Антропогенний вплив на природу

Антропогенний вплив на природу — в буквальному перекладі «породжений людиною» вплив на біосферу.

Антропогенними називають ті фактори, які своїм походженням зобов'язані будь-якій діяльності людини. Цим вони принципово відрізняються від факторів природних, які виникли ще до появи людини, але існують і діють досі. Вплив людини як екологічного фактора надзвичайно сильний та різнобічний. Жодна екосистема на планеті не уникнула цього впливу, а багато екосистем були повністю знищені. Навіть цілі біоми, наприклад степи, майже повністю зникли з лиця землі[1].

Зміст

Наростання впливуРедагувати

З появою людини і суспільства природа вступила в новий етап свого існування — почала відчувати на собі антропогенний вплив (тобто вплив людини та її діяльності).

Спочатку відносини людини і природи являли собою взаємний вплив один на одного — людина самостійно (без застосування складних технічних засобів) одержувала для себе користь з природи (їжа, корисні копалини), а природа впливала на людину, причому людина була не захищеною від природи (наприклад, різних стихій, клімату і т. д.), досить сильно залежала від неї.

У міру становлення суспільства, держави, зростання технічної оснащеності людини (складні знаряддя праці, машини) можливість природи впливати на людину зменшилася, а вплив людини на природу (антропогенний вплив) посилився.

Починаючи з XVIXIX ст., коли було зроблено велику кількість корисних для людини наукових відкриттів, винаходів, значно ускладнилися виробничі відносини, вплив людини на природу став систематичним і повсюдним. Природа стала розглядатися людиною вже не як самостійна реальність, а як сировинне джерело для задоволення потреб людини.

У ХХ столітті, коли планомірний науково-технічний прогрес прискорився в декілька разів і переріс у науково-технічну революцію, антропогенний вплив наблизився до катастрофічного рівня.

В даний час світ техніки (техносфера) практично перетворився на самостійну реальність (суперсучасні технічні відкриття, які зробили можливості людини впливати на природу безмежними, загальна комп'ютеризація і т. д.), а природа майже повністю підпорядкована людині.

Головна проблема (і небезпека) сучасного антропогенного впливу полягає у невідповідності безмежних потреб людства і майже безмежних науково-технічних можливостей впливу на природу і обмежених можливостей самої природи.

У зв'язку з цим виникає екологічна проблема — проблема охорони навколишнього середовища від згубного впливу людини.

Напрями згубного впливу людини на природуРедагувати

Найнебезпечнішими напрямками згубного впливу людини на природу (і його наслідками) є:

  • виснаження надр — протягом своєї історії, а особливо у ХХ столітті людство нещадно і в необмежених кількостях видобувало корисні копалини, що призвело до виснаження (близького до катастрофічного) внутрішніх резервів Землі (наприклад, запаси енергоносіїв нафти, кам'яного вугілля, природного газу можуть бути вичерпані вже через 80-100 років);
  • забруднення Землі, особливо водоймищ, атмосфери промисловими відходами;
  • знищення рослинного і тваринного світу, створення умов, за яких технічний розвиток (дороги, заводи, електростанції і т. д.) порушує звичні спосіб життя рослин і тварин, змінює природний баланс флори і фауни;
  • застосування атомної енергії як у військових, так і в мирних цілях, наземні і підземні ядерні вибухи.

Для того щоб вижити і не довести планету до техногенної катастрофи, людство зобов'язане всіляко зменшити свій шкідливий вплив на навколишнє середовище, особливо вищевказані найнебезпечніші його види.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 1. Підручник: Основи екології — Олійник Я. Б., Шищенко П.Г К. : Знання, 2012.,558 с;

ЛітератураРедагувати

  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Глав. ред. Молд. сов. энциклопедии, 1989.
  • Одум Е. Экология. — М.: Мир, 1975. — 708 с.
  • Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи сучасної екології: Навч. посіб. — 4-те вид., перероб. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 340 с: іл.
  • Кучерявий В. П. Екологія . — Львів: Світ, 2001–500 с: іл.
  • Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2004. — 376 с.

Ресурси ІнтернетуРедагувати

ПриміткиРедагувати