Відкрити головне меню

Гопа́к — традиційний український народний танець запорозького походження. Розмір — 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконання гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. Існують різні варіанти гопака — сольний, парний, груповий. Гопак нерідко має величний, героїчний характер. Пісенні й інструментальні мелодії гопака виконуються в народі й як самостійні музичні п'єси. У них панує вільно варійована стопа анапеста.

Танець
Гопак
класифікація народний
розмір 2/4
походження Військо Запорозьке Низове
епоха XVI—XVIII століття
особливості виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків

Зміст

ІсторіяРедагувати

Виникнення гопака пов'язують із козаками Запорозької Січі у XVI—XVIII ст. Тому, спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танець виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець — своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу, мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!». Вважається, що звідси і походить назва танцю.

Згодом, після знищення Січі, гопак почали виконувати і дівчата в парі з хлопцями. З плином часу танець вже виконувався групами, в яких були і хлопці і дівчата. Важливо, що цей танець ніколи не виконується наодинці.

У сучасній історії відродження гопака пов'язують з діяльністю П. П. Вірського, який створив у 1937 році ансамбль народного танцю УРСР. На основі класики та традиційного фольклору, він поставив той гопак, котрим до сих пір завершує концерти академічний ансамбль танцю України його імені.

Сценічні костюмиРедагувати

Чоловічі костюми, що використовуються для гопака (червоні шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, взуття з гострими кінцями), є реальною козацькою формою того часу. Участь жінок у танку виникло лише в його сценічному варіанті. Їх вбрання зазвичай є історичними костюмами центральної частини України (вишита сорочка, плахта, керсетка, червоне взуття, віночок зі стрічками). Ось як про це писав Микола Савойський: «Гопак був доведений до таких шедеврів, що його витанцьовували пар по десять танцюристів, одягнених у таке вбрання, якого ніколи ніхто не бачив і яке нашому народові ніколи не снилося — включно до білих чобіт на жіноцтві, спідниці по коліна, а намисто… звисало жінці нижче пояса і це звався народний український театр!?»[1]

Особливості танцюРедагувати

Особливою рисою є демонстрація сили, спритності, героїзму та благородності. Учасники переміщуються парами по колу, а хлопці змагаються у спритності. Дівчата танцюють ліричну частину. У фіналі гопак знову бурхливий та темпераментний. До специфічних рис гопака слід віднести шпагат, що виконується зі стрибком, коли ноги та руки відвернуті в паралельні боки. Також є фігура «павучок», коли танцюрист, сидячи навколішки, спирається на руки, та, ніби відкидаючи ноги вперед, переміщується сценою.

У музичному мистецтвіРедагувати

У музичному мистецтві 1920 ст. гопак використовувався українськими та російськими композиторами, зокрема:

В операхРедагувати

У балетахРедагувати

Галерея: Гопак виконує Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Народний танець // Лозко Г. Українське народознавство — Харків: Див, 2005. — 472 с. — ISBN 966-8504-07-0.