Вікіпедія

Давидович Аркадій Пилипович

письменник, актор, художник, афорист
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Давидович.

Аркадій Давидович (ім'я при народженні Адольф Пилипович Фрейдберг (рос. Адольф Филиппович Фрейдберг); 12 червня 1930, Воронеж — 25 лютого 2021, там же) — російський письменник, актор, художник, афорист, автор 100 000 опублікованих афоризмів, колекціонер та збирач картин художниці Валентини Золотих, яку він вважав своєю музою.

Адольф Пилипович Фрейдберг
рос. Арка́дий Давидо́вич
Аркадій Давидович на фоні картини Валентини Золотих
Псевдонім Аркадій Давидович
Народився 12 червня 1930(1930-06-12)
Воронеж, СРСР
Помер 25 лютого 2021(2021-02-25) (90 років) або 2021[1]
Воронеж, Росія
Поховання Воронеж
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, актор, унаочнювач
Сфера роботи літературна діяльністьd[1], афоризм[1], акторське мистецтво[1] і образотворче мистецтво[1]
Alma mater Воронезький державний аграрний університетd
Мова творів російська
CMNS: Давидович Аркадій Пилипович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія ред.

Аркадій Давидович народився в родині лікарів: батько — Пилип Абрамович — венеролог, мати — Раїса Соломонівна — дитячий лікар. Родина Давидовича з'явилась у Воронежі в 1916 році разом із першим університетом, студентами якого були його батьки.

З 1938 по 1941 рік навчався в 17-й школі Воронежа, нині це «математична» гімназія імені М. Г. Басова. Під час війни сім'я була евакуйована до Ташкенту. Після мобілізації Раїси Соломонівни в 1944 році, син разом з матір'ю перебував при військовому госпіталі. У 1946 році сім'я повернулася до Воронежа.

У 1948 році вступив і в 1953 році закінчив Воронезький сільськогосподарський інститут. Згодом працював механіком у радгоспі в Рязанській області та завучем у школі механізаторів.

У 1954 році повернувся до Воронежа, де в 1976 році разом з художницею Валентиною Золотих заснував унікальний музей афористики.

У 2010 році в збірнику «Кінець світу закінчиться добре» був «визнаний невизнаним генієм», а до літа 2012 року коло людей, які визнають Аркадія за генія афористики, розширився до фан-клубу. 15 жовтня 2012 року клуб Давидовича, при інтелектуальній і матеріальній підтримці та під егідою Фонду Хованського, почав-таки новий освітньо-просвітницький проект «Афоризм як слово з Великої літери». Суть проекту полягає у навчанні за допомогою авторських афоризмів. 21 березня 2013 року проект отримав свій розвиток на базі Воронезької філії Московського гуманітарно-економічного інституту.

У 2020 році Давидович написав більше 10 000 афоризмів, а останні місяці було присвячено підготовці до публікації двох збірок Агонія та Реквієм 2020. 7 лютого 2021 року письменника було госпіталізовано з діагнозом COVID-19. Вірусне захворювання протікало практично без симптомів, без температури та ураження легень, а тести від 9 та 19 лютого дали негативні результати. Давидович помер 25 лютого 2021 року у віці 90 років в одній з воронезьких лікарень. Причиною смерті стало онкологічне захворювання, діагностоване в письменника ще у 2016 році. Перше видання книги Реквієм 2020 було надруковано в день смерті, а її презентація відбулася 27 лютого в присутності покійного автора. Давидовича було поховано 27 лютого 2021 року в одній могилі з батьком на Єврейському кладовищі в Ленінському районі Воронежа.

Музей афористики ред.

 
Вхід у музей афористики

Зараз музей Давидовича є унікальним і єдиним з відомих музеїв коротко вираженої думки. Оформленням музею займалася художниця Валентина Золотих. Її картини і афоризми Давидовича, написані її рукою, представляють експозиційний фонд музею.

Музей розташований у старій частині Воронежа, у будинку № 73 по вулиці Сакко та Ванцетті, по сусідству з резиденцією воронезького митрополита Сергія. Будівлю збудовано в 1953 році німецькими військовополоненими.

У 2020 році почалася розробка проєкту зі створення віртуального музею афористики.

Літературна та сценічна діяльність ред.

У радянські роки Давидович друкувався в журналі «Крокодил» під псевдонімами «Юлій Цезар», «Ернест Хемінгуей», «Оноре де Бальзак», «А..Давид, французький письменник» у розділі «Гумор різних широт»[2]. Його роботи включені до багатьох збірників афоризмів. На власні кошти письменника були випущені більше двох десятків номерів самвидавних авторських збірок «Закони буття, включаючи й небуття». Давидович є одним з авторів журналу «Здравый смысл», що випускається під егідою РГТ — Російського гуманістичного товариства.

Давидович є абсолютним лідером за кількістю афоризмів, опублікованих у збірниках «Антологія мудрості»[3], «Антологія думки в афоризмах»[4], «Мудрість Росії. Від Володимира Мономаха до наших днів»[5], «Нова книга афоризмів»[6], «Велика книга афоризмів»[7] далеко випереджаючи в рейтингах по цитованості таких авторів, як Єжи Лец, Фрідріх Ніцше, Лев Толстой, Артур Шопенгауер та інших великих мислителів[8]:

Декалінгви Давидовича ред.

29 травня 2015 року у воронезькому обласному Будинку журналістів відбулася презентація першої збірки афоризмів «JE SUIS DAVIDOWITZ» з циклу «Декалінгви Давидовича», що включив у себе переклади афоризмів з російської на 10 мов світу, що входять до складу чотирьох мовних сімей (індоєвропейська, афразійська, фіно-угорська, сино-кавказька), серед яких фарсі, гінді, іврит, грецька, англійська, італійська, іспанська, грузинська, польська, угорська та інші.

Ідея з десятьма мовами є посиланням до 10 струн на псалтерії царя Давида. Іншим джерелом ідеї збірки є знаменитий Розетський камінь, завдяки виявленню якого, був відновлений сенс єгипетського ієрогліфічного письма. У порівнянні афоризмів на 10 мовах з чотирьох мовних сімей і різних груп стояло завдання виявити деякі універсальні, антропологічні моделі мислення.[9]

У жовтні 2015 року збірник був представлений на міжнародному книжковому ярмарку у Франкфурті-на-Майні — «Frankfurter Buchmesse».[10] У грудні 2015 року відбулася презентація проекту з продовження циклу — макету збірника афоризмів «Культурний календар Давидовича» на мовах країн Співдружності, в роботі над яким взяли участь педагоги провідних столичних університетів СНД[11]. У жовтні 2016 вийшов у світ ще один збірник «Давидовичъ — любомудръ словѣнский» на всіх слов'янських мовах, серед яких білоруська, українська, польська, словацька, кашубська, лужицькі, чеська, словенська, болгарська, македонська і сербська мови[12]. Збірник афоризмів, переведених на всі слов'янські мови, присвячений 150-річчю збірки «Слов'янський вісник», який був заснований О. А. Хованським в 1866 році напередодні першого Московського слов'янського з'їзду (1867).

Фільмографія ред.

4 та 5 липня 2015 року відбувся прем'єрний показ фільму «Гомункул» у мистецькій галереї «Х. Л. А. М.» (реж. Р. Дмитрієв і К. Савельєв, худ. В. Золотих), в якому Давидович зіграв одразу ролі Фауста, Мефістофеля і гомункула[13]. Цей фільм став дебютом повнометражної акторської кар'єри афориста. Одну з головних ролей у фільмі зіграв відомий рок-музикант Костянтин Ступін.

Громадська та політична діяльність ред.

Активна громадянська позиція Давидовича почала проявлятися в написанні і публікації гостросатиричних оглядів поточної політики ще в радянські роки. У останні десятиліття об'єктом творчої уваги афориста були сучасні політичні діячі, як російські, так і іноземні.

У 2015 році, у Рік Літератури в Росії, а також у зв'язку з визначенням Куляба (Таджикистан) і Воронежа (Росія) культурними столицями СНД, Давидович, у присутності представників Євросоюзу, був обраний Цивільним головою Культурної столиці Співдружності. Телеканал «Мир» присвятив Давидовичу, як одному з найяскравіших сучасних жителів Воронежа, документальний фільм у циклі «Культурні столиці Співдружності»[14].

Бібліографія ред.

I. Інформація Генерального алфавітного каталогу книг російською мовою (1725—1998) / РНБ ред.

  1. Котенко, Владимир Михайлович и Давидович, А.; Смелый попугай. Сатир. и юмористические рассказы [Илл.: Л. А. Летов. Воронеж, Центр.-Чернозем. rн. изд., 1968] . — 72 с. — 15000 экз.[15]
  2. Котенко, Владимир Михайлович и Давидович, Аркадий Филиппович; Аттракцион. Юмористические рассказы / — Воронеж, Центр.-Черноземное кн. изд-во, 1976. — 81 с. — 15000 экз[16]
  3. Ну и ню!: Рассказы / В. Котенко, А. Давидович: Рис. Г. Ирша. — М.: «Правда», 1976. — Б-ка «Крокодила». — 47 с. — 75000 экз.[17]
  4. Незаменимая Дуся: Юморески, сатир. миниатюры / А. Давидович, [Худож. И. Анчуков]. — Воронеж: Центр.-Чернозем. кн. изд-во, 1985. — 56 с. — 15000 экз.[18]
  5. Такие дела. Сатира, юмор, афоризмы / Аркадий Давидович. — Воронеж, Центр.-Черноземное кн. изд-во, 1991. — 110 с. — 2000 экз. — ISBN 5-7458-0264-8.[19]

II. Інформація електронного каталогу РНБ ред.

Конец света закончится хорошо : афоризмы с увлекательными рисунками Виктора Коваля / Аркадий Давидович. — Изд. 2-е, доп. — Москва: Эксмо, 2010. — 253 с. — (Юмористика. Шут с тобой / сост.: Ю. Кушак). 3000 экз. — ISBN 978-5-699-41806-0.

III. Інформація видавництв ред.

  • Азбука жизни Аркадия Давидовича. — Воронеж, Центрально-Черноземное книжное издательство, 2011—136 с. — ISBN 978-5-7458-1198-2.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Столповская Н.C. Об Аркадии Давидовиче — бренде и человеке // 95 лет спустя. Сборник очерков. — Воронеж: Издательский дом «Коммуна». 2012., — 264 с., ил. ISBN 978-5-93737-062-4
  3. ↑ Шойхер В. Ю. Антология мудрости — М.: Вече, 2005. — 848с. 5000 экз. ISBN 978-5-9533-2484-7
  4. ↑ Шойхер В. Ю. Антология мысли в афоризмах — М.: Вече, 2008. 5000 экз. ISBN 978-5-9533-2621-6
  5. ↑ Шойхер В. Ю. Мудрость России. От Владимира Мономаха до наших дней. — М. : Вече, 2011. — 638 с. 5000 экз. ISBN 978-5-9533-5269-7
  6. ↑ Душенко К. В. Новая книга афоризмов — М. : Эксмо, 2009.— 1120 с. 5000 экз. ISBN 978-5-699-35428-3
  7. ↑ Душенко К. В. Большая книга афоризмов (Самая современная антология афоризмов на русском языке). Изд. 11-е, исправленное. — М. ЭКСМО-Пресс, 2011.- 1056 с. 5000 экз.
  8. ↑ Полевой Ю. Л. Воронежцы: известные люди в истории края. — Воронеж: Кварта, 2011. — 288 с.:ил. ISBN 978-5-89609-189-9
  9. ↑ В Воронеже состоялась презентация проекта сборника из цикла «Декалингвы Давидовича» //: Издательский дом «Коммуна». — Воронеж, 01.06.2015 [Архівовано 2015-10-03 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Кривенков Д. Воронежское представительство — на Всемирной книжной ярмарке во Франкфурте // Газета «Коммуна». — Воронеж, 19.10.2015. Архів оригіналу за 22.10.2015. Процитовано 03.01.2019.
  11. ↑ Кривенков Д. Общечеловеческий язык стран Содружества // Газета «Коммуна». — Воронеж, 26.12.2015. Архів оригіналу за 15.03.2016. Процитовано 03.01.2019.
  12. ↑ Кривенков Д. Декалингвы Давидовича захоплюють читає світ // Газета «Комуна». — Воронеж, 24.10.2016. Архів оригіналу за 26.10.2016. Процитовано 03.01.2019.
  13. ↑ Горячев П. Покази воронезького артхаусу «Гомункул» стартує 4 липня // РІА-ВРН. — 03.07.2015. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  14. ↑ ТБ «МИР» Культурні столиці Співдружності: Воронеж. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 січня 2019.
  15. ↑ РНБ | Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998) \ (45#pict). Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  16. ↑ РНБ | Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998) \ (42). Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  17. ↑ РНБ | Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998) \ (44#pict). Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  18. ↑ РНБ | Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998) \ (43#pict). Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.
  19. ↑ РНБ | Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998) \ (46#pict). Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 січня 2019.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Давидович Аркадій Пилипович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давидович_Аркадій_Пилипович&oldid=38041984