Відкрити головне меню

Петро Миколайович Горлов
Пётр Николаевич Горлов
Петр Горлов 1904.jpg
Петро Миколайович Горлов (1904)
Народився 11 (23) травня 1839(1839-05-23)
Іркутськ, Російська імперія
Помер 20 листопада 1915(1915-11-20) (76 років)
Петербург, Російська імперія
·пневмонія
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність гірничий інженер
Відомий завдяки дослідник вугільних покладів і організатор промислового вуглевидобутку в Донбасі
Alma mater Гірничий корпус
Нагороди
орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Петро́ Микола́йович Го́рлов (рос. Пётр Николаевич Горлов; *11 (23) травня 1839, м. Іркутськ, Російська імперія — 20 листопада 1915, Петербург, Російська імперія) — російський гірничий інженер, дослідник вугільних покладів і організатор промислового вуглевидобутку на Донбасі.

На честь Петра Горлова назване місто Горлівка на Донбасі.

Зміст

БіографіяРедагувати

Петро Миколайович Горлов закінчив Петербурзький інститут Корпусу гірничих інженерів і на запрошення купця С. Полякова працював на будівництві Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Працював в «Русском обществе пароходства и торговли», інспектором гірничого промислу на землях Війська Донського, в.о. начальника ІІ Гірничого округу. У статусі надвірного радника Головного гірничого управління командирований в Правління То-ва Південно-Російської кам'яновугільної промисловості (до 1881 р.).[1]

У 1867 році південніше Микитівки (нині в межах міста Горлівка) в Бахмутському повіті Катеринославської губернії виявив потужні поклади кам'яного вугілля, які могли забезпечити залізницю паливом. Побудував тут добре оснащений великий рудник «Корсунська копальня» (нині шахта «Кочегарка»). Поблизу копальні з часом виросло робітниче селище, яке на честь Горлова названо Горлівка (нині місто). У 1872 році на базі рудника створено «Товариство південноросійської кам'яновугільної промисловості», яке збудувало ще кілька шахт і рудників. Побудував перший в Донбасі технічний навчальний заклад — чотирирічне гірниче училище та ін. соціальні заклади.

 
Пам'ятник П. М. Горлову, Горлівка

1874 року Петро Горлов виступив одним з ініціаторів створення підприємницької організації — З'їздів гірничопромисловців Південної Росії.

З кінця 1870-х до середини 1880-х мешкав у Харкові, де стає співзасновником багатьох акціонерних товариств, обирався гласним міської думи. За проектом Горлова та під його керівництвом побудована унікальна будівля Харківської біржі.

У 188090-х роках за дорученням гірничого департаменту міністерства землеробства і державних маєтностей досліджував вугільні поклади Кавказу, Уссурійського краю та Середньої Азії й організовував там вуглевидобуток. Останні дні провів у С.-Петербурзі. Нагороджений орденами св. Анни, св. Станіслава та ін. почесними відзнаками. Одружений на дочці французького підданого Софії Петрівні (уродж. Міллер), мав 7 дітей

Пам'ятьРедагувати

На згадку про Петра Горлова залишилося місто, що носить його ім'я — Горлівка. Ім'ям Горлова також названо два гірських перевали. Зокрема, у 1989 році група гірських туристів, користуючись правами першопрохідців, назвала його ім'ям перевал на Південному відрозі Заалайського хребта Північно-Східного Паміру, а 1991 року ім'я П. М. Горлова дістав хребет у районі Східної частини Центрального Тянь-Шаню.

У 1999 році в центрі Горлівки було встановлено пам'ятник засновнику міста, вклонитися якому приїжджав з Петербурга онук Петра Миколайовича Вадим Петрович Горлов.

ПриміткиРедагувати

  1. Сусликов, В. Є. (2008). Історія Горлівки в документах і матеріалах. Горлівка: Проліпрес. с. 27–28. 

Джерела, посилання та літератураРедагувати

  • Лавров Ю. П. Горлов Петро Миколайович // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.. — С. 167—168
  • О. Я. Привалова. Горлов Петро Миколайович // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Нестерцов В. Д., Нестерцова С. М., Щербинина Е. В. Деловая элита Донбасса XIX — начало XX вв.: Монография.— Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007,—179 с. (рос.)
  • Горлов Петро Миколайович на www.horlivka.ru (веб-ресурс «Горлівка — місто, яке я люблю») (рос.)
  • Горлов Петро Миколайович на www.infodon.org.ua (веб-ресурс «Донецьк: історія, події, факти») (рос.)
  • Фомин П. И. Горная и горнозаводская промышленность Юга России, т. 1. Х., 1915 (рос.)
  • Горловка. Биография города. Донецк, 1967 (рос.)
  • Муханова В. Отец Петра Горлова // Кочегарка.— 1999.— 27 мая.— С. 3 (рос.)
  • Савенко Н. П. Н. Горлову — 165 // Вестник Горловки.— 2004.— 26 мая.— С. 2. (рос.)
  • Горлов Петр Николаевич. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины.— К.: Университетское издательство «Пульсары», 2003.— С.119 (рос.)
  • Сафонова Н. Он город основал и имя ему дал // Железнодорожник Донбасса.— 2004.— 26 марта.— С. 1. (рос.)
  • Муханова В. А. Исследование биографии П. Н. Горлова вконтексте истории развития Донбасса // Генеалогія горлівчан (матеріали третьої Міської науково-практичної конференції).— Горлівка, 2002.— С. 16-20. (рос.)
  • По Екатерининской железной дороге. Выпуск 2.— Екатеринослав, 1912.— С. 15, 136. (рос.)
  • Горлов П. История горно-заводского дела на территории Донецкого кряжа и вблизи Керчи (1696—1859 гг.).— Харьков: Тип. «Мирный Труд», 1915.— С. 16.
  • Петр Горлов: далекий и близкий // Кочегарка.— 2003.— 6 сентября.— С. 2. (рос.)
  • Малюга М. Ф., Трошкин К. С, Шак А. Ф. Сокровища центрального Донбасса: Очерки.— Донецк.: Донбасс, 1993.— С. 16. (рос.)
  • Коломиец Г. Н., Муханова В. А.,. Савенко Н. А. Горловка. Раритеты города (исторические факты).— Донецк.: ООО «Лебедь», 2000.— С. 7 (рос.)
  • Н. А. Кроликов, (из личного дневника) // Генеалогія горлівчан. (матеріали третьої Міської науково-практичної конференції).— Горлівка.— 2002.— С. 11—16
  • Малюга М. Ф., Трошкин К. С, Шак А. Ф. Сокровища центрального Донбасса: Очерки.— С. 19—20 (рос.)
  • Фомин П. И. История съездов горнопромышленников Юга России.— X., 1908.— С. 97-124 (рос.)
  • Щербшша О. В. Регіональна представницька оргашзація з'їзд гірничопромисловців півдня Росії // Проблеми історії України XIX—початку XX ст. Випуск VI.- К.: НАН України, 2003.- С. 85.
  • Дмитриевский А. Четыре поколения талантов династии Горловых // Что новенького.— 2003.— 17—23 февраля.— С. 2. (рос.)
  • Коломиец Г. Н., Муханова В. А.,. Савенко Н. А. Горловка. Раритеты города (исторические факты).— С. 8. (рос.)
  • Сафонова Н. Он город основал и имя ему дал // Железнодорожник Донбасса.— 2004.— 26 марта.— С. 2. (рос.)
  • Коломиец Г. Н., Муханова В. А.,. Савенко Н. А. Горловка. Раритеты города (исторические факты).— С. 11. (рос.)
  • Нестерцова С, Нестерцов В. Донецкие корни // Галицькі Контракти.- 2004.- № 31.- С. 58-59. (рос.)
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.