Відкрити головне меню

Іван Іванович Гурин
Народився 24 квітня (7 травня) 1905(1905-05-07)
с.Бзів, тепер Баришівського району Київської області
Помер 20 жовтня 1995(1995-10-20) (90 років)
Миргород Миргород
Полтавська область
Національність українець
Діяльність лексикограф
Alma mater Київський педагогічний інститут
Сфера інтересів мовознавство, лексикографія, етнографія, фольклористика
Відомий завдяки: - фольклорним розвідкам
- словникам рим
У шлюбі з Віра Олійник
Діти син Олесь

Гурин Іван Іванович (нар.24 квітня (7 травня) 1905(19050507), с. Бзів, тепер Баришівського району Київської області — пом.20 жовтня 1995, м. Миргород Полтавської області) — український фольклорист, лексикограф, етнограф, мовознавець, педагог, громадський діяч.

БіографіяРедагувати

Після закінчення Ржищівського педагогічного технікуму отримав направлення на роботу в Жванець нинішнього Кам’янець-Подільського району.

1926—1929 роках працював учителем суспільствознавства та географії у Жванецькій семирічці.

У Жванці одружився з учителькою біології й хімії Вірою Олійник.

1931 року заочно закінчив Кам’янець-Подільський інститут соціального виховання.

1938 — закінчив Київський педагогічний інститут.

У 19261966 працював учителем української мови та літератури на теренах семи областей України.[1]

Наукова діяльністьРедагувати

Фольклор, етнографіяРедагувати

Зібрав великий фольклорний, етнографічний і діалектологічний матеріал — понад три тисячі пісень, окрім цього, записані тисячі загадок, казок, бувальщин, анекдотів, голосінь, замовлянь, рецептів народної медицини, три тисячі прислів'їв та приказок,[2] — що увійшли, зокрема, до академічних збірників «Чумацькі пісні» (1976), «Весільні пісні» (1982), «Дитячий фольклор» (1984) та виданий окремими збірниками:

  • «Українські народні загадки» (1963),
  • «Образне слово» (народні порівняння; 1966, 1974),
  • «Хитру сороку спіймати морока (скоромовки)» (1967).

СловникиРедагувати

Уклав (опубліковані):

Неопубліковані:

  • Зібраний численний матеріал до словників:

Словник епітетів; Словник прислів’їв; Весільний словник; Словник народного віршування та римування; Словничок дитячої лексики, Словник етнографічний (побуту), Словник етнографічних діалективізмів, Словник реалій українського фольклору, Словник епітетів Т.Шевченка.[2]

Більшість рукописів зберігаються у ЦДАМЛМ України, словник рим Т. Шевченка — в Інституті літератури HAH України.

Громадянська позиціяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • О. О. Тараненко. Гурин Іван Іванович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Ротач П. [та ін.]. Пам'яті колеги. «Літературна Україна», 1995, 16 листопада;
  • Кушнір Б. M. Фольклорист і лексикограф І. І. Гурин. // Освіта, наука і культура на Поділлі, т. 1. Кам'янець-Подільський, 1998.

ПриміткиРедагувати