Відкрити головне меню

Андрій Андрійович Бурячок
Народився 24 серпня 1925(1925-08-24)
с. Ошів Грубешівського повіту, нині Польща Польща
Помер 14 вересня 2008(2008-09-14) (83 роки)
Київ
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater Львівський університет
Сфера інтересів мовознавство, лексикографія
Заклад Інститут мовознавства НАНУ
Посада провідний науковий співробітник
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Нагороди
Державна премія СРСР

Бурячок Андрій Андрійович (*24 серпня 1925, с. Ошів Грубешівського повіту, нині Польща) — † 14 вересня 2008, Київ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1984).

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив Львівський університет, працює в Інституті української мови НАНУ.

Працював 19541957 у Київському педагогічному інституті; з 1957 — в Інституті мовознавства HAH України; з 1991 — провідний науковий співробітник Інституту української мови HAH України.

Водночас (з 1993) — професор Духовної академії УПЦ Київського патріархату.

Делегат установчої конференції ДПУ (вересень 1990, м. Теребовля).

Наукова діяльністьРедагувати

АвторРедагувати

праці з лексикології, лексикографії, діалектології:

  • «Назви спорідненості і свояцтва в українській мові» (1961),
  • «Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов'янських мов» (1983).

Редактор, співавтор, упорядникРедагувати

  • «Словника української мови» в 11 томах (т. 1, 1970; т. 4, 1973; т. 10, 1979; Державна премія СРСР, 1983) — один з редакторів
  • «Словника українських рим» (1979) — співавтор (з І. Гуриним).
  • «Довідника з українського правопису» (3-є вид. — 1984) — один з упорядників.
  • «Російсько-українського словника для військовиків» (1995) — співавтор і один з редакторів.
  • «Словника синонімів української мови» (т. 1-2, 1999—2000) — співавтор і один з редакторів.

Керівник робочої групиРедагувати

  • Керівник робочої групи підготовки 3-го (1990) і 4-го (1993) видань «Українського правопису» та ін.

Укладач словниківРедагувати

  • «Орфографічний словник української мови» (1996, 2002),
  • «Українсько-російський словник» (2000),
  • «Орфографічний словник учня» (2001),
  • «Російсько-український транслітерований словник власних імен і найпоширеніших прізвищ» (2001) та ін.

ЛітератураРедагувати