Гута (Шосткинський район)

село в Березівській сільській громаді Шосткинського району Сумської області, Україна
(Перенаправлено з Гута (хутір))

Гу́та — село в Україні, у Березівській сільській громаді Шосткинського району Сумської області.

село Гута
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Громада Березівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA59100010030083282
Основні дані
Населення 53
Поштовий індекс 41450
Телефонний код +380 5444
Географічні дані
Географічні координати 51°44′36″ пн. ш. 33°37′32″ сх. д. / 51.74333° пн. ш. 33.62556° сх. д. / 51.74333; 33.62556Координати: 51°44′36″ пн. ш. 33°37′32″ сх. д. / 51.74333° пн. ш. 33.62556° сх. д. / 51.74333; 33.62556
Середня висота
над рівнем моря
166 м
Місцева влада
Адреса ради 41437, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Береза, вул. Центральна, буд. 1
Карта
Гута. Карта розташування: Україна
Гута
Гута
Гута. Карта розташування: Сумська область
Гута
Гута
Мапа
Мапа

CMNS: Гута у Вікісховищі

У минулому село називалося «Гутка (Миклашевського)».[1][2][3]

Географія

ред.

Село Гута розташоване за 2 км від правого берегу річки Есмань. На відстані 4 км розташоване село Землянка. Село оточене великим лісовим масивом (дуб, сосна).

По селу тече струмок, що пересихає із загатою.

Населения

ред.

Населення на кінець 2001 року становило 53 особи.[4]

Назва

ред.

Назва походить від слова „гута“ – „скляний завод“.[1] У минулому село називалося «Гутка (Миклашевського)».[1][2]

Історія

ред.

Засновано на території Ніжинського полку Гетьманщини.[1]

Один скляний завод (гута), заснований наприкінці XVII ст., знаходився у слободі Новосілки Глухівської сотні. На сторінках праці «Гути на Чернігівщині» В. Модзалевський пише:[5]

  Сл. Новосілки, Глухівського п. «Слободка Новоселки, с мелницею з двома жерновами на ріки Ясмани, при томі) же и стекляной завод, на реки Уску одни жернова и ступи, его-ж пожитками построенние», затверджена була за генеральним осавулом Михайлом Миклашевським гетьманським універсалом 1688 й 1689 pp. й царською грамотою 1689 р. Напевне – тотожна з хут. Гуткою Миклашевського, Глухівського повіту, біля допливу р. Есмани (1859 p.)  

В. Модзалевський, Гути на Чернігівщині, с. 81

В «Малороссийском Родословнике» В. Модзалевський перший універсал гетьмана датує 1687 р.[6] Якщо взяти сам «Універсал Івана Мазепи колишньому військовому осавулові Михайлові Миклашевському на село Зазірки, слобідку Новосілки, гуту і млин від 7 серпня 1687 р.», то в ньому, крім вище згаданих поселень, було згадано ще й с. Кочерги:[7]

  Село Кочерги з млынамы, тож працею и укладом своимъ з греблею на рецѣ Есманы фондованими. На той же рецѣ ниже села Кочергъ купленных каменей два и ступи, греблю в селѣ в Орелѣ, на рецѣ в Орелѣ з двома каменями, а третими ступами нимъ же купленную, и ихъ працею и коштомъ натравучуся. А на той же речцѣ в Олеллѣ више прозиваемого урочища Будища новофундований млинъ о двох колах з менемъ и ступами будучий, а при томъ гуту и слободку, нарицаемую Новосюлки з двома каменями млива на речцѣ Ясманѣ лежачими.  

— Універсал Івана Мазепи від 7 серпня 1687 р.

В О. Лазаревського про слобідку Новосіли Глухівської сотні жодних відомостей немає, але під час опису маєтностей М. Миклашевського зазначає: «в 1687 г. Мазепа дал ему с. Кочерги»,[8] яке вище згадувалося в універсалі. Також вказує, що «Глуховские имения заключали в себе села: Воргол, Зазирки, Волокитин, Кочерги и Палеевку, слободы и хутора Дорошовку, Колошиновку, Кубаров и др.».[9]

Таким чином, можна сміливо припустити, що гута була заснована близько 1687 р. поблизу слободи Новосілки Глухівської сотні, яка досить швидко зникла з мапи Ніжинського полку. В «Описі Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781)», як і в «Описании Старой Малороссии», про слободу Новосілки відомостей немає, тому припущення В. Модзалевського щодо тотожності її з хут. Гуткою Миклашевського, Глухівського повіту, біля допливу р. Есмани (1859 p.), можна підтримати.[1]

З 1917 — у складі УНР, з квітня 1918 — у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 тут панує стабільний окупаційний режим комуністів, якому чинили опір місцеві мешканці.

1-3 березня біля Гути відбувся бій партизанів С.А. Ковпака та німецьких військових, німці зазнали втрат та вже 8 березня1942 німці з бійцями Української роти вчинили спалення хутора Гути, де згоріло 79 дворів, було розстріляно 160 мешканців.

1946 комуністи вдалися до нового Голодомору, обкрадаючи селян. 1991 року село було визволене з під окупації СРСР та увійшло до складу Держави Україна.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Березівської сільської громади[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Глухівського району, село увійшло до складу новоутвореного Шосткинського району[11].

Відомі особистості

ред.

Гутянко Микола Наумович

Гутянко Георгій Наумович

Кобець Степан Іванович

Кобець Йосип Федірович

Халупенко Петро Федірович

Халупенко Параска Яківна

Посилання

ред.


  1. а б в г д Крапивний, Роман (2014). Гутний промисел на теренах Ніжинського полку в середині XVII – XVIII ст. Ніжинська старовина (укр.). 18 (21): 134. ISSN 2078-063X. Процитовано 9 лютого 2024.
  2. а б Штиглиц, Николай Бернгардович (1866). Черниговская губерния. III. Уезд Глуховский. Стан 2.. Список населенных мест Черниговской губернии по сведениям 1859 года (рос.). Санктпетербург: Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. с. 35. 707|Гутка (Миклашевского), хут. вл.|при протоке р. Есмани. Процитовано 9 лютого 2024.
  3. село Гута при протоке р. Есмани. Глуховский уезд, Черниговская губерния. ID 78288. НашиПредки (рос.). Процитовано 9 лютого 2024.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - 059_ГЛУХІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік. с. ГУТА. db.ukrcensus.gov.ua – Банк даних Державноі служби статистики України (укр.). Державна служба статистики України. 2001. Архів оригіналу за 9 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
  5. Модзалевський, Вадим Львович (1926). Гути на Чернігівщині (рос.). Київ: Українська академія наук. с. 81. Процитовано 9 лютого 2024.
  6. Модзалевский, Вадим Львович (1912). Малороссийский родословник (рос.). Т. Третий: Л-О. Киев: Типо-Литография „С. В. Кульженко“. с. 477. Процитовано 9 лютого 2024.
  7. № 6, 1687, серпня 7. Гадяч. - Універсал Івана Мазепи колишньому військовому осавулові Михайлові Миклашевському на село Зазірки, слобідку Новосілки, гуту і млини. Універсали Івана Мазепи 1687–1709 (PDF) (укр.). Київ, Львів: Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Наукове товариство ім. Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ. 2002. с. 71—72. ISBN 966-7155-61-7. Архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
  8. Лазаревскій, Александръ Матвѣевичъ (1888). Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления (рос.). Т. Том первый: Полк Стародубский. Киев: Типография К. Н. Милевского. с. 29. Процитовано 9 лютого 2024.
  9. Лазаревскій, Александръ Матвѣевичъ (1888). Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления (рос.). Т. Том первый: Полк Стародубский. Киев: Типография К. Н. Милевского. с. 33. Процитовано 9 лютого 2024.
  10. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
  11. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»