Відкрити головне меню

Енеїда — опера Миколи Лисенка в 3 діях з лібрето Людмили Старицької-Черняхівської. Вперше опера поставлена 23 листопада 1910 року у Театрі Миколи Садовського в Києві під орудою Ганса Єлінека. Перший виконавець партії Енея — Володимир Золденко.[1]

Енеїда
Lysenko-u-foteli.gif
Композитор Лисенко Микола Віталійович
Автор лібрето Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна
Мова лібрето українська
Джерело сюжету Енеїда
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1910
Перша постановка 23 листопада (6 грудня) 1910
Інформація у Вікіданих

Зміст

Авторство лібретоРедагувати

Автором лібрето (за мотивами першої частини однойменної поеми І.Котляревського) впродовж довгого часу вважали М.Садовського. Однак пізніше дослідження виявило, що Садовському як керівникові театру належала лише сама ідея опери, а лібрето уклала Людмила Старицька-Черняхівська. Авторство лібрето було «передано» Старицькому, оскільки він вже мав дозвіл цензури на інсценізацію «Енеїди» Котляревського (отриманий ще у 1890-і роки) і не мусив звертатись за новим дозволом.[2][3]

СюжетРедагувати

Дія опери розгортається на Землі і Олімпі, в обителі богів. Якщо тема Дідони і Енея одержала одухотворенно ліричне втілення, то сцени богів носять сатиричний характер. Котляревський у поемі дав пародійне бурлескне трактування міфу й поеми Вергілія. Лисенко наситив бурлеск злободенним політичним змістом. Боги на Олімпі — це сатиричне зображення паразитарного самодержавного ладу. Бог війни Марс — грубий солдафон і селадон; «Грізний» Юпітер — набундючений фанфарон, боягуз, п'яниця й ненажера. Боги проводять час у безперервних гульбах. Музичні портрети Марса, Юпітера й Бахуса носять бравурний характер. Венера співає віртуозно-колоратурний Вальс. В основу музичної характеристики Енея і Дідони покладена українська народна пісня. Опері притаманне поєднання української пісенності, лірики, бурлеску, буфонади. Найкращі сторінки її — прощання Енея й Дідони (фінал), картина моря.

ПопулярністьРедагувати

Найбільшої популярності того часу набув оркестровий вступ до другої дії — «Юпітерів похід» («Кортеж богів») — після інтродукції, з величним маршовим супроводом в оточенні фанфар і могутніх акордів фортіссімо.

ДжерелаРедагувати

  1. О. В. Сердюк, О. В. Уманець, Т. О. Слюсаренко «Українська музична культура: від джерел до сьогодення.» — Харків, «Основа», 2002
  2. Роксана Скорульська. «Енеїда». До авторства лібрето // Журнал «Музика», 2000, №6, стор. 28-29.
  3. До 105-ї річниці написання опери Миколи Лисенка «Енеїда" - Музей видатних діячів української культури, 16 жовтня 2015