Відкрити головне меню
Горицвіт волзький
Адонис волжский2.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Жовтецеві (Ranunculoideae)
Триба: Adonideae
Рід: Горицвіт (Adonis)
Вид: Горицвіт волзький
Біноміальна назва
Adonis wolgensis
Steven ex DC., 1817
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Adonis volgensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Adonis wolgensis
IPNI: 60465993-2

Горицвіт волзький (Adonis wolgensis Steven) — рослина роду Горицвіт родини Жовтецеві.

Зміст

Морфологічна характеристикаРедагувати

 
Горицвіт волзький

Криптофіт. Багаторічна трав'яниста рослина 10-30 см заввишки, коротко опушена, з товстим косогоризонтальним коротким кореневищем. Стебло розчепірено галузисте. Стеблові листки пірчасто розсічені на лінійно-ланцетні частки. Квіти поодинокі, на кінцях пагонів, лимонно-жовтуваті з 12-20 листочками оцвітини (1,2-2 см діаметром). Плід багатогорішок. Цвіте в березні-квітні. Плодоносить у травні. Розмножується насінням та вегетативно.

ПоширенняРедагувати

Охоплює територію між 25º і 86º сх. д.: у його європейській частині простягається між 39º і 52º пн. ш., в азіатській між 48º і 55º пн. ш. На південь від суцільного ареалу є ізольовані місцезнаходження: Закавказзя, Північно-Східна Туреччина.

Поширення в УкраїніРедагувати

В Україні — степова зона, заходить у південну частину Лівобережного Лісостепу. За регіонами: Сумська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Донецька, Луганська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, АР Крим. Популяції з декількох сотень особин, зрідка трапляються суцільні зарості на площі 5-10 га. Середня щільність 2-3 особини на 1 м2, максимальна — до 40 особин на 1 м2.

Умови місцезростанняРедагувати

Приурочений до угруповань справжніх, чагарникових, петрофітних степів. Іноді зростає на узліссях байрачних лісів. Ксерофіт.

Загрози, охоронаРедагувати

Загрозами є розорювання степів, інтенсивний і неконтрольований випас худоби, заліснення степових схилів, заготівля на лікарську сировину, збирання.

Занесена до Червоної книги України, природоохоронний статус — неоцінений. Охороняють в Українському степовому, Луганському природних заповідниках, у Національному природному парку «Святі Гори», в регіональних ландшафтних парках — «Донецький кряж», «Клебан-Бик», «Зуївський» та ін. і в ряді заказників та пам'яток природи.

Також занесений до Червоних книг Вірменії, Казахстану, та Білгородської області, Воронезької області, Курганської області, Липецької області, Пензенської області, Самарської області, Саратовської області, Тюменської області і Ульяновської області, Чуваської республіки Росії[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати