Герб Ульріха II Цельського

Графи Цельські (словен. Celjski grofje) або Графи Ціллі (нім. Grafen von Cilli; угор. cillei grófok) були найвпливовішою дворянською династією пізнього середньовіччя на території нинішньої Словенії. Постали як васали васалів Габсбургів герцогства Штирія, вони керували графством Цельє (Ціллі) як безпосередні імперські графи (Reichsgrafen) з 1341 року та піднялися до князів Священної Римської імперії у 1436 році.

ІсторіяРедагувати

 
Замок Цельє

Лорди замку Жовнек/Саннек (Sanneck) на річці Савінья в Нижній Штирії вперше згадуються близько 1123/30 рр. Їхні предки, можливо, були родичами Емми Гуркської (пом. 1045), яка тримала у цій місцевості великі маєтки. Фортеця нібито вже була побудована під владою Карла Великого як оплот проти аварів.

ГрафиРедагувати

Леопольд з Саннека з'явився як прихильник Габсбурзького короля Рудольфа I Габсбурга в битві під Дюрнкрутом 1278 року. На початку XIV-го століття лорди Саннека об'єдналися з австрійськими Габсбургами в їхньому конфлікті проти герцога Генріха Хорутанського щодо Королівства Богемія, що зробило їх габсбурзькими васалами в 1308 році.[1] Брат Леопольда Фрідріх у шлюбі успадкував великі володіння покійних графів Гойнбургів в 1322 році; цельські володіння стали власністю династії в 1333 році,[1] не до років розбрату проти графа Ульріха V Пфаннберга та ряду інших дворянських династій. Фрідріх, нарешті, переміг за підтримки Оттона IV, габсбурзького герцога Штирії. У 1332 році він став правителем Карніольскої і Словенської марки, а імператором Людовиком IV в Мюнхені він був піднесений до графського статусу в 1341 р., отримавши назву Цильє або Ціллі , що походить від замку Цельє.

За короткий проміжок часу цельські графи володіли більш ніж 20 замками по всій території сучасної Словенії і за її межами через шлюби своїх дочок. З набуттям великих маєтків у прилеглих герцогствах Штирія і Каринтія, а також на територіях Королівства Угорщини (у тому числі в Хорватії і Славонії), їхній вплив піднявся, і вони стали однією з найпотужніших родин у цій місцевості. Граф Ульріх I з Ціллі, командуючий найманцями, приєднався до короля Людовика Угорського у його кампанії 1354 року в Далмації і, незабаром після цього, до коронації Rex Romanorum Карла IV в Римі. Його син Вільям одружився з Анною Польською, дочкою польського Казимира III Великого. Графи Ціллі були пов'язані в шлюбі з правителями Боснії, польських і угорських королів.[2] Також через Барбару Ціллі графи були споріднені з королями Богемії.

Імперські князіРедагувати

 
Графи Ціллі (нижній ряд, другий праворуч) в структурі Священної Римської імперії

Їх швидкий підйом продовжувався після битві при Нікополі 1396 року проти Османської імперії, де граф Германн II, граф Цельський врятував життя королю Сигізмунду I, сину покійного імператора Карла IV. В якості нагороди король подарував (1397—99) місто Вараждин, графство Загір'я, і багато маєтків у Хорватії сім'ї. У 1401 р. графи Ціллі були серед прихильників Сигізмунда проти угорських магнатів. Їхній союз з Імператорським будинком Люксембургів став ще ближче через шлюб дочки Германна Барбари Ціллі на королі у 1405 році.[1] У 1418 році граф Германн II успадкував каринтійські і карніольські маєтки вимерлих графів Ортенбург.

У 1410 році Сигізмунд був обраний римським королем і був коронований як імператор Священної Римської імперії в 1433 р. У 1436 р. він підняв ранг графів Ціллі до імперських князів хоча вони зберегли свою назву граф (нім. Graf, словен. grof)). Габсбурги, чиїми найсильнішими суперниками вони стали, відреагували війною, яка тривала до 1443 року, коли було підписано угоду про взаємне спадкування.[2]

Граф Ульріх II, граф Цельський, був найпотужнішим членом сім'ї Ціллі. У 1432 році він одружився з Катериною, дочкою деспота королівства Сербія Джураджа Бранковича. Ульріх мав великий вплив у багатьох дворах, що пояснюється зв'язками сім'ї Ціллі, які з'явились у минулому. Після смерті короля Габсбургів Альбрехта II в 1439 р. він намагався отримати регентство Угорщини, Богемії та Австрії через контроль над молодшим сином Альбрехта Владиславом Посмертним. З такими амбіціями він отримав безліч суперників, таких як угорська сім'я Гуньядів. Після невдалої претензії на боснійську корону, Ціллі отримала деякі території в Хорватії і Славонії, і в 1452 році йому нарешті вдалося змусити імператора Фрідріха III передати Владислава до його утримання. Таким чином, Ульріх II став «де-факто» регентом Угорщини.

ЗанепадРедагувати

У 1456 році після смерті свого суперника Яноша Гуньяді Ульріх II змінив його в ролі генерал-капітана Угорщини. Це ініціювало змову родини Гуньяді проти Ульріха II, і 8 листопада він був убитий в Белграді чоловіками Ласло Гуньяді, сина Яноша Гуньяді.

Зі смертю Ульріха ІІ загинула чоловіча лінія графів Ціллі, і після війни у спадщині всі їхні маєтки та майно були передані Габсбургам на підставі угоди про спадщину.

СпадщинаРедагувати

Частина їхнього герба — три золоті зірки на блакитному тлі, які лорди Саннека, успадкували від колись потужних каринтських графів Гойнбургів в 1322 р. — були включені до герба Югославії 1920-х і словенського герба в 1991 році. Також це теперішній герб міста Целє.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Enciklopedija Slovenije II, 1988, f. 13 COBISS/17411
  2. а б Enciklopedija Slovenije II, 1988, f. 14 COBISS/17411

ПосиланняРедагувати