Микола Петрович Грималюк (нар. 14 листопада 1954, м. Косів, Станиславівської області, нині Івано-Франківської області) — український живописець, доцент кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв (від 2003). Член Національної спілки художників України (2000).

Микола Петрович Грималюк
Народження 14 листопада 1954(1954-11-14) (69 років)
Косів
Національність українець
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Напрямок станковий та монументальний живопис
Вплив І. Андрійканич,
А. Калитко,
М. Яців,
М. Лозинський,
В. Островський,
В. Овсійчук
У шлюбі з Грималюк Ростислава Михайлівна

Життєпис ред.

Народився 14 листопада 1954 у місті Косів, Станиславівської області, нині Івано-Франківської області[1].

1975 року закінчив Косівський технікум Народних художніх промислів (нині — Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва)[2].

Протягом 19771982 років навчалася у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на кафедрі рисунка[3]. Навчався у І. Андрійканича, А. Калитка, М. Яціва, М. Лозинського, В. Островського, В. Овсійчука)[3][2].

Працює в ділянці станкового та декоративного малярства. Займається науково-педагогічною діяльністю[2], зокрема, у 19932000 роках працював викладачем кафедри рисунку Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша. 2000 року — старшим викладачем кафедри академічного живопису Львівської національної академії мистецтв, а від 2003 року — доцент цієї ж кафедри[3].

Керівник проєкту та засновник творчого об'єднання студентів «Решето»[2]. Учасник чисельних обласних, республіканських та міжнародних художніх виставок і пленерів, зокрема й шістнадцятьох персональних[4] Серед персональних виставок — у Косові (1997), Львові (1997, 1999–2001), Червонограді та Івано-Франківську (2001), Мюнхені та Тернополі (2002)[3], Коломиї (2019)[4].

Творчість ред.

В роботах Миколи Грималюка присутній синтез кольору та світла, плям та ліній, матерій та духу, національного пластично-образового архетипу і сповненої апокаліптичних настроїв реальності[3].

Живопис ред.

  • 1981 — «Баба Євдокія»;
  • 1987 — «Шовкова косиця»;
  • 1989 — «Критик Григорій Нудьга»;
  • 1992 — «Спокуса», «Пророк»;
  • 1995 — «У квадраті»;
  • 1996 — «Довбуш»;
  • 1998 — «Леонардо»;
  • 1999 — «Скрипаль В. Савка», «Феміда», «Роксолана», «Пієта»;
  • 2000 — «Тарас Бульба з синами», «Гуцули»;
  • 2001 — «Г. Сковорода», «Богданів хрест»;
  • 2002 — «Тайна вечеря»;
  • 2004 — «Монах о. Кладочний», «Активістка»;
  • 2008 — «Андрій Бокотей»;
  • 2010 — «Ескіз портрета», «Тривога»;
  • 2012 — «Джендзянь»;
  • 2013 — «Монок», «Нарис», «Разом»;
  • 2015 — «Мелодія»;
  • «о. Михайло Волошин»;
  • «Гуцули»;
  • «Філософія буття»;
  • «Біблійні сюжети»;
  • «По Шевченкових місцях»;
  • «Опришки».

Роботи майстра перебувають в приватних колекціях в Україні, Польщі, Угорщині, Франції, Німеччині, Австрії, Ізраїлі, США, Канаді, Японії[2].

Статті ред.

  • «Мистецьке життя на рубежі соцреалізму і свободи творчості (ремінісценції)» // Вісник Львівської академії мистецтв. — Л. — 2002. — вип. 13.

Примітки ред.

  1. Микола Грималюк. art.lviv-online.com. АртЛьвівОнлайн. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 21 лютого 2023.
  2. а б в г д Грималюк Микола Петрович, старший викладач. lnam.edu.ua. Львівська національна академія мистецтв. Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 21 лютого 2023.
  3. а б в г д О. М. Голубець Грималюк Микола Петрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
  4. а б У Коломиї відкриють виставку Миколи Грималюка. Анонс. dzerkalo.media. Дзеркало медіа. 8 листопада 2019. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 21 лютого 2023.

Джерела ред.

Посилання ред.