Гребеники (Роздільнянський район)

село Великомихайлівської селищної громади, Роздільнянський район, Одеська область

Гребе́ники — село в Україні, у Великомихайлівській селищній громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 1004 осіб. Відстань до райцентру становить понад 30 км і проходить автошляхом Т 1615 та Т 1634.

село Гребеники
Братська могила загиблих у роки Другої Світової війни
Братська могила загиблих у роки Другої Світової війни
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Роздільнянський район
Громада Великомихайлівська селищна громада
Код КОАТУУ 5121681301
Облікова картка Гребеники 
Основні дані
Засноване 1867
Населення 1004
Площа 5,11 км²
Густота населення 196,4 осіб/км²
Поштовий індекс 67144
Телефонний код +380 4859
Географічні дані
Географічні координати 46°53′09″ пн. ш. 29°48′29″ сх. д. / 46.8858500° пн. ш. 29.80815500° сх. д. / 46.8858500; 29.80815500Координати: 46°53′09″ пн. ш. 29°48′29″ сх. д. / 46.8858500° пн. ш. 29.80815500° сх. д. / 46.8858500; 29.80815500
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Відстань до
обласного центру
117 км
Відстань до
районного центру
30,7 км
Місцева влада
Адреса ради 67100, смт. Велика Михайлівка, вул. Карбишева, 10
Карта
Гребеники. Карта розташування: Україна
Гребеники
Гребеники
Гребеники. Карта розташування: Одеська область
Гребеники
Гребеники

CMNS: Гребеники у Вікісховищі

Неподалік від села розташований пункт пропуску через українсько-молдавський кордон Гребеники — Тирасполь.

До 17 липня 2020 року було підпорядковане Великомихайлівському району, який був ліквідований[1].

АрхеологіяРедагувати

Біля села виявлена стоянка мисливців середньокам'яної доби тарденуазького типу за якою виділена гребениківська археологічна культура.

ІсторіяРедагувати

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 3 жителі села[2].

У 1924-1940 роках Гребеники входили до складу Тираспольського району (з 1935 року — Слободзейського району) Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (Українська РСР). З 1940 року у складі Гросулівського району Одеської області.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 981 особа, з яких 410 чоловіків та 571 жінка.[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1023 особи.[4]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 87,45 %
російська 8,86 %
молдовська 2,59 %
гагаузька 0,6 %
білоруська 0,3 %
болгарська 0,2 %

Охорона природиРедагувати

 
Ставок на території пам'ятки природи «Гребеники»

В околицях села розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення «Гребеники».

З околиць села Гребеники в середині тридцятих років XX століття була вперше відмічена та описана для науки рідкісна, ендемічна для Західного Причорномор'я рослина — Пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fominii). На жаль, немає сучасних підтверджень щодо існування цього виду в околицях села Гребеники. Пізньоцвіт Фоміна занесений до Червоної книги України та включений до додатку Бернської конвенції.[6][7]

ПосиланняРедагувати

  1. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 2020-07-25. 
  2. Гребеники. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 30 вересня 2019. 
  6. Дятлов С. Е. Новые местонахождения безвременника Фомина на территории Одесской области. — В кн.: Мат. науч. конф. молодых ученых Одесского университета. Сер. биол. — Одесса. — 1985. — С. 142—143.
  7. Крицька Л. І., Дятлов С. Є. Пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fominii Bordz.) // Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я. П. Дідуха. — Київ: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 78. — ISBN 978-966-97059-1-4.