номінації «Найкраща акторська робота» у роль у фільмі «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч). Фільм також отримав «Кришталевий глобус» на 54-му міжнародному кінофестивалі класу А у Карлових Варах, перемігши у категорії «Приз глядацьких симпатій», та нагороджений «FIPRESCI» на ОМКФ 2019 р.

Володарка кінопремії критиків «Кіноколо» (найкраща акторка 2019) за фільм «Мої думки тихі».

Володарка національної кінопремії «Золота дзиґа—2019» (найкраща жіноча роль) за фільм «Мої думки тихі» (реж. А.Лукіч).

Політичні погляди та громадянська позиція

У 2004 році Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву Революцію та голосувала за Віктора Ющенка.

У 2012 році була учасницею та активісткою «Мовного Майдану».

У 2013—2014 роках — активістка «Революції Гідності».

Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками:

Війна — це не дружба між народами. Не ми взяли Ростов чи Воронеж… У митців має бути свідома громадянська позиція.

Афіші російських артистів на місці розстрілу наших хлопців мене принижують.

Ірма Вітовська — активна учасниця проукраїнських акцій протесту.

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

У 2019 році публічно підтримала Петра Порошенка у другому турі Президентських виборів.

Благочинність

Ірма Вітовська є учасницею соціально-громадських програм «Діти вулиці» з 2007 та «StopБіль» з 2011 року.

2014 року Вітовська почала робити ляльки-мотанки, продавати їх, а виручені гроші передає на допомогу армії. Найдорожча коштувала 2,5 тисячі гривень. За ці кошти була придбана тепла спідня білизна для берегової охорони і пластикові картки з молитвами для п'ятого батальйону.

З Іреною Карпою Ірма Вітовська зібрали на творчому вечорі гроші для взуття батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Як членкиня руху «StopБіль», ініціювала та виконала головну роль в арт-проєкті «Оскар і рожева пані», створеному для збору коштів на потреби невиліковно хворих дітей. Прем'єра вистави відбулася 7 жовтня в Івано-Франківську та 11 жовтня у Києві, отримала кілька театральних нагород та зібрала понад 700 тис. грн на паліативні дитячі відділення, а також на виїзні бригади, які будуть працювати з такими дітьми. На 2019 р. збір «Оскар і рожева пані» перевищив 1 675 000 грн.

Ірма Вітовська віддала на лікування поранених у АТО більшу частину свого гонорару за зйомки у фільмі «Пограбування по-жіночому».

Вистави

Ірма Вітовська брала участь у виставі Національного академічного молодого театру: «Русалонька» (номінація на премію «Київська Пектораль» за найкращу жіночу роль, реж. Є. Курман), «РЕхуВІлійЗОР» (Марія Антонівна), «Трагедія Гамлета, принца Данського» (Акторка), «Хоровод любові» (Гризетка), «Маринований аристократ» (Дружина), «Четверта сестра» (Катя), «Торчалов» (Ліза, реж. С. Мойсеєв), «Різня» (Анет, реж. В. Білозоренко).

У Івано-Франківському національному академічному театрі: «Оскар і рожева пані» (Рожева пані), «HAMLET» (Гертруда, реж. Р. Держипільський).

У Академічному театрі «Золоті ворота» в коппродукції з Молодий театр: «Сталкери» (Баба Пріся, найкраща жіноча роль — «Київська Пектораль» та «Мельпомена Таврії», реж. Стас Жирков).

Брала участь у благочинному проєкті-виставі «Допомогти так легко, або Звідки беруться діти?» (разом з Адою Роговцевою, Марією Єфросініною, Дашою Малаховою, Володимиром Горянським та Наталею Долею).

Креативна продюсерка вистави «Слава героям» Павла Ар'є (режисер — Стас Жирков), спільного проєкту театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Франка.

Фільмографія

Рік	Назва	Режисер	Роль	Примітки
2000	Нескорений	Олесь Янчук	Даруся Гусяк «Нуся», зв'язкова УПА
2004	Залізна сотня	Олесь Янчук	Стефа
2004	Між першою і другою	Володимир Мельниченко	Риточка
2005	Дідусь моєї мрії	Ігор Забара, Сергій Талибов	подруга Олени	телесеріал
2005 — 2006	Леся+Рома	Олександр Богданенко, Олександр Даруга	Леся	телесеріал
2006 — 2007	Янгол-охоронець	Бата Недич, Оксана Тараненко, Ігор Забара	Люба	телесеріал
2006	Жіночі сльози	Галина Курівчак-Сахно	Тетяна Сінєльнікова
2006	Битви сонечок	Анатолій Матешко	епізод
2007	Кольє для снігової баби	Олександр Богданенко, Олександр Даруга	Кіра
2007	Мільйон від Діда Мороза	Олександр Богданенко, Олександр Даруга	Леся
2007	Богдан-Зиновій Хмельницький	Мащенко Микола
2008	Не наїзджай на Діда Мороза	Олександр Богданенко, Олександр Даруга	Леся
2008	Владика Андрей	Олесь Янчук
2008	Донечка моя	Володимир Тихий	Саша
2008	Почати спочатку. Марта	Ігор Копилов	Валя, секретарка Марти
2008	Тато напрокат	Артем Литвиненко	Соня, подруга Ірини
2008	Гарні хлопці	Олег Туранський	Віра Григорівна Тємнікова	телесеріал
2009	Загадай бажання	Іван Войтюк	Софія Аркадіївна, подруга Насті
2009	Мудаки. Арабески	Володимир Тихий, Іван Тимшин, Роман Бондарчук, Віра Яковенко, Анатолій Лавренишин, Мирослав Слабошпицький		кінозбірка
2009	Акула	Анатолій Матешко	Слава Корабльова, подруга Інни	телесеріал
2009	Лабіринти брехні	Віктор Погорєлов	Аля, подруга Ольги
2009	При загадкових обставинах	Максим Мехеда	Анпаконда
2009	Територія краси	Ігор Забара, Оксана Тараненко, Павло Тупик	Вероніка Федорівна	телесеріал
2009	Спокута	Ігор Шкурін	Світлана, подруга Поліни, дієтолог
2012	Лист очікування	Андрій Черних	Нонна Гольцова, господиня салону краси	телесеріал
2013	Жіночий лікар-2	Антон Гойда, Ірина Громозда	Рита Кузьменко	телесеріал
2013	Криве дзеркало душі	Максим Мехеда	Зіна, дружина Риндіна	міні-серіал
2013	Метелики	Віталій Воробйов	перукарка	міні-серіал
2013	Камінний гість	Анатолій Матешко	Леся, подруга Елеонори	телефільм
2013	Нюхач	Артем Литвиненко	Марина, дружина Кононова	телесеріал
2014	Трубач	Анатолій Матешко	мати Віталіка
2014	Пограбування по-жіночому	Ашот Кещян	Світлана Старостіна	телесеріал
2015	Останній москаль	Семен Горов	продавчиня крамниці	телесеріал
2015	Казка старого мельника	Олександр Ітигілов	Параска Казка
2015	Особистий інтерес	Анатолій Григор'єв	Ксюша, продавчиня	телесеріал
2015	Офіцерські дружини	Дмитро Петрунь	Роза	телесеріал
2018	Таємний щоденник Симона Петлюри	Олесь Янчук	Ольга Петлюра, дружина Симона Петлюри
2018	Брама	Володимир Тихий	Баба Пріся
2018	Дві матері		Ніна Борисова	телесеріал
2019	Подорожники	Христина Сиволап	Сусанна	телесеріал
2019	Мої думки тихі	Антоніо Лукіч	мати Вадима

Телебачення

Ведуча на телепроєктах:

• «Шлюбні ігри» — канал ICTV;
• «Народна Зірка» — ТРК «Україна»;
• «Мій малюк зможе» та «Маленькі гіганти» — канал 1+1.

Брала участь у проєкті «Шоумастгоон» на Новому каналі.

Дублювання українською

• Злидні (2005)
• Телепузики — Лала
• Вольт (2008) — кішка Маркіза
• Джонні Д. (2009) — Біллі Фрачете (персонажка Маріон Котіяр)
• Мінлива хмарність, часом фрикадельки (2009)
• Лоракс (2012) — пані Віґґінс, мати Теда
• Мінлива хмарність, часом фрикадельки 2 (2013) — Сем Спаркс

Нагороди

• 2001 — Номінація премії «Київська пектораль» в категорії «Краща жіноча роль» (Русалонька в одноіменній виставі)
• 2006 — Номінація «Акторський талант» на «Best Ukrainian awards»
• 2006 — Перемога «Телетріумф» у номінації за кращий сериал «Леся+Рома»
• 2007 — Лауреатка премії «Кумир року 2007» від ELLE як «Найкраща акторка року»
• 2007 — Номінація «Людина року»
• 2012 — Лауреатка «Телетріумфу» в номінації «Акторка телевізійного фільму/серіалу (найкраща жіноча роль)», роль Нони в серіалі «Лист очікування», реж. А. Черних
• 2015 — Лауреатка премії «Київська пектораль» в категорії «Краща жіноча роль» (баба Пріся у виставі «Сталкеры» копродукції театру «Золоті ворота» та «Молодого театру»)
• 2015 — Лауреатка Національний конкурс «Благодійна Україна-2015» за виставу «Оскара і рожева пані»
• 2016 — «Заслужена артистка України»
• 2018 — Лауреатка «Жінка року 2018»
• 2018 — Лауреатка «Кіноколо» за краща жіноча роль Баби Прісі у фільмі «Брама»
• 2019 — Лауреатка першої в Україні премії «Women in Arts», категорія «Театр і кіно»
• 2019 — Лауреатка «Золота дзиґа» у номінації «Краща жіноча роль» за виконання ролі Баби Прісі у фільмі «Брама»
• 2019 — Володарка статуетки «Золотий Дюк» на ОМКФ за кращу акторську роботу в національному конкурсі за фільм Антоніо Лукіча «Мої думки тихі»
• 2019 — Лауреатка премії «Кіноколо» («Найкраща акторка») за роль у фільмі «Мої думки тихі».
• 2020 — Премія «Золота дзиґа» найкращій акторці у головній ролі за роль у фільмі «Мої думки тихі»
• 2020 — Лауреатка премії «Київ» їм. Івана Миколайчука за вагомий внесок в розвиток українського кіно.

Посилання

• Ірма Вітовська-Ванца у соціальній мережі «Facebook»
• Інтерв'ю на сайті «Opinion» — https://opinionua.com - «Навіть якщо ми виберемо Ісуса Христа, то все одно в нас буде все погано» (14.04.19)
• Молодий театр — Ірма Вітовська
• Ірма Вітовська: «Випила 200 грамів — і склала всі повноваження зі зйомок у росіян!»
• Ірма Вітовська: Я громадянка
• Ірма Вітовська про політику, війну, «порохоботів», Зеленського, мову та кіно