Хунедоара (місто)
Хунедоа́ра[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12], або Гунедоара[13][14][15][16][17][18][19] (рум. Hunedoara, угор. Vajdahunyad, нім. Eisenmarkt, рум. Târgu Fierului) — місто в Румунії, в повіті Хунедоара, в долині річки Чорна (притока річки Муреш).
| Хунедоара рум. Hunedoara | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 45°46′11″ пн. ш. 22°55′13″ сх. д. / 45.76972° пн. ш. 22.92028° сх. д. | ||||
| Країна | Румунія | |||
| Регіон | Хунедоара | |||
| Адмінцентр | Гунедоара[d] | |||
| Столиця для | Vajdahunyad urban electoral districtd і Vajdahunyad electoral districtd | |||
| Засновано | 1265 | |||
| Площа | 97 км² | |||
| Населення | 79 235 | |||
| Висота НРМ | 278 ± 1 м | |||
| Міста-побратими | Аржантей (1974)[1], Деріндже, Сомбатгей, Зениця | |||
| Часовий пояс | UTC+2 і UTC+3 | |||
| GeoNames | 8334953 | |||
| OSM | ↑2248737 ·R (Гунедоара) | |||
| Поштові індекси | 331006–331167[2] | |||
| Міська влада | ||||
| mayor of Hunedoarad | Ovidiu Hada | |||
| Вебсайт | primariahd.ro | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
  Хунедоара Хунедоара (Румунія) | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Хунедоара у Вікісховищі | ||||
.jpg)
Географія
ред.Хунедоара розташоване у південно-західній Трансільванії поблизу гір Пояна-Руске.
Історія
ред.Після приходу римлян у 106 році тут почалося виробництво заліза у селі Рустіка. Перша згадка про місто з назвою Гунґнод сягає 1265 року.
1514 року спалахнуло селянське повстання під проводом Дєрдь Дожа. З цього приводу багато селян з маєтку Хунедоара були ув'язнені фортеці у вигляді покарання.
Протягом XX століття населення Хунедоара зросло до 86 000 жителів за рахунок швидкої індустріалізації. У місті був найбільший металургійний завод у Румунії (поки Галац не зайняв лідерство), але після падіння залізної завіси діяльність поступово зменшилася через втрату ринку. Це завдало удар по загальному процвітанню міста.
Пам'ятки
ред.
Архітектурна пам'ятка 13 століття — замок Гуньяді, у якому є історичний музей.
Населення
ред.| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1850 | 1937 | — |
| 1912 | 4520 | +133.4% |
| 1930 | 4600 | +1.8% |
| 1948 | 7018 | +52.6% |
| 1956 | 36 498 | +420.1% |
| 1966 | 68 207 | +86.9% |
| 1977 | 79 719 | +16.9% |
| 1992 | 81 337 | +2.0% |
| 2002 | 71 380 | −12.2% |
| 2011 | 60 525 | −15.2% |
| 2021 | 50 457 | −16.6% |
| Джерело: Census data | ||
Населення 79,2 тис. мешканців на 2002 рік.
Етнічний склад міста був таким:
- Румуни: 92,13%
- Угорці: 5,19%
- Роми: 1,74%
- Інші (переважно трансільванські сакси): 0,85%
Економіка
ред.Центр чорної металургії. Комбінат ArcelorMittal Hunedoara (3 млн. т сталі на рік) використовує місцевий залізняк (родовища в горах Пояна-Руске) і кам'яне коксівне вугілля Петрошенського басейну. Підприємства коксової, хімічної, харчової промисловості, виробництво будматеріалів.
Відомі люди
ред.- Янош Гуньяді — угорський військовий і політичний діяч, воєвода Трансильванії, генерал і регент угорського королівства.
- Матвій Корвін — король Угорщини і Хорватії.
- Мірча Реднік — румунський футболіст.
- Георге Крайовяну — румунський футболіст.
- Богдан Лобонц — румунський футболіст.
Міста-побратими
ред.Світлини
ред.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ http://www.argenteuil.fr/106-hunedoara-roumanie.htm
- ↑ https://coduripostaleok.ro/hunedoara/hunedoara-hd
- ↑ Хунедоара // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Хунедоара // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ Мунтяну Франчіск // Українська літературна енциклопедія. Т. 3: К—Н. — Київ: Українська енциклопедія, 1995. — С. 419—440.
- ↑ Новітня історія Ч. 2 / за ред. В. А. Тарасенко — Київ: Вид-во Київського університету, 1961. — С.234
- ↑ Антропологічний склад українського народу: монографія / В. Д. Дяченко; Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1965. — С. 93
- ↑ І. Г. Рознер. Історичні журнали Румунської Народної Республіки (1956—1958 рр.) // Український історичний журнал. — 1959. — Число 3. — С. 138
- ↑ Рендюк Т. Г. Українці Румунії: національно-культурне життя та взаємовідносини з владою. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 12
- ↑ Семенюк С. Українські історико-етнічні землі (Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина, Чехія, Австрія, Саксонія). — Львів: Апріорі, 2011. — С. 458, 711, 735, 747, 777, 792, 805, 813
- ↑ Україна в системі європейської інтеграції: Монографія. Навчальний посібник / М. Палінчак, В. Приходько, В. Химинець та ін. — Ужгород: ТОВ «РІК-У», 2016. — С. 257
- ↑ Україна крізь віки. Т. 15 Українці в світі / В. П. Трощинський, А. А. Шевченко //Національна академія наук України, Інститут історії України; заг. ред. В. А. Смолій. — Київ: Альтернативи, 1999. — С. 190
- ↑ Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 395.
- ↑ Старков В. А. Луческу Мірча // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — С. 171. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ ІНСТРУКЦІЯ з передачі українською мовою географічних назв і термінів Румунії та Молдови. — К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, 2001. — Вид. 1. — С. 5.
- ↑ Богословія. Рим, 1973. — С. 143.
- ↑ Великочий В., Кіндрачук Н. Історико-культурна спадщина Карпатського регіону. Навчально-методичний посібник. — Івано-Франківськ, 2013. — С. 150, 184, 187—188.
- ↑ Сучасна зарубіжна етнологія : антологія. У 2 т. / голов. ред. Г. Скрипник ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – К., 2010. – T. 2. — С. 246, 248.
- ↑ Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справі «Рупа проти Румунії». ЛІГА:ЗАКОН. Процитовано 5 грудня 2022.
|
Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
