Відкрити головне меню

Гончаре́нко Оле́г Мойсе́йович (нар. 21 січня 1922 — 1995) — командир дивізіону 272-го гвардійського мінометного полку 6-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії капітан, Герой Радянського Союзу (1944).

Гончаренко Олег Мойсейович
Народження 21 січня 1922(1922-01-21) (97 років)
Миколаївська область Новопавлівка
Смерть 19 листопада 1995(1995-11-19) (73 роки)
Волгоград, Росія
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Artillery1924.gif артилерія
Роки служби 1940—1947
Партія КПРС
Звання гвардії капітан
Формування 6-й гвардійський танковий корпус
Командування мінометний дивізіон
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 21 січня 1922 року в селі Новопавлівка Врадіївського району Миколаївської області в селянській родині. Українець.

Закінчив 10 класів середньої школи. Працював секретарем комсомольської організації місцевого колгоспу «Чорноморська комуна». У 1939—1940 роках вчителював у школі села Рейнці (тепер в межах села Софіївка) Первомайського району Миколаївської області.

У 1940 році призваний до РСЧА. У 1941 році закінчив Краснодарське мінометне артилерійське училище.

Учасник радянсько-німецької війни з липня 1941 року. Командир мінометної батареї на Західному фронті лейтенант О. М. Гончаренко прийняв бойове хрещення у боях під Єльнею. Брав участь у боях під Смоленськом, Ржевом, Вязьмою, Брянськом. Брав участь у визволенні Києва, Фастова, Житомира, Проскурова, Рівного.

Командир мінометного дивізіону 272-го мінометного полку 6-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту гвардії капітан О. М. Гончаренко особливо відзначився в боях при форсуванні річки Вісла південніше міста Сандомир (Польща). В ніч на 1 серпня 1944 року на саморобних плотах організував переправу мінометних батарей через річку, висунув їх в бойові порядки стрілецьких підрозділів і відкрив вогонь по ворогу. Протягом 6-7 серпня 1944 року відбив 15 атак супротивника, знищивши при цьому артилерійську батарею, 5 кулеметів та багато живої сили ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і героїзм гвардії капітану Гончаренку Олегу Мойсейовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

В подальшому брав участь в штурмі Берліна, Праги. Після війни продовжив військову службу на території Австрії.

У 1947 році демобілізувався. Працював інженером з техніки безпеки радгоспу імені Енгельса Доманівського району Миколаївської області.

Згодом переїхав до міста Волгоград. До виходу на пенсію працював сталеваром електроплавильного цеху заводу «Червоний Жовтень».

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т., Т.1 — Москва: Воениздат, 1988.
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

ПосиланняРедагувати