Гута (Шосткинський район)
Гу́та — село в Україні, у Березівській сільській громаді Шосткинського району Сумської області.
| село Гута | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Шосткинський район |
| Тер. громада | Березівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA59100010030083282 |
| Основні дані | |
| Населення | 53 |
| Поштовий індекс | 41450 |
| Телефонний код | +380 5444 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°44′36″ пн. ш. 33°37′32″ сх. д. / 51.74333° пн. ш. 33.62556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
166 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41437, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Береза, вул. Центральна, буд. 1 |
| Карта | |
  Гута | |
 Гута | |
| Мапа | |
| |
|
| |
У минулому село називалося «Гутка (Миклашевського)».[1][2][3]
Географія
ред.Село Гута розташоване за 2 км від правого берегу річки Есмань. На відстані 4 км розташоване село Землянка. Село оточене великим лісовим масивом (дуб, сосна).
По селу тече струмок, що пересихає із загатою.
Населения
ред.Населення на кінець 2001 року становило 53 особи.[4]
Назва
ред.Назва походить від слова „гута“ – „скляний завод“.[1] У минулому село називалося «Гутка (Миклашевського)».[1][2]
Історія
ред.Засновано на території Ніжинського полку Гетьманщини.[1]
Один скляний завод (гута), заснований наприкінці XVII ст., знаходився у слободі Новосілки Глухівської сотні. На сторінках праці «Гути на Чернігівщині» В. Модзалевський пише:[5]
|
Сл. Новосілки, Глухівського п. «Слободка Новоселки, с мелницею з двома жерновами на ріки Ясмани, при томі) же и стекляной завод, на реки Уску одни жернова и ступи, его-ж пожитками построенние», затверджена була за генеральним осавулом Михайлом Миклашевським гетьманським універсалом 1688 й 1689 pp. й царською грамотою 1689 р. Напевне – тотожна з хут. Гуткою Миклашевського, Глухівського повіту, біля допливу р. Есмани (1859 p.) | 
|
— В. Модзалевський, Гути на Чернігівщині, с. 81 | ||
В «Малороссийском Родословнике» В. Модзалевський перший універсал гетьмана датує 1687 р.[6] Якщо взяти сам «Універсал Івана Мазепи колишньому військовому осавулові Михайлові Миклашевському на село Зазірки, слобідку Новосілки, гуту і млин від 7 серпня 1687 р.», то в ньому, крім вище згаданих поселень, було згадано ще й с. Кочерги:[7]
|
|
Село Кочерги з млынамы, тож працею и укладом своимъ з греблею на рецѣ Есманы фондованими. На той же рецѣ ниже села Кочергъ купленных каменей два и ступи, греблю в селѣ в Орелѣ, на рецѣ в Орелѣ з двома каменями, а третими ступами нимъ же купленную, и ихъ працею и коштомъ натравучуся. А на той же речцѣ в Олеллѣ више прозиваемого урочища Будища новофундований млинъ о двох колах з менемъ и ступами будучий, а при томъ гуту и слободку, нарицаемую Новосюлки з двома каменями млива на речцѣ Ясманѣ лежачими. |
|
— Універсал Івана Мазепи від 7 серпня 1687 р. | ||
В О. Лазаревського про слобідку Новосіли Глухівської сотні жодних відомостей немає, але під час опису маєтностей М. Миклашевського зазначає: «в 1687 г. Мазепа дал ему с. Кочерги»,[8] яке вище згадувалося в універсалі. Також вказує, що «Глуховские имения заключали в себе села: Воргол, Зазирки, Волокитин, Кочерги и Палеевку, слободы и хутора Дорошовку, Колошиновку, Кубаров и др.».[9]
Таким чином, можна сміливо припустити, що гута була заснована близько 1687 р. поблизу слободи Новосілки Глухівської сотні, яка досить швидко зникла з мапи Ніжинського полку. В «Описі Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781)», як і в «Описании Старой Малороссии», про слободу Новосілки відомостей немає, тому припущення В. Модзалевського щодо тотожності її з хут. Гуткою Миклашевського, Глухівського повіту, біля допливу р. Есмани (1859 p.), можна підтримати.[1]
З 1917 — у складі УНР, з квітня 1918 — у складі Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 тут панує стабільний окупаційний режим комуністів, якому чинили опір місцеві мешканці.
1-3 березня біля Гути відбувся бій партизанів С.А. Ковпака та німецьких військових, німці зазнали втрат та вже 8 березня1942 німці з бійцями Української роти вчинили спалення хутора Гути, де згоріло 79 дворів, було розстріляно 160 мешканців.
1946 комуністи вдалися до нового Голодомору, обкрадаючи селян. 1991 року село було визволене з під окупації СРСР та увійшло до складу Держави Україна.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Березівської сільської громади[10].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Глухівського району, село увійшло до складу новоутвореного Шосткинського району[11].
Відомі особистості
ред.Посилання
ред.- Погода в селі Гута [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Сумську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в г д Крапивний, Роман (2014). Гутний промисел на теренах Ніжинського полку в середині XVII – XVIII ст. Ніжинська старовина (укр.). 18 (21): 134. ISSN 2078-063X. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ а б Штиглиц, Николай Бернгардович (1866). Черниговская губерния. III. Уезд Глуховский. Стан 2.. Список населенных мест Черниговской губернии по сведениям 1859 года (рос.). Санктпетербург: Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел. с. 35. 707|Гутка (Миклашевского), хут. вл.|при протоке р. Есмани. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ село Гута при протоке р. Есмани. Глуховский уезд, Черниговская губерния. ID 78288. НашиПредки (рос.). Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - 059_ГЛУХІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік. с. ГУТА. db.ukrcensus.gov.ua – Банк даних Державноі служби статистики України (укр.). Державна служба статистики України. 2001. Архів оригіналу за 9 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Модзалевський, Вадим Львович (1926). Гути на Чернігівщині (рос.). Київ: Українська академія наук. с. 81. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Модзалевский, Вадим Львович (1912). Малороссийский родословник (рос.). Т. Третий: Л-О. Киев: Типо-Литография „С. В. Кульженко“. с. 477. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ № 6, 1687, серпня 7. Гадяч. - Універсал Івана Мазепи колишньому військовому осавулові Михайлові Миклашевському на село Зазірки, слобідку Новосілки, гуту і млини. Універсали Івана Мазепи 1687–1709 (PDF) (укр.). Київ, Львів: Інституті української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Наукове товариство ім. Шевченка; Центральний державний історичний архів України, м. Київ. 2002. с. 71—72. ISBN 966-7155-61-7. Архів оригіналу (PDF) за 8 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Лазаревскій, Александръ Матвѣевичъ (1888). Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления (рос.). Т. Том первый: Полк Стародубский. Киев: Типография К. Н. Милевского. с. 29. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Лазаревскій, Александръ Матвѣевичъ (1888). Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления (рос.). Т. Том первый: Полк Стародубский. Киев: Типография К. Н. Милевского. с. 33. Процитовано 9 лютого 2024.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»